Справа № 545/3228/23 Номер провадження 11-кп/814/1771/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання захисників обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 18 червня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 листопада 2022 року за №12022170000000521, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, а саме до 16 серпня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Межиріччя Сокальського р-ну Львівської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, визначене за його вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас суд першої інстанції, урахувавши положення п.1 ч.4 ст.183 КК України, дійшов висновку про продовження зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 18 червня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора залишити без задоволення та застосувати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, має: постійне місце проживання, законне джерело доходу, сталі соціальні зв'язки, позитивно характеризується, натомість сама по собі тяжкість пред'явленого обвинувачення не є підставою для продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор був належним чином повідомлений про місце, дату, час судового засідання апеляційної інстанції та заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника про задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно зі ст.3 Конституції України життя людини є найвищою соціальною цінністю та особливим об'єктом кримінально-правової охорони.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України - умисного вбивства з хуліганських мотивів.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_7 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, врахувавши обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавленням волі, особу обвинуваченого, який не судимий, одружений, до призову на військову службу не працював, проживав із родиною.
Усупереч доводам апелянта, даних щодо позитивної характеристики ОСОБА_7 перевіркою матеріалів провадження не встановлено. Не надано відповідних відомостей про це стороною захисту й у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів ураховує те, що обвинувачений має: певні соціальні зв'язки з родиною, джерело доходу, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 умисного особливо тяжкого злочину з невідворотними наслідками - вбивства іншої людини з хуліганських мотивів на грунті малозначного приводу із застосуванням вогнепальної зброї (автомата), що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу та поведінку обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і це виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту, про що порушено питання в апеляційній скарзі.
Пунктами 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину: вчиненого із застосуванням насильства; який спричинив загибель людини.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому є правильним.
Що стосується тверджень ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційної інстанції про скасування оскаржуваної ухвали та застосування йому більш м'якого запобіжного заходу з огляду на те, що прокурором не було вручено стороні захисту копію клопотання про продовження запобіжного заходу, то вони є необґрунтованими.
Так, до матеріалів провадження долучені дані про направлення 17 червня 2024 року за допомогою електронної пошти копії зазначеного вище клопотання стороні захисту: захиснику та обвинуваченому на адресу ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», у якій останній утримується (а.п.44-54).
Окрім того, з моменту проголошення оскаржуваної ухвали суду сторона захисту мала можливість ознайомитись з клопотанням прокурора, ухвалою суду про продовження запобіжного заходу та навести аргументи на підтвердження своєї позиції в апеляційній скарзі щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і вказала ці доводи під час провадження в апеляційному суді. Водночас слід зазначити, що в ході апеляційного розгляду сторона захисту спростовувала доводи прокурора, наведені в клопотанні, в цілому тими ж мотивами, що й у місцевому суді.
При цьому, положеннями ч.5 ст.199 КПК України передбачено, що підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою є недоведення прокурором, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Зазначена в доводах обставина також не є передбаченою ч.1, ч.2 ст.194, ч.5 ст.199 КПК України підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Мотиви ж апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновок місцевого суду щодо необхідності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність продовження якого перевірено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.
Ураховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду з ініційованої обвинуваченим названої вище підстави.
Апеляційний суд ураховує тривалий термін перебування під вартою ОСОБА_8 , проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого й запобігти встановленим вище ризикам.
За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Між тим, колегія суддів з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання зазначених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 18 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4