Провадження № 33/821/406/24 Справа № 700/379/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Чорненька О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
24 липня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Хоріщенка А.В. на постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 18.06.2024 р., якою ОСОБА_1 ,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хижінці
Звенигородського р-ну Черкаської обл., гро-
мадянина України, який має середню освіту,
одруженого, пенсіонера, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 14.04.2024 о 19:00 год. в с. Журжинці по вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, результат огляду позитивний та становить - 2,73 ‰, (фіксація огляду проводилася на бодікамеру 00520096), чим порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду захисник Хоріщенко А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адмінправопорушення у діях ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. Судом встановлено, що підставою для зупинки ОСОБА_1 стало те, що нібито останній їхав з не пристебнутим ременем безпеки, що сам водій заперечує. Працівники поліції доказів їзди з непристебнутим паском безпеки не надали. Протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено о 19:52 год., а постанова по ст. 121 КУпАП - о 20:04, а мало бути навпаки, співробітник поліції лише під кінець події згадав що йому необхідно задокументувати законність зупинки авто. Наголошує, що зупинка ОСОБА_1 відбулася просто так, без законних підстав, через особисту упередженість.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 185-1, 185-7, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою, цей перелік є вичерпним та ст. 130 КУпАП до нього не входить.
В зв'язку з тим, що правопорушник ОСОБА_1 та його захисник Хоріщенко А.В. в судове засідання не з'явилися, про дату і час судового засідання повідомлені належним чином, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника та його захисника.
Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 14.04.2024 о 19:00 год. в с. Журжинці по вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Fabia, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, результат огляду позитивний та становить - 2,73 ‰, чим водій порушив п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції та дійшов до висновку, що під час складання протоколу та проведення відео-запису скоєного ОСОБА_1 правопорушення, не було допущено порушень вимог нормативних актів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Вина в скоєнні ОСОБА_1 правопорушення окрім протоколу про адмінправопо-рушення серії ААД № 495356 від 14.04.2024 р., підтверджується і роздруківкою результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 14.04.2024 р., виконаного із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, який є позитивним та склав 2,73 ‰ (а. пр. 1); свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а. пр. 6 ); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведено у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння та позитивний результат тесту - 2,73 ‰; записом з боді-камер поліцейських (а. пр. 7).
Апеляційний суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 встановлені порушення п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд апеляційної інстанції розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та не звільнять його від відповідальності за скоєне.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скарги про те, що підставою для зупинки ОСОБА_1 стало те, що нібито останній їхав з не пристебнутим ременем безпеки, що сам водій заперечує. Доказів їзди з непристебнутим паском безпеки працівники поліції не надали. Зупинка ОСОБА_1 відбулася просто так, без законних підстав, через особисту упередженість є необґрунтованими. Жодного доказу упередженого ставлення працівників поліції ані правопорушником, ані його захисником не надано. В матеріалах відсутні докази, які свідчать про незаконність підстав для зупинки автомобіля.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв'язку з порушеннями норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , підставою для зупинки якого стало невикористання водієм паска безпеки, та встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння запропонували останньому два варіанти огляду: на місці зупинки за допомогою спеціального приладу Drager Alcotest 6810 або у лікарні, останній погодився на огляд на місці зупинки за допомогою спеціального приладу, результат огляду позитивний та склав 2,73 ‰. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст. 254 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про те, що в разі його незгоди особи з результатами огляду на місці, огляд необхідно було проводити в закладі охорони здоров'я, є непереконливими, оскільки працівником поліції виписане направлення до Лисянської ЦРЛ про проведення медичного освідування на встановлення факту вживання алкоголю, однак матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не поїхав до лікарні на огляд.
Судом першої інстанції встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу поліцейськими проведено з додержанням вимог чинного законодавства та факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є доведеним.
Крім того, суд встановив, що ОСОБА_1 було зупинено саме за порушення правил дорожнього руху, оскільки останній не був пристебнутий ременем безпеки, за що відносно останнього працівники поліції винесли постанову про притягнення до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адмінстягнення в у виді штрафу у розмірі 510 грн. Постанова Серії ЕНА №1911000 від 14.04.2024 р. ОСОБА_1 не оскаржена та є чинною ( а. пр. 5).
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено о 19:52 год, а постанова по ч. 5 ст. 121 КУпАП о 20:04, апеляційний суд не вважає істотним порушенням, яке є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, тому що така обставина ніяким чином не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 , яка встановлена сукупністю доказів, які наявні в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Щодо зазначення в апеляційній скарзі прохання про врахування позитивної характеристики ОСОБА_1 , наявності в нього багаторічного водійського стажу, а також що його дохід є основним в родині, право керування автомобілем йому необхідно при догляді своєї тещі та онучки для перевезення їх у медзаклад, а також те, що він має необхідність у продовженні професійної діяльності, то апеляційний суд зауважує наступне.
Юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов'язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.
Вид і міра за вчинення діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.
Життя та здоров'я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні, тому, діяння за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, які встановлені чинним КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Вирішуючи питання про обрання відносно ОСОБА_1 адмінстягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції врахував вимоги ст. ст. 33-35, 38, ч. 1 ст. 130 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, позитивну характеристику, багаторічний водійський стаж, що його дохід є основним в родині, право керування автомобілем йому необхідно при догляді своєї тещі та онучки для перевезення їх у медзаклад, а також те, що він має необхідність у продовженні професійної діяльності та призначив стягнення в межах санкції статті.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником або його захисником суду апеляційної інстанції не надані.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Лисянського райсуду Черкаської обл. від 18.06.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.