Справа № 461/5026/24 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 33/811/1092/24 Доповідач: Партика І. В.
23 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі представника Львівської митниці Кахнич Світлани Петрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Точіліна Геннадія Федоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України та накладено на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «BMW 318», з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 605, 60 грн. судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2024 року о 00.48 год., в зону митного контролю по смузі руху «червоний коридор» пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці, заїхав автомобіль марки «BMW» р/н НОМЕР_3 з причепом р/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , який прямував з Україну в Республіку Польща.
Під час проходження митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу встановлено, що на ОСОБА_1 , спрацював профіль ризику 401-1 та 801-1, що наявна інформація про ввезення у попередніх періодах інших ТЗ, по яких відсутні відомості щодо подальшого вивезення. Проведеною перевіркою у відповідності до інформації електронних баз даних АСМО «Інспектор» та єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Департаменту митної справи Держмитслужби з'ясовано, що ОСОБА_1 ввіз на митну територію України, 07 липня 2018 року о 04:15 год., транспортний засіб марки «BMW 318» з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 , через пункт пропуску «Шегині - Медика» Львівської митниці ДФС без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Одночасно було встановлено відсутність в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 30 травня 2024 року.
Отже, пропуск ввезеного 07 липня 2018 року ОСОБА_1 на митну територію України, транспортного засобу «BMW 318» з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 , здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. 1 ст. 381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Документи про аварію або дію обставин непереборної сили гр. ОСОБА_1 , не надав.
Письмового повідомленням у відповідності до ст. 192 МКУ, до найближчого митного органу про обставини події (аварії або дії обставин непереборної сили), місцезнаходження товарів і транспортних засобів, в термін до завершення визначеного митницею строку транзиту, вказаний громадянин не надав.
Таким чином ОСОБА_1 станом на 30 травня 2024 року перевищив більше ніж на тридцять діб встановлений ч. 1 ст. 95 МК України строк доставки товару - транспортний засіб ««BMW 318» з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем до митного органу призначення (пункту вивезення за межі митної території України).
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України.
Не погоджуючись із постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року адвокат Точілін Г.Ф., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України (в редакції Закону №4495-VI від 13.03.2012).
Накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, як це було передбачено санкцією ч. 3 ст. ст. 470 МК України (в редакції Закону №4495-VI від 13 березня 2012 року).
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Вважає, що постанова місцевого суду є незаконною, оскільки місцевим судом порушено норми права.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 07 липня 2018 року о 04:15 годин через пункт пропуску «Шегині - Медика» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 , було ввезено на митну територію України, транспортний засіб марки «BMW 318», реєстраційний номер НОМЕР_1 кузов номер НОМЕР_5 в режимі транзит з метою особисте користування і станом на 30 травня 2024 року перевищено встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк вивезення вказаного транспортного засобу особистого користування за межі митної території України більше ніж на 30 діб. Отже, строк зворотного вивезення транспортного засобу за обставинами цієї справи збіг 07 серпня 2018 року.
Оскільки нова редакція ст. 470 МК України введена в дію 22 серпня 2019 року, тобто після вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на порушення митних правил, то виключається його адміністративна відповідальність за ч. 6 ст. 470 МК України.
Відтак, на день порушення ОСОБА_1 термінів визначених ст. 95 МК України, тобто 18 липня 2018 року (одинадцятий день строку перебування на митній території України в режимі транзиту), ст. 470 МК України в редакції від 03 грудня 2017 року містила в собі три частини і максимальна санкція за порушення строків, визначених ст. 95 МК України була встановлена в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 8500,00 грн.
Отже, порушення ОСОБА_1 терміну, встановленого ст. 95 МК України, та дії, за які передбачена адміністративна відповідальність за ст. 470 МК України були вчинені ОСОБА_1 до введення в дію нової редакції цієї статті, а саме до 22 серпня 2019 року.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував до ОСОБА_1 санкцію ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України (в редакції закону, яка діє з 22 серпня 2019 року).
На виконання вимог закону суд мав застосувати до ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України в редакції, яка діяла станом на 07 серпня 2018 року (в редакції Закону № 4495-VI від 13 березня 2012 року), тобто на момент події адміністративного правопорушення.
Окрім того, суд першої інстанції постановив стягнути з ОСОБА_1 605, 60 грн. судового збору. Постанова суду в цій частині є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності є інвалідом II групи.
Так, відповідно до п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю II групи.
18 липня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява адвоката Точіліна Г.Ф., в якій він просить проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , зазначає, що апеляційну скаргу підтримує.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та заяви адвоката Точіліна Г.Ф., який просив проводити розгляд справи у відсутності сторони захисту, думку представника митниці, яка не заперечувала проти розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності адвоката Точіліна Г.Ф. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ представника Львівської митниці Кахнич С.П. на заперечення аргументів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до ст. 486 МК України та ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 489 МК України та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
За змістом ч. 5 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Отже, перевищення встановленого ст. 380 МК України строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу або конфіскації транспортного засобу.
Диспозицією частини 6 ст. 470 МК України, передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил дотримано в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України, є вмотивованим, ґрунтується на сукупності зібраних, перевірених судом доказів, зокрема на протоколі про порушення митних правил №0632/20900/24 від 30 травня 2024 року (а.с. 4-7), згідно з яким ОСОБА_1 ввіз на митну територію України 07 липня 2018 року о 04:15 год., транспортний засіб марки «BMW 318» з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 , через пункт пропуску «Шегині - Медика» Львівської митниці ДФС без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб), інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 30 травня 2024 року - відсутня; доповідною запискою (а.с. 8-9), з якої встановлено, що ОСОБА_1 станом на 30 травня 2024 року перевищив більше ніж на 30 діб встановлений ч. 1 ст. 95 МК України строк доставки товару - транспортного засобу BMW 318» з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем до митного органу призначення, копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. 10) згідно якої він переміщувався через державний кордон України 7 липня 2018 року; видруками з АСМО «Інспектор» (а.с.13-15), з яких вбачається, що ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «BMW 318» з р/н НОМЕР_1 , Vin-код: НОМЕР_2 , зі змістом ст. 95 МК України ознайомлений.
Доводи апелянта, що на день порушення ОСОБА_1 термінів, визначених ст. 95 МК України, тобто 18 липня 2018 року (одинадцятий день строку перебування на митній території України в режимі транзиту), ст. 470 МК України в редакції від 03 грудня 2017 року містила в собі три частини і максимальна санкція за порушення строків, визначених ст. 95 МК України була встановлена в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 8500,00 грн., апеляційний суд розцінює критично.
Згідно зі ст. 90 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 ч. 1 ст.95 МК України передбачено, що для автомобільного транспорту встановлюються строк транзитних перевезень у 10 діб, у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб.
Диспозицією ч. 6 ст.470 МК України у встановлено відповідальність за перевищення, встановлених ст. 95 цього Кодексу, строків доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше, ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
МК України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з певної протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Митним органом таке правопорушення виявлене 30 травня 2024 року, про що свідчить протокол про порушення митних правил №0632/20900/24.
За наведених обставин, факт неповернення ОСОБА_1 транспортного засобу станом на момент набрання чинності законом, що передбачає адміністративну відповідальність, а також на момент складання протоколу про порушення митних правил, та те, що такий не вивезений за межі митної території України, свідчить про вчинення ОСОБА_1 вказаного порушення. Таким чином, з моменту набрання чинності частиною 6 ст. 470 МК України, та до моменту складення щодо ОСОБА_1 протоколу про вчинення митного правопорушення, останній перебував у стані безперервного продовження бездіяльності, яка полягала у порушенні строку тимчасового ввезення транспортного засобу.
Моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом.
Таким чином, вчинене ОСОБА_1 триваюче правопорушення, яке виявлене на час дії нового закону, слід кваліфікувати за ч. 6 ст. 470 МК України.
Враховуючи викладене, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.470 МК України не знайшли свого підтвердження. Навпаки всі зібрані докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності судового збору, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.
Згідно з статтею 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок оплати судового збору встановлюється законом.
При цьому, згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про Судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається з копії Пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 (а.с.26-27) ОСОБА_1 є інвалідом II групи.
Пунктом 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
За таких обставин, постанова Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року стосовно ОСОБА_1 підлягає зміні в частині стягнення судового збору, а тому апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 528 МК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2024 року змінити.
На підставі п. 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, як інваліда II групи.
У решті постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.