Справа № 604/374/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/817/660/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
23 липня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Сович Н.А.
без сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 604/374/14-ц за апеляційною скаргою акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року, постановлену суддею Сташків Н.Б., за заявою представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,-
у липні 2023 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року, яке залишено без змін апеляційним судом Тернопільської області, у цивільній справі № 2/604/158/14 позов ПАТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. На підставі вказаного рішення суду було видано та направлено на примусове виконання виконавчий лист від 08 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь заявника заборгованості за кредитним договором в розмірі 29998.21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2014 року становить 277060.46 грн, та судовий збір 2769.60 грн. Виконавче провадження № 46135347.
На запити стягувача, державний виконавець не зміг надати відповіді про рух виконавчого провадження та лише 12 січня 2023 року від Підволочиського ВДВС у Тернопільському районі надано відповідь, згідно з якою вказане виконавче провадження на виконанні відділу не перебуває, виконавчий лист було повернуто стягувачу 22 червня 2017 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначив, що виконавчий лист із виконавчої служби не надходив та був втрачений під час пересилки засобами поштового зв'язку, рішення суду залишається не виконаним, а тому строк пред'явлення його до виконання був пропущений із поважних причин.
Окрім того вказав, що вже звертався до Підволочиського районного суду Тернопільської області з аналогічними вимогами та ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2023 року, у задоволенні заяви АТ «УКРСИББАНК» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання було відмовлено. Дана ухвала постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року була залишена без змін.
У даній заяві заявник посилається на те, що ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року було виправлено описку у виконавчому листі, дублікат якого просить видати та строк пред'явлення якого до виконання поновити. Вважає, що до 10 жовтня 2019 року виконавчий лист не відповідав резолютивній частині рішення, в якому вказано стягнення боргу лише в гривневому розмірі і не відображено у валюті та лише з 10 жовтня 2019 року розмір заборгованості, визначений рішенням суду, став відповідати виконавчому листу, тому саме з цього часу заявник мав право на ефективне примусове виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2023 року в задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ “Укрсиббанк” - адвокат Гладиш Я.М. просить скасувати ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року та постановити нове рішення, яким заяву АТ “УКРСИББАНК” задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розглядаючи заяву представника АТ “УКРСИББАНК” від 22.04.2024 року про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінку обставинам, які зазначені у заяві від 22.04.2024 року, а саме те, що до 10.10.2019 року виконавчий лист не відповідав резолютивній частині рішення. 26.10.2019 року ухвала про виправлення описки у виконавчому листі набула чинності і саме з цього часу АТ “УКРСИББАНК” мало право на ефективне примусове виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області.
Посилається на те, що на даний час рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04.07.2014р. не виконано. Через втрату оригіналів виконавчих документів № 2/604/158 відносно боржника ОСОБА_2 стягувач позбавлений можливості здійснити процедуру повторного звернення рішення суду до примусового виконання в частині стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом повторного пред'явлення виконавчого документа на виконання. Факт відсутності виконавчого документа у заявника та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Окрім того вказує, що норми права, якими керувався суд при винесенні оскаржуваного рішення не містять положень щодо надання доказів втрати оригіналу виконавчого листа, а лише зазначають про можливість отримання дублікату виконавчого листа через пред'явлення відповідної заяви. AT «УКРСИББАНК» відповідно до даних норм права і було подано заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення до виконання.
Відзив на апеляційну скаргу представника АТ “УКРСИББАНК” - адвоката Гладиша Я.М. у визначений судом термін не надходив.
АТ “УКРСИББАНК” повідомлялось про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.
В апеляційну інстанцію ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не з'явились і не повідомили причин неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600937611444 та 0600937612467 відповідно.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Клопотань від учасників процесу про відкладення розгляду справи не поступило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року (т. 1 а.с. 100-104), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2014 року, позов ПАТ «УКРСИББАНК» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11198761000 від 15 серпня 2007 року в розмірі 29998,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 становить 277060,46 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 2769,60 грн; у задоволенні інших вимог відмовлено (т. 1 а.с. 176-178).
На підставі вказаного судового рішення ПАТ «УКРСИББАНК» пред'явило виконавчий лист до виконання у ДВС та 21 січня 2015 року відкрито виконавче провадження № 46135347, що підтверджується відомостями АСВП.
Однак, 22 червня 2017 року у відповідності до пункту сьомого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» вказаний виконавчий лист без виконання був повернутий стягувачу, що підтверджується листом головного державного виконавця Підволочиського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного МУ міністерства юстиції № 287/22.7-29 від 12 січня 2023 року.
Ухвалою Підволочиського районного суду від 10 жовтня 2019 року виправлено описку у виконавчому листі, виданому Підволочиським районним судом Тернопільської області 08 грудня 2014 року в справі за позовом ПАТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УКРСИББАНК» про визнання договору поруки припиненим, викладено резолютивну частину в наступній редакції:
«Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) із ОСОБА_2 (і.п.н. - НОМЕР_2 ) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11198761000 від 15 серпня 2007 року в розмірі 29998, 21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 р. становить 277060,46 грн (двісті сімдесят сім тисяч шістдесят гривень 46 копійок)» (т. 2 зворот а.с. 21-22).
У липні 2023 року АТ «УКРСИББАНК» звернулось із заявою в суд про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що стягувачу протягом 2017-2023 років не було відомо про повернення виконавчого листа виконавцем. Представник АТ «УКРСИББАНК» направляв запити до виконавчої служби: 21.11.2017, 03.05.2018, 19.07.2019, 13.02.2020, 18.05.2021, 02.12.2022, які були проігноровані.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2023 року в задоволенні заяви АТ «УКРСИББАНК» відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року дану ухвалу залишено без змін та встановлено, що строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплив, заявником АТ “УКРСИББАНК” не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання і судом зауважено, що поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом необмеженого строку означатиме, що стягувач матиме можливість «штучно» збільшити цей строк, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Звертаючись повторно, у квітні 2024 року, із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання заявник АТ “УКРСИББАНК” посилалося на те, що до 10 жовтня 2019 року виконавчий лист, в якому вказано стягнення боргу лише в гривневому розмірі і не відображено у валюті не відповідав резолютивній частині рішення та лише з 10 жовтня 2019 року розмір заборгованості, визначений рішенням суду, у зв'язку із виправленням описки у виконавчому листі, став відповідати виконавчому листу, тому саме з цього часу заявник мав право на ефективне примусове виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ “УКРСИББАНК” про видачу виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив та заявником не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд вважав безпідставними доводи заявника щодо виправлення описки у виконавчому листі 10 жовтня 2019 року, виконавчий лист не відповідав рішенню суду щодо визначення розміру заборгованості у валюті, що спричинило пропуск строку для повторного пред'явлення виконавчих листів до виконання, оскільки допущена описка у виконавчому листі не змінила змісту судового рішення.
З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, аналізуючи підпункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009, провадження № 61-5388св18.
Крім цього, за змістом статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на день ухвалення рішення суду (далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі №905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі №5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі №521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі №344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі №242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі №202/20331/13-ц.
Разом з тим згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 23 Закону №606-XIV у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону № 606-XIV).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23 Закону № 606-XIV).
Аналогічні приписи містяться у частинах четвертій, п'ятій статті 12 Закону № 1404-VIII.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Зазначене право стягувача також було закріплено у частині другій статті 24 Закону України № 606-XIV.
Відповідно до правового висновку ВП ВС, який викладений у постанові від 21.08.2019 по справі N 2-836/11 (14-308цс19), стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Відтак, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування, тобто, свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.
У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як свідчать матеріали справи, що виконавчий лист № 2/604/158/14 від 08 грудня 2014 року на виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року АТ “УКРСИБАБАНК” був пред'явлений вчасно, а саме 21 січня 2015 року, тобто протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Однак, 22 червня 2017 року у відповідності до пункту сьомого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» вказаний виконавчий лист без виконання був повернутий стягувачу.
Підволочиським районним судом Тернопільської області в ухвалі від 25 серпня 2023 року, яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, не встановлено поважних причин пропуску строку АТ “УКРСИБАБАНК” для пред'явлення виконавчого листа до виконання, а навпаки зроблено висновок, що стягувач несумлінно протягом 2017-2023 років користувався усіма наданими йому правами з метою забезпечення належного контролю за виконанням рішення суду, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Щодо доводів заявника про те, що до 10 жовтня 2019 року виконавчий лист, в якому вказано стягнення боргу лише в гривневому розмірі і не відображено у валюті, не відповідав резолютивній частині рішення та лише з 10 жовтня 2019 року розмір заборгованості, визначений рішенням суду, у зв'язку із виправленням описки у виконавчому листі, став відповідати виконавчому листу, тому саме з цього часу заявник мав право на ефективне примусове виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 липня 2014 року, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що описка, яка була допущена у виконавчому листі не змінює змісту судового рішення, оскільки сума 277060 грн є еквівалентом у гривнях, яка підлягає до стягнення з відповідача та не змінена в ухвалі про виправлення описки від 10.10.2019 року.
Вказане не є тою обставиною, що унеможливлювала чи ускладнювала своєчасно, тобто з червня 2017 року по червень 2020 року звернутися з заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що заявником не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та не вжито достатніх заходів щодо контролю за виконанням рішення суду.
Таким чином, строк пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання сплив, заявником АТ «УКРСИББАНК» не доведено наявність поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави для його поновлення, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги заявника щодо видачі дубліката виконавчого документу та поновлення строку пред'явлення його до виконання задоволенню не підлягають, оскільки дублікат виконавчого листа видається лише в межах строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, то відмова у поновленні строку є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого листа.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» - залишити без задоволення.
Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Текст постанови складено 25 липня 2024 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома