Провадження № 33/821/349/24 Справа № 711/3393/24 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Головуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
24 липня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участі захисника Дона В.О., правопорушника ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвокатки Бібик О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 23.05.2024 р., якою
ОСОБА_1 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, громадянина України,
який має вищу освіту, холостий, є осо-
бою з інвалідністю (2 група), пенсіо-
нер, проживає
АДРЕСА_1
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 173? КУпАП та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,
Відповідно до постанови суду, 16.04.2024 о 15 год. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 у вигляді залякувань та погроз в присутності спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не з'ясував всіх фактичних обставин справи, спрощено підійшов до розгляду справи. На думку апелянта суд взяв до уваги докази (фотокартки та скріншоти з мобільного телефону) які є неправдивими, написані не ним, а тому не можуть бути доказами. У дитини порушень сну не було, дитина повністю себе нормально почувала, а тому суд прийняв рішення лише на підставі заяви та пояснень лише потерпілої.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши захисника Дона В.О. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримала апеляційну скаргу та просили її задовольнити, адвоката Бібик О.М. та потерпілу ОСОБА_2 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову суду без змін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до вимог ст. ст. 254-256 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173? КУпАП, вчинення домашнього насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого настає адмінвідповідальність.
Під домашнє насильство, зокрема і психологічного характеру, яке утворює склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173? КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Самі по собі нецензурні висловлювання, образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адмінправопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи і викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Разом з тим, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно ст. 10 КУпАП, адмінправопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 1732 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд взяв до уваги докази - фотократки та скріншоти з мобільного телефону, які є неправдивими, написані не ним, а тому не можуть бути доказами, що у дитини порушень сну не було, дитина повністю себе нормально почувала, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ВАВ № 206017 від 16.04.2024 р., який складено уповноваженою посадовою особою та містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні, він був досліджений судом першої інстанції.
Суд встановив, що 16.04.2024 р. ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_2 через засоби телефонного зв'язку через звернення останньої до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. О 15 год. ОСОБА_1 , діючи умисно та свідомо, приїхав до потерпілої, де продовжив вчиняти відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, але вже у присутності дитини. ОСОБА_2 була вимушена звернутися за захистом своїх прав до Національної поліції України, зателефонувавши за номером «102».
Такі письмові пояснення про обставини вчинення домашнього насильства давала потерпіла ОСОБА_2 ( а. пр. 4) та повністю підтвердила їх в апеляційному суді.
З метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, працівниками поліції був виданий кривднику терміновий заборонний припис, яким останньому було встановлено заборону на 2 доби у будь-якій спосіб контактувати з потерпілою особою. Попри виданий терміновий заборонний припис, ОСОБА_1 продовжив свої протиправні дії та намагався телефонувати потерпілій, телефонував декілька разів, що підтверджується скріншотом з мобільного телефону потерпілої ( а. пр. 20).
Вчинення домашнього насильства негативно вплинуло як на психологічний стан потерпілої особи, так і на психологічний стан їх спільної дитини, внаслідок чого, потерпіла звернулася за медичною допомогою до сімейного лікаря, який після огляду встановив діагноз (розлад вегетативної нервової системи, неуточнений) та призначив лікування.
ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство у присутності дитини, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан, після вчинення домашнього насильства та перенесеного стресу у дитини порушився сон, погіршився апетит, вона почала нервувати, стала тривожною та ще більше прив'язаною до матері. Згідно довідки з КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня ЧОР» дитині встановлено діагноз - порушення сну, синдром гіперзбудливості, дитині надані рекомендації та призначене лікування ( а. пр. 24, 25).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та спростовуються даними дослідженими та наведеними в постанові суду доказами.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним, обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що місцевим судом повно та всебічно досліджені матеріали справи та правильно встановлені фактичні обставини справи.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по адміністративній справі.
Доводи апеляційної скарги про допущені порушення в процесі провадження у цій справі не ґрунтуються на матеріалах справи із яких вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було.
Матеріали справи містять докази доведеності події адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 23.05.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.