24 липня 2024 року № 640/24555/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві; ЄДРПОУ: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у взятті на облік та поновленні пенсії на підставі виключно даних електронної пенсійної справи;
- зобов'язати відповідача взяти на облік та поновити виплату пенсії за віком позивачу на підставі виключно електронної пенсійної справи та здійснити виплату недоплаченої суми пенсії за період з березня 2014 року;
- відповідно до статті 371 КАС України звернути рішення в частині виплати пенсії за 1 місяць до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно повідомлено позивача про необхідність особистого звернення до ПФУ, зокрема, із заявою про запит пенсійної справи (паперової), оскільки позивач звертався до відповідача про поновлення пенсії саме на підставі електронної пенсійної справи, проте, ГУ ПФУ в м. Києві не зазначено жодних правових підстав неможливості поновлення пенсії саме на підставі електронної справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що позивачем не дотримано порядку звернення до органів ПФУ для призначення (перерахунку) пенсії, оскільки позивач звертався у порядку Закону України «Про звернення громадян», а не у відповідності до вимог Порядку №22-1, наслідком чого є надання відповідачем за відповіді на таке звернення в рамках Закону України «Про звернення громадян».
Також відповідач зазначив, що за наслідками розгляду заяви позивача від 09.03.2021 відповідач листом від 19.03.2021 про необхідність особисто звернутися до органу пенсійного фонду України із заявою на запит пенсійної справи за новим місцем проживання.
Враховуючи означене, відповідач вважає, що він діяв у відповідності до вимог законодавства, наслідком чого є відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивачем подано до суду пояснення щодо врахування правових позицій Верховного Суду з аналогічних підстав.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/24555/21 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/24555/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №640/24555/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в м. Києві заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у попередньому відзиві.
Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду пояснення, в яких зазначив про надання ним доказів у справі та пояснив, що звернувся до відповідача заявою від 01.03.2021 про поновлення виплати пенсії, на яку відповідач листом від 19.03.2021 повідомив про необхідність особистого звернення позивача до пенсійного органу із заявою про запит пенсійної справи (паперової). Позивач наголошує на перекручуванні відповідачем фактів, оскільки ним надано відповідь на заяву позивача в частині розгляду питання, яке не ставилось ОСОБА_1 .
Позивач наголошує на наявності у нього права на поновлення виплати пенсії на підставі виключно електронної пенсійної справи, перерахунок пенсії на підставі даних про отримувану заробітну плату за період з 01.09.2016 по теперішній час та здійснення виплати пенсії за період з березня 2014 року по теперішній час з продовженням здійснення виплати пенсії.
На думку позивача, листом від 01.03.2021 та від 19.03.2021 відповідач фактично відмовив позивачу у взятті на облік на підставі електронної пенсійної справи, вимагаючи подання позивачем заяви від ворожої країни-агресора на запит паперової пенсійної справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до копії паспорта НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки від 06.10.2015 №3009010959 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстрованим місцем проживання позивача є м. Ялта, АР Крим, фактичним місцем проживання є м. Київ.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 21.06.2013 позивач є отримувачем пенсії за віком довічно.
Відповідно до довідки Національного авіаційного університету від 27.08.2021 №01.01/128-292 працює в НАУ за строковим трудовим договором на посаді доцента кафедри авіаційних двигунів з 01.09.2015 по теперішній час.
Заявою від 26.02.2021, зареєстрованою в ГУ ПФУ в м. Києві 01.03.2021, позивач звернувся до відповідача про:
- взяття на облік як пенсіонера та внутрішньо переміщеної особи, яка проживає у м. Києві, та поновлення виплати пенсії на підставі виключно даних електронної пенсійної справи;
- здійснення перерахунку пенсії на підставі даних про отримувану заробітну плату за період з 01.09.2016 по теперішній час;
- здійснення виплати недоплаченої суми пенсії за період з березня 2014 року по теперішній час та продовження виплати пенсії на загальних підставах, встановлених законами та Конституцією України.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 19.03.2021 №2600-0212-8/47264 на заяву позивача від 09.03.20210 повідомлено, що він є пенсіонером за віком в Управлінні Пенсійного фонду в Нахімовському районі АР Крим. Для запиту пенсійної справи з АР Крим позивачу необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр). Зазначено перелік документів, які необхідно мати при собі та графік прийому відділу обслуговування громадян.
Разом із означеною заявою позивач подав заяву встановленої форми від 26.02.2021 про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просив відповідача належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової допомоги), починаючи з 01.03.2014. Позивач пояснив, що саме таку форму заяви було обрано ним з огляду на те, що встановлена у постанову ПФУ форма заяви не передбачає можливості викладення тих зауважень, які були викладені у заяві, зареєстрованій 01.03.2021, поданій відповідачу.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у взятті на облік та поновленні пенсії на підставі виключно даних електронної пенсійної справи, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону №1706 передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Частиною першою статті 7 Закону №1706 передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина третя статті 7 Закону №1706).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону №1706 внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Виплата пенсій та соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть здійснюватись акціонерним товариством “Укрпошта” з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб; для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058).
Згідно з частиною другою статті 8 Закону №1058 право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частинами другою та третьою статті 49 Закону №1058 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Відповідно до статті 46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі №243/5451/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79791532) зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач звертався до ГУ ПФУ в м. Києві заявами від 26.02.2021, а саме:
- заявою встановленої форми від 26.02.2021 про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просив відповідача належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової допомоги), починаючи з 01.03.2014. Позивач пояснив, що саме таку форму заяви було обрано ним з огляду на те, що встановлена у постанову ПФУ форма заяви не передбачає можливості викладення тих зауважень, які були викладені у заяві, зареєстрованій 01.03.2021, поданій відповідачу;
- заявою від 26.02.2021, зареєстрованою в ГУ ПФУ в м. Києві 01.03.2021, в якій позивач просив взяти його на облік як пенсіонера та внутрішньо переміщеної особи, яка проживає у м. Києві, та поновлення виплати пенсії на підставі виключно даних електронної пенсійної справи; здійснити перерахунок пенсії на підставі даних про отримувану заробітну плату за період з 01.09.2016 по теперішній час; здійснити виплату недоплаченої суми пенсії за період з березня 2014 року по теперішній час та продовження виплати пенсії на загальних підставах, встановлених законами та Конституцією України.
Водночас, ГУ ПФУ в м. Києві листом від 19.03.2021 №2600-0212-8/47264 на заяву позивача від 09.03.20210 повідомлено, що він є пенсіонером за віком в Управлінні Пенсійного фонду в Нахімовському районі АР Крим. Для запиту пенсійної справи з АР Крим позивачу необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр). Зазначено перелік документів, які необхідно мати при собі та графік прийому відділу обслуговування громадян.
Тобто, з відповіді ГУ ПФУ в м. Києві вбачається, що поставлені позивачем питання у заявах від 26.02.2021 вирішені не були.
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо звернення позивача заявою, зареєстрованою 09.03.2021, в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивач не звертався до відповідача із пропозицією (зауваженням), заявою (клопотанням) чи скаргою у розумінні статті 3 означеного Закону.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем не розглянуто по суті подані позивачем заяви від 26.01.2021, а саме:
- заяву встановленої форми від 26.02.2021 про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просив відповідача належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової допомоги), починаючи з 01.03.2014;
- заяву від 26.02.2021, зареєстровану в ГУ ПФУ в м. Києві 01.03.2021, в якій позивач просив взяти його на облік як пенсіонера та внутрішньо переміщеної особи, яка проживає у м. Києві, та поновлення виплати пенсії на підставі виключно даних електронної пенсійної справи; здійснити перерахунок пенсії на підставі даних про отримувану заробітну плату за період з 01.09.2016 по теперішній час; здійснити виплату недоплаченої суми пенсії за період з березня 2014 року по теперішній час та продовження виплати пенсії на загальних підставах, встановлених законами та Конституцією України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, порушення яких відбулося внаслідок неналежного розгляну поданих позивачем заяв, без надання правової оцінки викладеним у них обставинам та без розгляду означених заяв по суті, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду поданих позивачем заяв від 26.02.2021 про виплату пенсії або грошової допомоги та від 26.02.2021, зареєстрованої відповідачем 01.03.2021, а також зобов'язання розглянути означені заяви по суті з урахуванням висновків суду, що не є втручанням у дискреційні повноваження останнього з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у взятті на облік та поновленні пенсії на підставі виключно даних електронної пенсійної справи та зобов'язання відповідача взяти на облік та поновити виплату пенсії за віком позивачу на підставі виключно електронної пенсійної справи та здійснити виплату недоплаченої суми пенсії за період з березня 2014 року не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки станом на дату винесення рішення у цій справі відповідач не розглянув подані позивачем заяви по суті та, відповідно, не прийняв рішення про поновлення чи відмову у поновленні виплати позивачу пенсії.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 908,00 грн згідно квитанції про сплату від 26.08.202, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 454,00 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неналежного розгляду поданих ОСОБА_1 заяв від 26.02.2021 про виплату пенсії або грошової допомоги та від 26.02.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянути по суті подані ОСОБА_1 заяви від 26.02.2021 про виплату пенсії або грошової допомоги та від 26.02.2021, зареєстровану Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві 01.03.2021, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ: 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 24.07.2024
Суддя Панченко Н.Д.