23 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/174/24
Суддя І інстанції - Чернова Ж.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив:
визнати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 28 вересня 2023 року - протиправним;
зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно позивача (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), на підставі існуючих у позивача документів, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 15.08.2023 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ДРП ЗМР із заявою про реєстрацію права власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви про реєстрацію права власності позивачем було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на будинок до 2013 року. Однак 17.08.2023 позивач отримав рішення про зупинення розгляду справи, а 28.09.2023 - рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Рішення мотивоване тим, що неможливо наразі отримати довідку про реєстрацію права власності на будинок від Бахмутського БТІ, яке здійснювало проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до чинного на той період законодавства. Позивач зазначає, що у зв'язку з пошкодженням житла, у нього є необхідність подати повідомлення про пошкоджене майно, та відповідно, заяву про отримання компенсації. На думку позивача надмірною та незрозумілою є така вимога державного реєстратора щодо отримання довідки, при наявності у позивача оригіналу свідоцтва про право власності, виданого уповноваженим на той період суб'єктом, а також при наявності технічного паспорта нового зразка, який містить QR-код, який дозволяє за допомогою зчитування перевірити як дійсність техпаспорту, так і відповідність адреси об'єкта, відповідальну особу та дату заведення документа. Таким чином, державний реєстратор, під час прийняття рішення щодо проведення реєстраційних дій та встановлення відповідності законодавству наданих йому позивачем документів, мав вичерпну можливість швидко і безперешкодно дізнатись усю необхідну для вчинення цих дій інформацію.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у спірних правовідносинах державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, з огляду на що вимагання такою посадовою особою довідки від БТІ та відмова у державній реєстрації права на нерухоме майно є незаконною, при наявності у позивача оригіналу свідоцтва про право власності, виданого уповноваженим на той період суб'єктом, а також при наявності технічного паспорта нового зразка який містить QR-код, який дозволяє за допомогою зчитування перевірити як дійсність техпаспорту, так і відповідність адреси об'єкта, відповідальну особу та дату заведення документа. Таким чином, державний реєстратор, під час прийняття рішення щодо проведення реєстраційних дій та встановлення відповідності законодавству наданих йому позивачем документів, мав можливість швидко і легко дізнатись усю необхідну для цього інформацію. Надані відповідачу документи підтверджують право власності позивача на будинок садибного типу, містять усю необхідну інформацію та усі обов'язкові реквізити.
У письмовому відзиві на апеляційну скарги відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви було додано: свідоцтво про право власності від 07.10.1996; технічний паспорт від 10.06.1996; технічний паспорт від 24.09.2021; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.09.2021; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.12.2021; розпорядження від 02.08.2021 №24-0 Військово-цивільної адміністрації селище Зайцеве Бахмутського району Донецької області Про надання згоди гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; розпорядження від 28.08.2019 Військово-цивільної адміністрації селище Зайцеве Бахмутського району Донецької області Про перейменування вулиць смт Зайцеве.
17.08.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про зупинення розгляду заяви № 68914005, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2023.
Державним реєстратором в порядку п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» направлено запит до МКП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» про надання інформації щодо реєстрації права власності до 01.01.2023, а саме про наявність або відсутність зареєстрованих прав власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_2 ), запис в реєстровій книзі №38817, книга №224 від 02.10.1996.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 69495553 від 28.09.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою в зв'язку з тим, що після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: відомості про зареєстровані права стосовно об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 а - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Державним реєстратором для отримання інформації про права, зареєстровані до 01.01.2013 було надіслано запит до БТІ, яке здійснювало проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до чинного та той час законодавства. В строк, відведений для усунення недоліків, державним реєстратором не було отримано необхідну для проведення державної реєстрації прав інформацію (п.8 ст.24 Закону).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із зверненням позивача щодо здійснення реєстрації прав на нерухоме майно орган реєстрації (в межах спірних правовідносин) встановлює відповідність заявлених прав і отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, обов'язково здійснює запит передбачений п.3 ч.3 статті 10 Закону № 1952-IV та приймає відповідне рішення. За результатом розгляду заяви позивача про реєстрацію прав на нерухоме майно будинок садибного типу, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , державним реєстратором на виконання вимог п.3 ч.3 статті 10 Закону № 1952-IV здійснено запит. В подальшому, прийнято рішення, яким відмовлено у державній реєстрації прав на нерухоме майно, що відповідає п.8 ч.1 ст. 24 Закону №1952-ХІ. Отже, рішення № 69495553 від 28.09.2023 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не погоджується за такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Виходячи з аналізу значеної правової норми колегія суддів зазначає, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року запитується реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов'язковому порядку, як про це помилково вказує суд першої інстанції.
При цьому з рішення про зупинення розгляду заяви № 68914005, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2023 не вбачається які саме відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом були відсутні у державного реєстратора при розгляді наданих позивачем документів, або які документи, необхідні для реєстрації не були надані позивачем.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви були надані наступні документи: свідоцтво про право власності від 07.10.1996; технічний паспорта від 10.06.1996; технічного паспорта від 24.09.2021; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.09.2021; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.12.2021; розпорядження від 02.08.2021 №24-0 Військово-цивільної адміністрації селище Зайцеве Бахмутського району Донецької області Про надання згоди гр. ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; розпорядження від 28.08.2019 Військово-цивільної адміністрації селище Зайцеве Бахмутського району Донецької області Про перейменування вулиць смт Зайцеве
Статтею 23 Закону №1952-IV визначено, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах не встановлено обставин за яких наступили підстави, передбачені ст. 23 Закону №1952-IV для зупинення розгляду заяви позивача щодо реєстрації права власності на будинок садибного типу.
За приписами ч.3 ст. 23 Закону № 1952-IV якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав (п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону).
Колегія суддів зазанчає, оскільки у відповідача було відсутні підстави для зупинення розгляду заяви позивача про реєстрацію права власності, а тому прийняття рішення на підставі п.8 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV є безпідставним.
Відповідно до п. 6, ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 № 121 (надалі - Інструкція № 121), яка визначала порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно до 2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна відбувається з видачою свідоцтва про право власності згідно зразку, наведеному в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування членам житлових, житлово-будівельних, дачних, гаражних або інших кооперативів, які повністю внесли свої пайові внески.
Відповідно до п.1.5-1.6 Інструкції №121, державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, яка є обов'язковою для власників незалежно від форми власності, здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Реєстрацію права власності Позивача було здійснено у відповідності до Інструкції №121, про що здійснений реєстраційний запис на свідоцтві про право власності, відповідно до якого реєстраційні дії проведені начальником бюро технічної інвентаризації м. Горлівка 08.10.1996 р. (записано в реєстраційну книгу №224 під реєстраційним номером №38817). Також начальником бюро технічної інвентаризації м. Горлівка було видано Позивачу технічний паспорт на даний будинок садибного типу.
За таких обсавин колегія суддів зазначає, що у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.
При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи а тому прийшов до помилкового висновку про правомірність рішення № 69495553 від 28.09.2023.
Необхідність державної реєстрації права власності виникла у позивача у зв'язку із пошкодженням вказаного майна та отриманням відповідної компенсації.
Так, відповідно до ст.2 ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України»№ 2923, є фізичні особи - громадяни України - власники пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
Реєстр пошкодженого та знищеного майна забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, зберігання, захист та облік, крім іншого, і таких відомостей (документів): документи та/або відомості про підтвердження права власності на пошкоджене чи знищене майно.
Відповідно до п.31. Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 р. № 624, документи, що подаються шляхом підвантаження електронної копії оригіналу паперового документа, повинні відповідати таким вимогам:
1) документи повинні викладатися державною мовою;
2) текст документів повинен бути надрукований розбірливо або написаний друкованими літерами;
3) документи не повинні містити підчищення або дописування, закреслення та інші виправлення, не обумовлені в документах, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
4) документи в електронній формі повинні бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством.
Відповідно до п.3 ч.13 Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381, для отримання компенсації необхідно переконатися, що пошкоджений об'єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію.
Стосовно дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - провести реєстраційні дії, або відмовити у їх проведенні, існує лише один правомірний варіант поведінки.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Відповідно до рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015 року.
У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, а також необхідність застосування принципу ефективності судового захисту порушених прав, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог у вигляді зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно позивача (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не встановив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 28 вересня 2023 року.
Зобов'язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стягнути з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2684,6 грн. (дві тисячці шістсот вісімдесят чотири грн. 60 коп.)
Постанова набирає законної сили дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
В повному обсязі постанова складена 23 липня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун