24 липня 2024 року Справа № 280/1038/23 СН/280/20/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26 грудня 2022 року;
- визнати протиправними та скасувати окремі положення індивідуального акта, у якому позивач зазначений під №127, з формулюваннями «вживання алкогольних напоїв» та посилання на протокол А7013 №593-22/з від 26 грудня 2022 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року в повному обсязі.
Також в позові позивач просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.
Під час первинного розгляду адміністративної справи позивач посилався на те, що наслідком спланованого беззаконня командування, стало штучне та протиправне створення підстав для невиплати позивачу премії і додаткової винагороди за грудень 2022 року. Вказує, що позивач не вчиняв жодних протиправних дій, жодні перевірки не проводилися, документи не складалися, пояснення від позивача не вимагалися і т.д. Систематична неповна виплата позивачу грошового забезпечення, впродовж чотирьох останніх місяців 2022 року, призводить до порушення встановлених гарантій соціального захисту позивача та його сім'ї, які закріплені в ч.1 ст.2 та ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та полягають у тому, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №280/1038/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовлено.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що під час проведення службового розслідування встановлено, що позивач не виконав в повній мірі бойове розпорядження з розвідки 1 механізованого батальйону від 13.07.2022 №27, а саме: не передав особовий склад в складі розрахунків та озброєння командиру 1 роти, що мало бути оформлено актами передачі озброєння в трьох примірниках; не здійснював контроль за особовим складом мінометних розрахунків мінометної батареї; не доповів про виконання бойового розпорядження в термін до 15:00 14.07.2022. Військовослужбовці мінометного розрахунку, які виконували вогневе завдання 09.08.2022 в зоні відповідальності 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону, не були завчасно забезпечені засобами зв'язку, що в сукупності з вищенаведеними обставинами недбалого виконання позивачем службових обов'язків призвело до втрати ним управління та контролю діяльності особового складу мінометного розрахунку під час бойого виконання вогневого завдання, що спричинило ризик для його ефективного подальшого виконання. Додатково під час проведення службового розслідування встановлені факти перевищення позивачем повноважень, проявів бездіяльності як представника військової влади. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2022 №607 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за: невиконання (неналежне виконання) бойового розпорядження і оголошено йому дисциплінарне стягнення «сувора догана»; перевищення своїх повноважень, незадовільну роботу по запобіганню правопорушенням серед особового складу, приховування фактів вчинення правопорушень підлеглими військовослужбовцями і оголошено йому дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність». Також стосовно позивача буди складені протоколи про військові адміністративні правопорушення передбачені ч.2 ст.172-14, ч.2 ст.172-15, ч.2 ст.172-16, ч.3 ст.172-20 КУпАП. Оскільки склад військового адміністративного правопорушення, яке було вчинене позивачем, з огляду на кваліфікуючу ознаку, позначається як таке, що обліковується за ч.3 ст.172-20 КУпАП, тобто за тією самою частиною статті 172-20, що й вживання алкогольних напоїв, відомості стосовно позивача були помилково включені до переліку осіб, яким не виплачується щомісячна премія та додаткова винагорода за грудень 2022 року. За результатом виявлення помилки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №90 від 22.02.2023 позивачу нараховано за грудень 2022 року: премія 6773,50 грн, додаткова винагорода 100 000 гривень. Зазначено, що з метою встановлення причин допущеної помилки призначено службову перевірку, проведення якої може мати наслідком вирішення в подальшому питання про притягнення до встановленого виду відповідальності прапорушника. Стосовно заявленої до стягнення з відповідачів суми витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн, представник відповідача вважає, що у стягненні коштів на відшкодування витрат на правничу допомогу має бути відмовлено. Вказує, шо для визнання гонорару визначеним та таким, на підтвердження якого не потрібний детальний опис робіт, такий гонрар має бути реальним, підтвердженим матеріалами справи, в тому числі відповідним платіжним документом. Представником позивача на підтвердження реальності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано жодних документів, що позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно цей гонорар є визначеним, як стверджує сторона позивача, чи це є вказівка на орієнтовний розмір цих витрат. Просять суд закрити провадження у справі, відмовити позивачу у стягненні з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 гривень.
15 березня 2023 року до суду надійшла заява, в якій представник позивача просить суд повернути без розгляду відзив від 09 березня 2023 року, поданий від імені відповідача-1 та відповідача-2 за підписом ОСОБА_3 на підставі довіреності від 11.12.2022 №5325. В обґрунтування заяви зазначено, що форма довіреності та підстави виникнення представництва, не передбачені ЦК України. Отже, відзив підписаний неповноважною особою, вважається неподаним та має бути повернутий відповідачам без розгляду. Як вбачається з тексту довіреності від 11.12.2022 №5325, військова частина в особі командира ОСОБА_4 , уповноважує ОСОБА_5 одночасно представляти інтереси, і військової частини і її командира ОСОБА_6 , тобто довіреність видана від імені двох осіб одночасно, і при цьому довіреність, ще і посвідчена ОСОБА_7 , який видав її на своє ім'я і від свого імені.
05 квітня 2023 року до суду надійшла заява (вх. №13718), в якій представник позивача, крім іншого, просить суд розглянути п. 1 та п. 2 резолютивної частини позовної заяви у наступній редакції:
визнати протиправними дії відповідачів щодо невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26.12.2022, на підставі якого позивач був внесений у: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №12 від 05.01.2023 «Про преміювання особового складу частини за особистий внесок у загальні результати служби», у додатку до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_2 ; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №14 від 06.01.2023 «Про виплату додаткової винагороди», у додатку №5 до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_3 ;
визнати протиправними окремі положення індивідуального акта, а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №12 від 05.01.2023 «Про преміювання особового складу частини за особистий внесок у загальні результати служби», у додатку до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_2 на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26.12.2022, в частині, що стосується позивача; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №14 від 06.01.2023 «Про виплату додаткової винагороди», у додатку №5 до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_3 на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26.12.2022, в частині, що стосується позивача.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до 1. Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , 2. Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року в повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну позовних вимог та постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 докази у справі, а саме засвідчені належних чином копії наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2023 №12 та від 06.01.2023 №14 (із додатками, в частині, що стосується позивача); засвідчену належним чином копію протоколу А7013 від 26.12.2022 №593-22/з, або письмові обґрунтовані пояснення з приводу дати складання протоколу №593-22/з відносно позивача.
27 квітня 2023 року до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача 1, 2 просить суд: долучити витребувані судом документи та інші документи, які долучаються до цього клопотання, до матеріалів справи; закрити провадження у справі; відмовити позивачу у стягненні з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 гривень; постановити окрему ухвалу щодо представника позивача за встановленими фактами зловживань процесуальними правами під час розгляду справи та направити її до відповідної ради адвокатів для прийняття рішення про відкриття дисциплінарного провадження та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, закрито провадження в адміністративній справі №280/1038/23, відмовлено у стягненні на користь позивача судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 21 000 грн та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про постановлення окремої ухвали відносно представника позивача.
Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року по справі № 280/1038/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року скасовано в частині закриття провадження у справі №280/1038/23 та відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а справу №280/1038/23 у цій частині направлено на продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду. В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі №280/1038/23 залишено без змін.
Після повторного перерозподілу справи, проведеного в порядку КАС України, справу передано судді Запорізького окружного адміністративного суду Черновій Ж.М. на розгляд.
Ухвалою суду від 13 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику представників сторін.
Ухвалою суду від 30 травня 2024 року заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку - задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк на надання відзиву на позовну заяву до 05 червня 2024 року включно.
05 червня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при першому розгляді справи судами всіх інстанцій встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.02.2023 № 90 внесено зміни до наказів командира Військової астини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.01.2023 №12 та від 06.01.2023 року №14 (в частині положень, що оскаржуються), а позивачу нараховано та виплачено премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року. До матеріалів справи копія наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.02.2023 № 90 долучена. Вказане стало підставою для подання клопотання про закриття провадження у справі, позаяк цим підтверджено виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень. В умовах, коли представник позивача продовжує наполягати на розгляді вимоги 2 при повторному розгляді справи, вважає, що у задоволенні зазначеної вимоги має бути відмовлено, оскільки фактично в цій частині відсутній предмет спору. Щодо вимоги 1 належить звернути увагу на мотивацію представника позивача, який у поданій ним касаційній скарзі від 25.08.2023 зазначив наступне: «Позивач ОСОБА_8 вважає, що наразі відсутні підстави вважати, що повне відновлення його законних прав та інтересів можливе без визнання протиправними дій відповідачів, з приводу яких ним заявлені відповідні позовні вимоги в п.1 та п.2 позовної заяви. Вбачається, що таким чином відповідачі намагаються уникнути встановлення факту протиправності позбавлення військовослужбовців виплат на підставі протоколів про адміністративне правопорушення та тим самим надалі впроваджувати позбавлення виплат на підставі протоколів про адміністративне правопорушення, які за своєю правовою природою є суб'єктивною думкою особи, яка його склала». Отже, фактично представник позивача вбачає «повне відновлення прав та інтересів позивача» у визнанні протиправними дій відповідачів стосовно невизначеного кола військовослужбовців (про що свідчить використання ним у множині суб'єктів правовідносин - «військовослужбовці»), адже права самого позивача станом на день первісного розгляду справи були відновлені. В таких умовах не є дивним нове «тлумачення» касаційним судом пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, який доповнив вказане положення процесуального закону «додатковою умовою» - необхідність отримання згоди (погодження) позивача для закриття провадження у справі після виправлення (усунення) порушень суб'єктом владних повноважень (пункт 42 постанови), що не передбачено ні змістом статті 238 КАС України, ні змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2028 у справі №800/369/17, на яку послався касаційний суд. Вважає хибними твердження представника позивача, який посилається на положення Закону України «Про нотаріат» як на «аналогію закону» щодо неналежності довіреності представника відповідача. Крім того, при повторному розгляді справи, з урахуванням «незгоди позивача із закриттям провадження у справі», розгляд вказаного питання є недоречним. Щодо вимоги 3 про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката Сердюка Р.В. у розмірі 21000 грн, пропорційно до встановлених судом неправомірних дій кожного зі співвідповідачів, які призвели до порушення свобод та інтересів позивача, вважаємо, що у стягненні коштів на відшкодування витрат на правничу допомогу має бути відмовлено. Просить суд закрити провадження у справі. У випадку незадоволення клопотання, викладеного у пункті 1 відзиву, - відмовити у задоволенні позову повністю.
У відповіді на відзив представник позивача вказав на те, що у п.46 постанови ВС від 26.04.2024, зазначено, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам скаржника про підписання відзиву (у якому, у тому числі, викладено клопотання про закриття провадження у справі) особою, чиї повноваження, на його думку, не підтверджені в установленому законом порядку та не розглянув клопотання про залишення такого без розгляду. Позивач доводи вказаного клопотання підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі. Вважає, що представництво відповідача командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , до цього часу здійснюється не уповноваженими особами та без надання належних документів на підтвердження повноважень. Також зазначено, що при новому розгляді справи суд має надати правову оцінку доводам позивача про незаконність невиплати йому грошових коштів на підставі протоколу, тобто не по факту притягнення до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, а лише по факту складання та наявності протоколу про адміністративне правопорушення, на час складання наказів відповідачами. При цьому, суд має також надати правову оцінку непослідовним та взаємовиключним відомостям відповідачів, щодо втрати вище вказаного протоколу. Зокрема, в п.34 відзиву відповідачів від 09.03.2023 зазначається про надання суду копії протоколу А7013 №593-22/З від 26.12.2022 про військове адміністративне правопорушення. В той же час, в п.4 листа №1460 від 04.03.2023 «Про результати опрацювання адвокатських запитів» військова частина зазначає, що надати належним чином завірену копію, вище зазначеного протоколу А7013 №593-22/З від 26.12.2022 про військове адміністративне правопорушення, не є можливим з огляду на незбереження її відповідальною особою. Позивач вважає за необхідне пояснити суду наступне. Командування ВЧ НОМЕР_1 фальсифікувало протокол А7013 №593-22/З від 26.12.2022 за ч.3 ст.172-20 КУпАП про начебто вживання ОСОБА_9 алкогольних напоїв на службі, що стало підставою для невиплати йому премії та додаткової винагороди 100 000,00грн. за грудень 2022 року. За фактами порушень при оформленні рапортів про виплату премії та додаткової винагороди ОСОБА_10 за грудень 2022 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2023 №688, було призначене відповідне службове розслідування, про результати якого ОСОБА_8 не повідомлений до цього часу. Окрім того, за фактами засвідчення неправдивих відомостей у протоколах складених стосовно ОСОБА_11 (у вище згаданому втраченому протоколі та ще трьох інших протоколах), наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.04.2023 №894, було призначене ще одне (вже друге) відповідне службове розслідування, про результати якого ОСОБА_8 не повідомлений до цього часу. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою потерпілого ОСОБА_11 , Пологівським районним відділом поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №12023087320000148 від 09.08.2023 за ч.1 ст.358 КК України, за фактом підроблення підпису в офіційних документах ВЧ НОМЕР_1 складених відносно ОСОБА_11 . Досудове розслідування триває. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою потерпілого ОСОБА_11 , ТУ ДБР у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №62023080100000168 від 10.10.2023 за ч.1 ст.366 КК України, за фактом вчинення службового підроблення військовими службовими особами ВЧ НОМЕР_1 у відношенні ОСОБА_11 . Досудове розслідування триває. Отже, відповідачі не тільки незаконно не виплатили кошти позивачу на підставі протоколу, а ще і підробили вказаний протокол, з приводу чого вже проведені два службові розслідування, результати яких ретельно приховуються від позивача та суду, а також вже порушено і розслідується два кримінальні провадження, що підтверджується двома вище вказаними витягами. Також вказує, що відповідач копію відзиву позивачу не направляв, що підтверджується відсутністю відповідних доказів доданих до відзиву. Представнику позивача копія відзиву надійшла тільки до Електронного суду, який 07.06.2024, тобто в останній день на подання відповіді, не працював, Оскільки в останній день строку на надання відповіді 07.06.2024 не працював Електронний суд, що перешкодило отримати (скачати) та вивчити копію відзиву відповідача, а дана відповідь подається у перший робочий день після спливу строку, вважає за необхідне просити суд поновити С.Позігуну процесуальний строк на подання даної відповіді на відзив відповідача від 05.06.2024.
Ухвалою суду від 24 липня 2024 року клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив - задоволено. Поновлено строк на подання відповіді на відзив. Прийнято до розгляду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24 липня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про повернення відзиву відповідачів без розгляду - відмовлено.
Ухвалою суду від 24 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача 1, 2 про закриття провадження у справі - відмовлено.
Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин майор ОСОБА_1 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 на посаді командира 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону.
З матеріалів справи установлено, що підставою для невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року слугували оскаржувані у цій справі наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.01.2023 № 12 «Про преміювання особового складу частини за особистий внесок у загальні результати служби у грудні 2022 року», у додатку до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_2 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2023 № 14 «Про виплату додаткової винагороди», у додатку №5 до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку №128.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.02.2023 № 90 «Про внесення змін до деяких наказів командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди та преміювання особового складу», а саме пунктами 3, 4 внесено зміни до:
додатку до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.01.2023 № 12 шляхом виключення рядку № 127 ( ОСОБА_1 ), підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 15.11.2022 № 607;
додатку 5 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.01.2023 № 14 шляхом виключення рядку № 128 ( ОСОБА_1 ).
Як вбачається із довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2023 № 1541, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.02.2023 № 90 майору ОСОБА_1 за грудень 2022 року нараховано премію у розмірі 6 773,50 грн та додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. Кошти зараховані 08.03.2022 на картковий рахунок позивача.
Факт виплати позивачу премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року позивачем не заперечується, що також відображено у заяві представника позивача (вх. №13718 від 05.04.2023), в якій, крім іншого, він просив суд залишити п. 3 прохальної частини позовної заяви без розгляду, а саме в частині позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року в повному обсязі. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 премія та додаткова винагорода за грудень 2022 року на сьогоднішній день виплачені в повному обсязі.
Водночас, позивач вважає, що здійснене відповідачами виправлення порушень не дає підстав вважати, що це приведе до повного відновлення законних прав та інтересів позивача, якого окрім фактичної невиплати коштів також протиправно внесено у накази на невиплату премії та невиплати додаткової винагороди на підставі протоколу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
На підставі частини 4 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168).
Пунктом 1 постанови №168 в редакції, чинній на виникнення час спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 2-1 постанови №168 керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Розділом XVI вказаного Порядку № 260 встановлений порядок преміювання військовослужбовців.
Відповідно до п.1 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків (п.3 розділу XVI Наказу №260).
Відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у таких випадках, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, врегульовано, зокрема, Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/з/29).
Пунктом 9.8. Окремого доручення № 912/з/29 визначено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника).
Не є спірним у даній справі те, що стосовно позивача були складені протоколи про військові адміністративні правопорушення.
Так, 21.12.2022 тимчасово виконуючим обов'язки командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_12 відносно ОСОБА_1 складено протокол А7013 №593-22/з про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-20 КУпАП.
Матеріали справи свідчать, що у відповідні накази про невиплату додаткової винагороли та премії позивача внесено на підставі складання та наявності нерозглянутого протоколу А7013 №593-22/з від 21.12.2022 про військове адміністративне правопорушення, а не по факту притягнення до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності.
Згідно статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судове рішення, яким встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на час розгляду справи, відсутнє.
При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).
Крім того, згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідач зазначив, що «… притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення зумовлено існуванням кваліфікуючої ознаки (вчинення правопорушення в умовах особливого періоду), хоча вчинені ним дії передбачені ч. 2 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів). …
Оскільки склад військового адміністративного правопорушення, яке було вчинене позивачем, з огляду на вищезазначену кваліфікуючу ознаку, позначається як таке, що обліковується за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тобто за тією самою частиною статті 172-20, що й вживання алкогольних напоїв, відомості стосовно позивача були помилково включені до переліку осіб, яким не виплачуються щомісячна премія та додаткова винагорода за грудень 2022 року. …
У подальшому при внутрішній перевірці правильності відображення в наказах військової частини інформації стосовно грошового забезпечення військовослужбовців було виявлено помилковість у кваліфікації вчиненого позивачем військового адміністративного правопорушення ….
Щодо причин неподання вказаного протоколу до суду у встановлені строки, його місцезнаходження (можливого приховування) призначено службову перевірку з метою встановлення підстав для проведення службового розслідування щодо конкретних військовослужбовців, які допустили порушення встановленого порядку оформлення та подання до судових органів протоколів про військові адміністративні правопорушення. …».
Під час розгляду даної справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.02.2023 № 90 внесено зміни до наказів командира Військової астини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.01.2023 №12 та від 06.01.2023 року №14, а позивачу нараховано та виплачено премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року.
Водночас, суд зазначає, що виправлення відповідачем помилкових відомостей не свідчить про відсутність протиправності дій та протиправності наказів, які стали підставою для невиплати додаткової винагороди та премії позивачу.
В той же час, виправлення відповідачем помилкових відомостей, не дає підстави вважати, що це призведе до повного відновлення законних прав та інтересів позивача, якого, окрім фактичної невиплати додаткової винагороди та премії, також протиправно внесли у наказ про невиплату премії та додаткової винагороди на підставі протоколу А7013 №593-22/з.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що такі протиправні дії відповідачів мають негативні наслідки для військової кар'єри позивача, як бойового офіцеру, принижують його честь, створюють хибне уявлення про позивача, як особу, схильну до порушень військової дисципліни.
Стосовно доводів позивача щодо фальсифікації Військовою частиною НОМЕР_1 протоколу №593-22/З від 26.12.2022, суд в межах адміністративної справи не надає оцінку наявності/відсутності допущеного порушення, адже його наявність/відсутність підлягає перевірці безпосередньо в порядку кримінального судочинства.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл витрат в порядку ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Крім того, в позовній заяві представник позивача просить суд стягнути витрати на правничу допомогу адвоката, пропорційно до неправомріних дій кожного із співвідповідачів, у загальному розмірі 21 000,00 грн.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
В обгрунтування заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу представником позивача не було подано жодного доказу, зокрема, в матеріалах справи відсутній договір між адвокатом та довірителем, розрахунок завлених витрат, акт приймання-передачі наданих послуг, докази оплати тощо.
Відтак, під час ухвалення рішення суду питання розподілу витрат на правничу допомогу судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту - задовольнити.
Визнати протиправними дії Командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26.12.2022, на підставі якого ОСОБА_1 був внесений у: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №12 від 05.01.2023 «Про преміювання особового складу частини за особистий внесок у загальні результати служби», у додатку до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_2 ; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №14 від 06.01.2023 «Про виплату додаткової винагороди», у додатку №5 до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку №128.
Визнати протиправними окремі положення індивідуального акта, а саме: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №12 від 05.01.2023 «Про преміювання особового складу частини за особистий внесок у загальні результати служби», у додатку до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_2 на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26.12.2022, в частині, що стосується позивача; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №14 від 06.01.2023 «Про виплату додаткової винагороди», у додатку №5 до якого ОСОБА_1 зазначений у рядку № НОМЕР_3 на підставі протоколу А7013 №593-22/з від 26.12.2022, в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова