Справа № 438/1095/23 Головуючий у 1 інстанції: Ткачова С.М.
Провадження № 22-ц/811/1196/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
25 липня 2024 року м.Львів
Справа № 438/1095/23
Провадження № 22ц/811/1196/24
Провадження № 22ц/811/1197/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крамара Юрія Миколайовича на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 27 березня 2024 року, ухвалені у м. Бориславі у складі судді Ткачової С.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, ,-
встановив:
19 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку. Просить стягнути з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь 35 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , перебуваючи на ринку, який розташований поблизу Джерела АДРЕСА_1 , де здійснювала підприємницьку діяльність в торговому павільйоні (продаж сувенірів), на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, вступила із нею (позивачем) у суперечку. ОСОБА_2 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, підійшла до неї ( ОСОБА_1 ), яка знаходилася біля торгового павільйону, в якому відповідач здійснює підприємницьку діяльність на ринку, двома руками схопила її за одяг та нанесла кулаком правої руки в ділянку грудей зліва не менше трьох ударів, внаслідок чого заподіяла їй (позивачу) тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки зліва в 3-му міжребер'ї між середньо-ключичною та передньою пахвинною лініями, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно з висновком судово-медичної експертизи. Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 19 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено їй покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн. У зв'язку з одержаними тілесними ушкодженнями вона (позивач) перебувала на амбулаторному лікуванні. На лікування нею було витрачено близько 1500 грн. у вигляді оплати за проведене ультразвукове обстеження серця, придбання їжі, транспортні витрати та використані медикаменти. Проте, документально їх підтвердити не може, а тому вимог про відшкодування майнової шкоди не ставить. Зазначає, що відповідачем, в добровільному порядку шкода не відшкодована. Крім цього, внаслідок вчиненого проступку їй ( ОСОБА_1 ) заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою позивача щодо неї. Вказує, що зазнала фізичного болю внаслідок нанесення їй неодноразових умисних ударів у присутності інших осіб. Стверджує, що внаслідок винних дій відповідача було порушено її (позивача) нормальні життєві зв'язки. По теперішній час вона (позивач) страждає від болю голови, відчуває страх, розгубленість, неспокій, невпевненість у завтрашньому дні, має порушення сну. Вона вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя. Протягом тривалого періоду часу у зв'язку з отриманими нею ( ОСОБА_1 ) фізичними та психо-емоційними травмами, неврологічними розладами позбавлена можливості реалізовувати свої щоденні звички та бажання, по даний час є значно обмеженою у спілкуванні зі своїми друзями, яким вимушена доводити, що вона будь-яким чином не провокувала нападницю. Через отримані тілесні ушкодження вона ( ОСОБА_1 ) близько тижня не могла повноцінно працювати. Зазначає, що відповідач не вибачилась перед нею. Просить позов задовольнити.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального проступку, в розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , в дохід державного бюджету судові витрати в розмірі 2 684 грн.
Додатковим рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 228,40 грн.
Рішення та додаткове рішення оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Крамар Ю.М. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Вказує, що судом першої інстанції не надано правильної оцінки фактичним обставинам справи, висновки суду не ґрунтуються на законі. Вважає помилковим висновок суду про те, що сума у 2 000 грн. є співмірною з понесеними позивачем моральними стражданнями та відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вказує, що внаслідок вчиненого злочину потерпілій ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Зазначає, що ОСОБА_1 зазнала сильного фізичного болю, а саме внаслідок нанесення їй неодноразових умисних ударів з достатньою для заподіяння доволі сильного фізичного болю силою та у присутності інших осіб.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що вироком Бориславського міського суду від 19 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вирок набрав законної сили. Цим вироком суду встановлено, що 28 червня 2022 року приблизно о 14 год. ОСОБА_2 , перебуваючи на ринку, який розташований поблизу Джерела АДРЕСА_1 , де здійснювала підприємницьку діяльність в торговому павільйоні б/н (продаж сувенірів), на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків вступила у словесну суперечку із ОСОБА_1 , та заподіяла останній тілесні ушкодження. Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх протиправних дій, передбачаючи небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, підійшла до ОСОБА_1 , яка знаходилася біля торгового павільйону, в якому ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність на вказаному ринку, обидвома руками схопила її за одяг та нанесла кулаком правої руки в ділянку грудей зліва не менше трьох ударів, внаслідок чого заподіяла потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки зліва в 3-му між ребер'ї між середньо-ключичною та передньою пахвинною лініями, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень згідно з висновком судово-медичної експертизи.
Довідкою №1987 стверджується, що ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні у відділенні хірургічної патології КНП «ЦМЛ м. Борислава» з 29 червня 2022 року у зв'язку із травмою.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача в користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. та посилався на те, що позивачем не наведено доказів тривалого лікування, не надано доказів які б підтвердили причинно - наслідковий зв'язок між подією проступку відповідача та станом здоров'я позивача, відсутній висновок судово-психологічної експертизи з питання встановлення факту моральних страждань та орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди, не долучено доказів порушення звичаїв обороту життя, які були б підставою для стягнення з відповідача моральної шкоду в розмірі 35 000 грн.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 цього Кодексу шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини; завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи; гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Після події злочину потерпіла ОСОБА_1 зверталась за наданням медичної допомоги до КНП «ЦМЛ м.Борислава» і знаходилась на амбулаторному лікуванні у відділенні хірургічної патології через отриману травму, що підтверджено довідкою КНП «ЦМЛ м.Борислава» №1987 від 29 червня 2022 року.
Безумовно, отримана травма спричинила потерпілій фізичний біль та страждання, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; а також душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з умисною протиправною поведінкою ОСОБА_2 щодо неї у присутності інших осіб у громадському місці.
Зазначене свідчить про те, що умисними винними діями відповідача, яка вчинила злочин відносно позивача, що призвело до ушкодження її здоров'я та вимагало лікування, було порушено нормальні життєві зв'язки потерпілої ОСОБА_1 .
Позивач довела, що їй спричинено тілесні ушкодження, що вимагало від неї лікування, вона терпіла фізичний біль. Вона є потерпілою від умисних діянь, які кваліфіковані як кримінальний проступок, що не можна вважати нормальним укладом життя особи у суспільстві. Тому колегія суддів надає віри доводам позивача, що вона зазнала страждань, що є втратами немайнового характеру, а зазначене вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та побуту.
Вина відповідача у заподіянні шкоди встановлена вироком Бориславського міського суду Львівської області від 19 липня 2022 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачу завдано моральну шкоду внаслідок вчинення щодо неї відповідачем кримінального правопорушення (вина відповідач встановлена вироком суду, який набрав законної сили) та наявність правових підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується. Разом з тим апеляційний суд не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи ступінь, обсяг, тривалість моральних страждань позивача, як потерпілої у кримінальному провадженні, з огляду на характер протиправних дій відповідача, критерії розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає обґрунтованою і достатньою суму у розмірі 20 000 грн. для відшкодування позивачу моральної шкоди, що не приведе до її збагачення. У зв'язку із зазначеним, оскаржуване рішення суду першої інстанції належить змінити.
Оскаржуване додаткове рішення мотивовано наступним.
21 березня 2024 року представник позивача подав до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
З гідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем при подачі позову заявлено про попередній розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання представника ОСОБА_1 та вирішив стягнути з відповідача в користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог - в розмірі 228,40 грн.
Колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 285,71 грн. витрат на правову допомогу, з огляду на таке.
Згідно п.3 ч.2 ст. 141ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В ідповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог, витрати на правову допомогу в розмірі 2 285,71 грн.
У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справ» судам роз'яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.
Враховуючи зміну рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2024 року та втрату сили оскаржуваним додатковим рішенням, його необхідно скасувати, оскільки воно не може існувати окремо від основного рішення у справі по суті спору.
З відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2 684 грн. (1 073,60 грн. при подачі позову та 1 610,40 грн. при подачі апеляційної скарги), оскільки позивач не сплачувала такий відповідно до Закону України «Про судовий збір»
Керуючись: ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крамара Юрія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2024 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, та 2 285,71 грн. витрат на правничу допомогу, всього: 22 285,71 грн. (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять грн. 71 коп.).
Додаткове рішення Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2024 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід держави 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 25 липня 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк