Справа № 554/11867/21 Номер провадження 22-з/814/83/24 Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
(ДОДАТКОВА)
25 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Чумак О.В.
суддів Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві заяву адвоката Маліннікової Дар'ї Костянтинівни, яка представляє відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Постановою Полтавського апеляційного суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу адвоката Маліннікової Дар'ї Костянтинівни, яка представляє відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , задоволено. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини з матір'ю задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3843,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок три гривні 00 копійок) у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
10.02.2024 засобами поштового зв'язку адвокат Маліннікова Д.К., яка представляє ОСОБА_1 , подалаа до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 8800 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.02.2024 заяву адвоката Маліннікової Д.К. про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду.
До апеляційного суду сторони, їх представники та третя особа не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надіслання судових повісток рекомендованим листом з повідомленням та на електронні адреси відповідно до ст. 128 ч.6, ч.8 п. 1, 2, 3 ЦПК України.
Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.
Адвокат Маліннікова Д.К. надала апеляційному суду заяву про розгляд справи у її вдсутність.
Неявка вказаних учасників справи не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ст. 270 ч.4, 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до такого висновку.
За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно статті 382 ч.1 п. 4 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.
В суді апеляційної інстанції інтереси відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 представляла адвокат Маліннікова Дар'я Костянтинівна відповідно до ордеру №1172188 серії ВІ від 10.10.2023 та договору про співпрацю та надання правової допомоги від 10.10.2023 (том 3 а.с. 174-175, том 4 а.с.32-34).
На підтвердження обсягу та розміру витрат на правничу допомогу до заяви додані акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про співпрацю та надання правової допомоги №б/н від 01.10.2023, відповідно до якого адвокат Маліннікова Д.К. надала, а ОСОБА_1 прийняла юридичні послуги у формі, передбаченій у вищевказаному Договорі у загальному розмірі 8800,00 грн., копії платіжних інструкцій про перерахування Адвокатському об'єднанню «Маліннікова, Курбала та партнери» на загальну суму 8800,00 грн. (том 4 а.с. 37-39).
Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від учасників справи не надходило.
Враховуючи обставини справи, тривалість її знаходження в суді апеляційної інстанції, обсяг дій, які здійснені адвокатом Малінніковою Д.К. при наданні відповідачці ОСОБА_1 правничої допомоги при розгляді цієї справи, колегія суддів, з урахуванням наданих заявником доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8800,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (п. 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).
Керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з вимог розумності та справедливості, обсягу фактично наданих відповідачці ОСОБА_1 адвокатом Малінніковою Д.К. послуг при розгляді цієї цивільної справи в Полтавському апеляційному суді, приймаючи до уваги те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 на користь відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу 8800,00 грн.
Враховуючи те, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовлено, понесені ним судові витрати покладаються на нього.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів
Заяву адвоката Маліннікової Дар'ї Костянтинівни, яка представляє відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8800,00 грн (вісім тисяч вісімсот гривень).
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді О.І.Обідіна
Л.І.Пилипчук