Справа № 364/483/24
Провадження № 3/364/196/24
26.07.2024 року, суддя Володарського районного суду Київської області Ткаченко О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли відбатальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173, ст. 185 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 986233 від 04.07.2024 року, громадянин ОСОБА_1 04.07.2024 року, в селищі Володарка, за адресою вул. Коцюбинсбкого, 13, в парковій зоні виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, внаслідок чого порушував громадський спокій і порядок громадян, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 986234 від 04.07.2024 року, громадянин ОСОБА_2 04.07.2024 року о 00 год 15 хв. по АДРЕСА_2 , не реагував на законну вимогу припинити правопорушення, а саме виражатися нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення ст. 185 КУпАП.
Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 08.03.2018 року у справі «Михайлов проти України», від 06.10.2022 року у справі «Бантиш проти України», від 06.10.2022 року у справі «Пушкарьов проти України», щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, не з'явився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 04 липня 2024 року близько 00 годин 10 хвилин він йшов по вулиці Коцюбинського, біля фонтану, до нього підійшли працівники поліції, як вони пояснили бо він курив цигарку та попросили надати документи для встановлення особи, на що він відмовив. Після чого працівники поліції поклали його на землю, наділи кайданки та доставили до райвідділу для оформлення протоколу.
Заслухавши особу на яку складено адміністративний протокол, дослідивши матеріали справи, оглянувши відео з нагрудної камери поліцейського, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 КУпАП, яке об'єднане в одне провадження підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення виходячи з наступного.
Так, у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція статті 173 Кодексу передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян або інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до частини першої статті 296 Кримінального кодексу України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення у статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» № 2899-IV, де зазначено, що громадське місце це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Решта громадських місць визначається органами місцевої влади. Ці місця мають бути внесені до списку громадських пунктів, а люди проінформовані стосовно них.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Таким чином, стаття 173 Кодексу визнає певні дії як дрібне хуліганство лише за умови, що вони були вчинені у громадському місці та були поєднані з порушенням громадського порядку та (або) спокою громадян.
Дрібне хуліганство характеризується наявністю умислу. Особа, яка скоїла дрібне хуліганство, розуміє, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає чи умисно допускає неповагу до суспільства.
Мотиви такої поведінки можуть бути різні, для хуліганства поєднує їх те, що дії особи позбавлені будь-якої необхідності, постають із бажання особи показати свою зверхність, самолюбство, неповагу до інших, байдуже ставлення до правил і норм поведінки.
Однак, суть правопорушення, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, і в даному випадку, не відповідає тим правовим нормам, які в ньому зазначені, а саме не розкрито об'єктивну сторону диспозиції статті 173 Кодексу, тому при складенні протоколу щодо ОСОБА_1 вищезазначені вимоги Кодексу не дотримані.
Суддя вважає, що докази, які б вказували на те, що дії ОСОБА_1 були направлені на порушення громадського порядку та вчинені з хуліганських мотивів, які полягали у явній неповазі до моральних засад суспільства, демонстрації своєї зневаги до існуючих правил і норм поведінки при вчиненні правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями статті 251 Кодексу визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео записуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу до матеріалів справи надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 986233 від 04.07.2024, копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 986234 від 04.07.2024 року який складено на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП, протокол про адміністративне затримання серії АЗ № 110875 від 04.07.2024 року, витяг який вказує, що на ОСОБА_1 було складено постанову за ст. 175-1 ч. 1 КУпАП за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях на накладено адміністративне стягнення, рапорт поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України та диск з нагрудної камери поліцейського.
Разом з тим, в протоколі, складеному відносно ОСОБА_3 зазначено, що останній висловлювався в бік працівників поліції нецензурною лайкою, однак з відеозапису нагрудної камери поліцейського чітко видно та чути як поліцейські підійшли до ОСОБА_1 та попросили в нього надати документи які посвідчують його особу, на що він відмовився і результаті чого його було затримано. На диску відсутні докази того, що ОСОБА_1 виражався в бік поліцейських нецензурними словами та відсутні докази, які саме суспільні відносини були порушені, чий конкретно спокій він порушив та в чому саме це проявилось. Суть правопорушення, яке ОСОБА_4 у провину, залишилася невизначеною.
Тобто, в даному випадку відсутні такі суб'єктивні ознаки правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу, - як мотив вчинення і направленість умислу, котрі є основними критеріями, які відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень та злочинів, а також відсутні дії, які згідно статті 173 Кодексу становлять об'єктивну сторону даного правопорушення.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП слід зазначити.
Згідно статті 185 КУпАП, - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законним розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні останнім службових обов'язків. Тобто, у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, і найголовніше, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог співробітника поліції, або ж в непокорі.
Отже для притягнення особи до відповідальності за непокору працівникам поліції потрібна наявність одночасно таких умов:
-поліцейський має бути при виконанні службових обов'язків. Про перебування його при виконанні робимо висновок із: форменого одягу, нагрудного знаку, пред'явленого службового посвідчення;
-непокора має бути злісною (тобто правопорушник має не виконувати вимоги, які наполегливо та неодноразово озвучені працівником поліції);
-вимога поліцейського має бути правомірною.
Недотримання хоча б одного із наведених критеріїв унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності за невиконання вимог поліцейського.
При цьому суддя звертає увагу, що злісну непокору законному розпорядженню або вимозі необхідно відрізняти від захисту особою своїх прав. Відповідно до ст.185КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника поліції. Отже, непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко вказано, які саме законні вимоги працівника Національної поліції особа не виконала. Не зазначення цього де-юре свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 04.07.2024 року о 00 год 15 хв. по АДРЕСА_2 , не реагував на законну вимогу припинити правопорушення, а саме виражатися нецензурною лайкою
Водночас у даному протоколі про адміністративне правопорушення належним чином не конкретизовано суть правопорушення, оскільки не зазначено яким нормативним актом передбачено законність вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків натомість диспозиція статті 185 КУпАП є бланкетною нормою Закону. Не вказано яке правопорушення (неправомірні дії) вчинив ОСОБА_1 та в чому конкретно полягала злісна його непокора такій вимозі, що є невід'ємною частиною об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.
Слід зазначити, що наявні відеозаписи починаються з моменту коли працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 та попросили його надати документи, на що останній повідомив, що не має при собі жодних документів. В подальшому працівники поліції намагалися вибити з його рук цигарку та здійснили його затримання, тобто поклали на лемою та наділи на ОСОБА_1 кайданки.
Слід також зазначити, що згідно із ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суд враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання, висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи.
Означені вимоги суб'єкта владних повноважень не повинні межувати із свавіллям та з незаконним посяганням на права та обов'язки людини.
Враховуючи зазначене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Суддя зауважує, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «АЛЛЕНЕ де Рібермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Суддя також наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 173, 185 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, ст. 221, 247, ст. 284 КУпАП, суддя,
постановив:
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , 21.01.1971 за ст. ст. 173, 185 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого для її оскарження.
Суддя О. В. Ткаченко
Постанова набрала законної сили з "_____" __________20__ року.
Строк предявлення постанови до виконання три місяці.