23 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2916/24
Суддя І інстанції - Прудник С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року № 580, в частині що стосується ОСОБА_1 (п. 11 зазначеного наказу);
- поновити солдата ОСОБА_1 на посаді командира бойової машини- командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року за увесь час призупинення військової служби, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на час прийняття оскарженого наказу та на час звернення до суду з зазначеним позовом відсутній вирок суду щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що сам факт внесення до ЄРДР відомостей свідчить лише про внесення до ЄРДР відомостей та не підтверджує наявність вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення. Вказує що суд першої інстанції не надав оцінку реальним подіям, про які зазналося у позові та не звернув увагу, що 29.01.2023 року посадовими особами відповідача по відношенню позивача та інших військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 було вчинено перевищення службових повноважень та вчинено незаконні дії. Вказує, що ніхто не зобов'язаний, як зазначено в ст. 60 Конституції України, виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, котрий проходить військову службу та був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
За весь період служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач приймав участь у заходах з національної безпеки і оборони нашої країни, відсічі і стримуванні військової агресії російської федерації проти України та за час несення служби перебував безпосередньо в районах таких заходів та завдань, у тому числі на передовій та дослужився до старшого стрільця 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону та отримав військове звання солдат.
Під час перебування на службі у військовій частині НОМЕР_1 , військова частина неодноразово здійснювала зміну місця своєї дислокації, перебуваючи у тому числі і на передовій.
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2022 року №348 - 3. Нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації: 3.7. Відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (зі змінами), нижчепойменованих військовослужбовців призваних по мобілізації навчального батальйону, призначених наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22 грудня 2022 року № 230-рс, зарахувати в розпорядження командира військової частини 25 грудня 2022 року та на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 26 грудня 2022 року і вважати такими, що з 25грудня 2022 року прийняли справи та посади і приступили до виконання службових обов'язків. Виплачувати щомісячну премію (далі - премія) в максимальному розмірі від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 04 березня 2022 року №248/1210. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27 січня 2021 року № 248/612. Вступний інструктаж пройшли: Солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 на посаду командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої рота 1 механізованого батальйону, ВОС - 121144А/182, ШПК - «сержант», посадовий оклад - 3170 гривень на місяць, щомісячна премія в максимальному розмірі 239% від встановленого посадового окладу. Календарна вислуга років станом на 17 листопада 2022 року становить: 00 років 01 місяць 04 дні. 1982 р.н., 2997218215. Підстава: іменний список.
29.01.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 складено доповідь про факт самовільного залишення розташування підрозділу (без зброї) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 . Суть справи: 29.01.2023 р. від командира 1 механізованого батальйону капітана ОСОБА_3 надійшла доповідь про факт самовільного залишення розташування підрозділу військовослужбовцем військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 . Попередньо встановлено: 29.01.2023 року під час перевірки особового складу в районні виконання бойових завдань н-п Бахмут о 06:30 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . Місце знаходження не відоме, на телефонні дзвінки не відповідає. Майно та зброя в наявності.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2023 року №34 - 2. Вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: 2.41. Солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , командира бойової машини - командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти І механізованого батальйону, вважати таким, що 29 січня 2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Виключити з котлового забезпечення військової частини з 29 січня 2023 року. Виключити з грошового та речового забезпечення військової частини з 29 січня 2023 року.
З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 року №1992 «Про призначення службового розслідування» убачається, що відповідно до доповіді вх. № 110 від 29.01.2023 року, за фактом самовільного залишення військової частини 29.01.2023 року солдатом ОСОБА_1 , наказано: 1. Призначити службове розслідування за фактом залишення військової частини 29.01.2023 року солдатом ОСОБА_1 , комісії у складі: голова комісії - підполковник, ОСОБА_4 , старший оперативний черговий відділення бойового управління командного пункту штабу; Члени комісії: капітан ОСОБА_5 , заступник командира морально-психологічного забезпечення роти вогневої підтримки НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону; старший лейтенант ОСОБА_6 , офіцер-психолог реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. 2. Комісії провести службове розслідування у встановлений законом термін. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 . Наказ довести до особового складу в частині, що його стосується.
Відповідачем складено рішення командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 року №1992 щодо вирішення питання щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
15.02.2023 року солдатом ОСОБА_7 та молодшим сержантом ОСОБА_8 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 складені пояснення, в обґрунтування яких зазначено про те, що 29.01.2023 року о 06:30 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
Також, 15.02.2023 року солдатом ОСОБА_7 та молодшим сержантом ОСОБА_8 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 складені пояснення, в обґрунтування яких зазначено про те, що 29.01.2023 року о 06:30 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
11.03.2023 року комісією військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 складено акт службового розслідування, яким комісія пропонувала службове розслідування вважати завершеним та вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до описової частини вказаного акту, в ході службового розслідування було встановлено, що 29.01.2023 року о 06.30 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань З механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність командира бойової машини - командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності. За фактом самовільного залишення частини під час воєнного стану військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 командиром 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_9 , була подана доповідь від 29.01.2023 року. З пояснень головного сержанта 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_10 стало відомо, що 29.01.2023 року о 06.30 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності. З пояснень навідника-оператора 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_11 , стало відомо, що 29.01.2023 року о 06.30 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань1 З механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність командира бойової машини- командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності. Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування. Службовим розслідуванням підтверджено факти: В ході службового розслідування було встановлено, що солдат ОСОБА_1 відсутній на службі з 29.01.2023 року по теперішній час, без поважних причин, дозволу та попередження. На телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження його невідоме. По даному факту була подана довідка-доповідь про самовільне залишення частини військовослужбовцем від 29.01.2023 року. Таким чином, солдат ОСОБА_1 , з 29.01.2023 року по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. В діях командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , вбачаються ознаки злочину, передбаченого частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації командир бойової машини-командир 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 22.11.2022 року. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2022 року вх. № 348 солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 на посаду командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , від 29.01.2023 року відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) вх. №34, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що з 29.01.2023 року самовільно залишив розташування підрозділу.
Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась: солдат ОСОБА_1 без поважних причин самовільно залишив місце несення служби 29.01.2023 року в умовах воєнного стану.
Все вищевикладене підтверджується фактами, що були встановлені в ході службового розслідування та зазначені у п.п. 3.1. та 3.2. розділу 3 акту службового розслідування.
Вина військовослужбовця: головною причиною, що сприяли вчиненню даного правопорушення є негативне відношення військовослужбовця до обов'язків служби та особиста недисциплінованість солдата ОСОБА_1 , а також порушення ним вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
Своїми діями командир бойової машини-командир 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:
2, 4, 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої на військовослужбовця покладено обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; знати та виконувати свої обов'язки і та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ніш службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому і за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої рядовий (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна. Рядовий (матрос) підпорядковується командирові відділення. За зразкове виконання обов'язків військової служби, успіхи у бойовій підготовці та зразкову дисципліну рядовому може бути надане військове звання старший солдат, а матросу - старший матрос. Старший солдат (старший матрос) зобов'язаний допомагати командирові відділення в навчанні рядових (матросів).
статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої рядовий (матрос) зобов'язаний сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; знати посади, військові звання і прізвища своїх прямих начальників до командира з'єднання включно; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержувати правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; зберігати державну та військову таємницю, точно, ініціативно, сумлінно виконувати накази командирів (начальників); повсякденно загартовувати себе, вдосконалювати свою фізичну підготовку; постійно бути за формою та охайно одягненим, додержувати правил особистої та громадської гігієни; досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; охайно носити одяг і взуття, своєчасно й акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, а також додержувати правил пожежної безпеки; бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
статті 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно ідо якої військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
ч. 1, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції (254к/96-ВР) та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У діях солдата ОСОБА_1 , вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особисте негативне відношення до обов'язків служби, військової дисципліни та недисциплінованість солдата ОСОБА_1 .
Виходячи із вище викладеного, пропоноване наступне:
Службове розслідування вважати завершеним.
Вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , 1 за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 командиру бойової машини-командиру 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 29.01.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 26.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення-начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення кримінального провадження, за фактами, виявленні в ході проведення службового розслідування протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
31.03.2023 року винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 №7506 «Про результати службового розслідування», яким: вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2023 року у справі №202/7471/23 (провадження №1-кс/202/3331/2023) скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 , подану в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було задоволено та зобов'язано уповноважену особу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви ОСОБА_12 від 11.02.2023 року про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами НОМЕР_3 окремої механізованої бригади “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” військової частини НОМЕР_1 , виконавши вимоги ст.214 КПК України.
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року №580 - 11. Нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 14 липня 2023 року № 195-рс увільнити від займаних посад та призупинити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 29 січня 2023 року згідно ЄРДР від 01 серпня 2023 року № 42023041110000132 - з 01 серпня 2023 року; Підстава: наказ командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 03 серпня 2023 року № 215-рс, рапорт підполковника ОСОБА_13 від 03 серпня 2023 року вх. № 35640.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 42023041110000132), дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування): 01.08.2023 19:54:15 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 Кримінального Кодексу України щодо самовільного залишення місця служби військовослужбовців та позивача ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 10.07.2023 року.
Листом від 29.11.2023 року заступник командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, що перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 , як уповноважений представник військових НОМЕР_3 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 звертався до відповідача із листом про результати розгляду листа від 09.02.2023 року про перевищення влади або службових повноважень посадовими особами військової частини НОМЕР_1 та листом щодо повідомлення про результати розгляду відповідачем вимоги про виплату заробітної плати та щомісячного додаткового забезпечення.
03.01.2024 року позивач отримав від уповноваженого представника військових військової частини НОМЕР_1 , заступника командира НОМЕР_2 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, що перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 , лист від 26.12.2023 року № 23842, у якому серед іншого було зазначено, що ОСОБА_1 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину 28.01.2023 року згідно ЄРДР від 01.08.2023 року № 42023041110000132- з 01.08.2023 року.
Крім того, до зазначеного листа було долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року № 580.
Конверт відповідача, у якому знаходився зазначений вище лист та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 580 від 03.08.2023 року щодо позивача, останній отримав 03.01.2024 року, що підтверджується роздруківкою трекінгу АТ «Укрпошта», що долучена до цього позову.
Жодних інших документів (рапортів, наказів, документів, актів, що підтверджують проведення службового розслідування щодо позивача) позивачем отримано не було.
05.01.2024 позивач отримав від уповноваженого представника військових військової частини НОМЕР_1 , заступника командира НОМЕР_2 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону, що перебуває у складі військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 лист від відповідача від 29.12.2023 року № 24010, у якому серед іншого було зазначено, що солдат за призовом по мобілізації, ОСОБА_1 , 29.01.2023 року самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2023 року № 34), що начебто стало підставою для невиплати позивачу грошового забезпечення з лютого 2023 року. Однак, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2023 року № 34 долучено до цього листа не було.
Отже, станом на день звернення до суду із цим позовом, позивач не був ознайомлений із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2023 року № 34.
Конверт відповідача, у якому знаходився зазначений вище лист, представник військових військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_14 , у т.ч. і позивача отримав 05.01.2024 року, що підтверджується роздруківкою трекінгу АТ «Укрпошта».
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року №580, яким позивача було увільнено від займаної посади та призупинено його військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, як такого, що самовільно залишив військову частину 29.01.2023 року
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року №580, яким позивача було увільнено від займаної посади та призупинено його військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, як такого, що самовільно залишив військову частину 29.01.2023 року було прийнято саме через внесення відповідних відомостей до ЄРДР від 01 серпня 2023 року №№42023041110000132 з 01 серпня 2023 року. Вказані дії відповідача обумовлюються саме вимогами п.144-1 Положення №1153/2008 та ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
За статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Так, підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі- особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як видно з пункту 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку №608).
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з п.4 розділу V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктів «е» пунктів 1 і 2, підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпунктів «д» пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається та регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п.144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу (пункт 144-3 Положення).
При цьому, п.144-6 Положення №1153/2008 встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Таким чином, з урахуванням вказаних приписів Положення №1153/2008, підставою для призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця може бути призупинення військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, і таке призупинення здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Однак, у разі закриття такого кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту військовослужбовця продовжуються, а пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, - поновлюються.
З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42023041110000132 від 01.08.2023 року.
Відповідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року №580 - 11. Нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 14 липня 2023 року № 195-рс увільнити від займаних посад та призупинити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього командира бойової машини-командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 29 січня 2023 року згідно ЄРДР від 01 серпня 2023 року № 42023041110000132 - з 01 серпня 2023 року; Підстава: наказ командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 03 серпня 2023 року № 215-рс, рапорт підполковника ОСОБА_13 від 03 серпня 2023 року вх. № 35640.
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (у редакції, чинній до 18.05.2023), військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Бойове чергування - це виконання бойового завдання. Бойове чергування здійснюється черговими силами і засобами, призначеними від військових частин. До складу чергових сил і засобів входять бойові обслуги, чергові зміни пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування (частина перша і друга статті 332 Статуту внутрішньої служби).
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 340 Статуту внутрішньої служби, особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
Відтак, з дня введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) усі військові частини залученні до виконання бойових завдань, а отже здійснюють бойове чергування, у тому числі відповідач.
Таким чином, військовослужбовцям відповідача заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Відповідальність за самовільне залишення військової частини або дезертирство передбачена ст.ст. 407-408 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу (наказу) начальника (командира). Не вважається самовільним: залишення за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування в/ч, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. Вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.
Актом службового розслідування встановлено, що 29.01.2023 року о 06.30 під час перевірки особового складу в районі виконання бойових завдань З механізованої роти 1 механізованого батальйону в населеному пункті Бахмут Донецької області, було виявлено відсутність командира бойової машини - командира 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав, місце знаходження його невідоме, прийняті заходи по розшуку ніяких результатів не дали. Майно та зброя в наявності.
Крім того, позивач не заперечує, що з 29.01.2023 не знаходиться за місцем несення служби.
Позивач у своїй позовній заяві наголошував на тому, що командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , зібравши позивача та інших військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , у присутності командира 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 93 ОСОБА_15 , надав усний наказ про здійснення зміни дислокації (місце дислокації АДРЕСА_1 ) та необхідності штурму позицій ворога, який знаходиться у лісосмузі під АДРЕСА_1 . Після оголошення ОСОБА_9 зазначеного вище наказу позивач та інші військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 зазначили, що не зможуть виконати цей наказ, оскільки до функціональних обов'язків військовослужбовців 1 батальйону 3 роти 2 та 3 взводів військової частини НОМЕР_1 належить лише здійснення оборонних заходів, здійснення моніторингу ворожих позицій та окопування тощо, тобто таких заходів, з яких вони мають досвід та проходили навчання, а не здійснення штурмових заходів, оскільки це є функціоналом десантно - штрурмових бригад, які спеціалізуються на виконанні таких завдань та мають відповідний досвід. Зі свого боку позивач та інші військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 також зазначили, що готові виконувати законні накази керівництва та завдання, які входять до їх обов'язків, тобто той функціонал, якому вони навчені та мають фаховий та бойових досвід, а не злочинний наказ, який на їх думку наданий з перевищенням службових повноважень. Позивач відмовився вести особовий склад на виконання зазначеного вище наказу, до того ж після доведення цього наказу особовому складу 1 механізованого батальйону 3 механізованої роти 2 взводу, всі військовослужбовці відмовились його виконувати через його злочинний характер та грубе порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина. 29.01.2023 року позивач та інші військовослужбовці, що нижче підписались, здали зборю та засоби захисту командиру 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 93, що знаходиться у підпорядкуванні відповідача, ОСОБА_15 .
Позивач зазначає, що 04.02.2023 року, позивач та інші військовослужбовці прибули до місця розташування відповідача, з наміром доповісти керівництву частини про незаконні дії ОСОБА_9 , однак їх навіть не впустили на територію військової частини НОМЕР_1 , оскільки вони на думку службових осіб відповідача, вважаються особами, що самовільно покинули військову частину та будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.
Також в матеріалах справи наявні копії колективних заяв від військовослужбовців 1 механічного батальйону 3 механізованої роти 2 та 3 взводів 93 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до Міністерства оборони України та керівника НОМЕР_3 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про перевищення влади або службових повноважень посадовими особами НОМЕР_3 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 та до Офісу Генерального прокурора, Дніпровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР, розташованого в м. Полтава про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2023 року у справі №202/7471/23 (провадження №1-кс/202/3331/2023) скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 , подану в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було задоволено та зобов'язано уповноважену особу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви ОСОБА_12 від 11.02.2023 року про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами НОМЕР_3 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” військової частини НОМЕР_1 , виконавши вимоги ст.214 КПК України .
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд першої інстанції вірно виходив з того, що предметом як службового розслідування, так і спірного наказу відповідача є саме факт самовільного залишення військової частини позивачем, а не його відмова від виконання явно злочинного, на думку позивача, бойового розпорядження командира.
При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що будь-яких відомостей про те, на підставі якого акту, вказівки, дозволу тощо позивач залишив місце розташування свого підрозділу у Донецькій області матеріали справи не містять.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року №580, яким позивача було увільнено від займаної посади та призупинено його військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, як такого, що самовільно залишив військову частину 29.01.2023 року було прийнято саме через внесення відповідних відомостей до ЄРДР від 01 серпня 2023 року №№42023041110000132 з 01 серпня 2023 року, що відповідає вимогами п.144-1 Положення №1153/2008 та ніяким чином не суперечать вимогам ч. 1 ст.23 КК України та не порушують презумцію невинуватості, оскільки відповідно до п.144-6 Положення №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються, у такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За таких обставин підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 року №580, в частині що стосується ОСОБА_1 (п. 11 зазначеного наказу) відсутні, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, вірно встановив фактичні обставини справи та дав їм правову оцінку, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, що не може бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 23 липня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова