Справа № 450/658/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/713/24 Доповідач: ОСОБА_2
22 липня 2024 року м. Львів.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судових засідань ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.06.2024 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання,
з участю прокурора ОСОБА_7
засудженого - ОСОБА_6
оскарженою ухвалою у задоволені клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 роки відмовлено.
Не погоджуючись із даною ухвалою, засуджений подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржену ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що судом порушено вимоги ст. 81 КК України. Відповідно до ч.3 п.2 ст. 81 КК України умовно- дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеною судом. Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.03.2020р. набув законної сили 20.12.2022р., станом на 29.04.2024р. ним було відбуто більше двох третин строку додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Хоча він не керував транспортними засобами ще з дати вироку Пустомитівського районного суду Львівської області, а саме від 10.03.2020р. Суд першої інстанції не врахував ці обставини належним чином.
Представник Львівського районного відділу №3 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, з чим погодилась колегія суддів у відповідності до положень ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Як вбачається із матеріалів справи, вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.03.2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року без змін.
Засудженим ОСОБА_6 подано касаційну скаргу на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.
Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишені без змін, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 травня 2023 року засудженого ОСОБА_6 звільнено від основного покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року.
Розглядаючи матеріали справи про звільнення ОСОБА_6 від основного покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року, судом першої інстанції не було враховано той факт, що ОСОБА_6 було звільнено від основного покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року, де в ухвалі від 09.05.2023 р. було зазначено, що засуджений покладені на нього обов'язки виконував, а тому він підлягає звільненню від подальшого відбування призначеного вироком суду першої інстанції основного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку. Одночасно судом першої інстанції не було вирішено питання про звільнення засудженого ОСОБА_6 від додаткового покарання. В подальшому, вже в оскаржуваній ухвалі від 06.06.2024 року, поряд з іншим , зазначається, що ОСОБА_6 не виконував своїх обов'язків, не довів перед судом та не надав жодних письмових доказів його сумлінної поведінки і ставлення до праці, які свідчать про виправлення засудженого.
Таким чином, суд першої інстанції у своїх ухвалах від 09.05.2023 року та 06.06.2024 року навів два протилежні висновки щодо виправлення засудженого ОСОБА_6 .
На думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі оцінив конкретні обставини справи, зокрема не дослідив особової справи засудженого ОСОБА_6 , звільняючи його від основного покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 березня 2020 року, зазначив лише, що ОСОБА_6 не довів перед судом та не надав жодних письмових доказів його сумлінної поведінки і ставлення до праці, які свідчать про виправлення засудженого.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок або ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Відтак, неповнота судового розгляду, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, допущена судом першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали щодо ОСОБА_6 є підставами для скасування судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 слід задоволити частково, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді слід врахувати викладене вище, та перевірити належним чином усі конкретні обставини справи, яким дати належну юридичну оцінку та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412,415, 419 КПК України колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задоволити частково.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.06.2024 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 - ОСОБА_9 ОСОБА_4