Житомирський апеляційний суд
Справа №284/937/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/177/24
Категорія ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК Доповідач ОСОБА_2
18 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №284/937/21 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Народицького районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року відносно
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання:
-за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
-за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 роки, приєднавши за правилами ч.3 ст.70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, додаткове покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок строку відбуття покарання обраховано з моменту вступу в силу вироку суду.
Стягнуто з АТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 12 310 гривень та моральну шкоду в сумі 36000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 300000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 300000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_11 до ОСОБА_10 відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 6582 гривні 33 копійки.
Скасовано арешт, накладений на автомобіль марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 11 вересня 2021 року близько 02 години 45 хвилин ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул.Свято-Миколаївській смт.Народичі Коростенського району Житомирської області, в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України (надалі ПДР): 12.3. (У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди); 12.4. (У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год); 12.9. (Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил), не маючи перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги ПДР, не врахував дорожні умови, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який лежав на проїзній частині.
Внаслідок наїзду останній отримав тілесні ушкодження: у вигляді поєднаної тупої травми тіла: 1) закритої черепно-мозкової травми: забійної рани на рівні лівої тім'яно-скроневої ділянки волосяної частини голови з осадненням навколо, рвано-забійної рани в ділянці прикріплення верхньої частини правої вушної раковини з переходом на скроневу ділянку; садна лобної ділянки посередині, правої лобно-скроневої ділянки із поверхневою забійною раною посередині, ділянки надперенісся, в ділянці проекції правої гілки нижньої щелепи, правої щоки, правої передньо-бічної поверхні шиї; забою головного мозку з крововиливами в м'які мозкові оболонки; 2) закритої тупої травми грудної клітки та хребта: садна передньої поверхні грудної клітки в ділянці проекції тіла грудини посередині, двох саден в ділянці проекції верхнього краю правого трапецевидного м'яза, масивного дифузного крововиливу в м'які тканини правого надпліччя (по верхній та задній поверхні правого трапецевидного м'яза з поширенням до ості правої лопатки); закритого перелому правої ключиці в середній її третині, закритих переломів І-ІІ ребер справа, забою з крововиливами в ділянках коренів обох легень, розриву стінки правого передсердя в ділянці входу верхньої порожнистої вени з масивною внутрішньою кровотечею ( кров в плевральних порожнинах, об'ємом: справа 1500 мл, зліва 1000 мл), розриву міжхребцевого диску між VІ-VІІ шийними хребцями; 3) розриву тканини правої нирки; 4) закритого фрагментарного перелому на межі верхньої та середньої третин правої плечової кістки; 5) множинних дрібних саден на тильній поверхні правої кисті, садна в ділянці проекції зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглобу, які у вигляді вказаної вище поєднаної тупої травми тіла перебувають у прямому причинному зв'язку з причиною настання смерті та відносяться до категорії смертельних, як такі, що несумісні з життям.
Порушення водієм ОСОБА_10 вимог пунктів 12.3., 12.4., 12.9.б ПДР знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто спричиненням смерті пішоходу ОСОБА_13 .
Крім того, після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог пункту 2.10. ПДР, не вжив усіх можливих заходів для надання медичної допомоги потерпілому, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, не вжив усіх можливих заходів для збереження слідів пригоди й з метою уникнення відповідальності за скоєне поїхав х місця пригоди на автомобілі, причетному до пригоди, тим самим завідомо залишив без допомоги потерпілого , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, у той час, як ОСОБА_10 сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України. При цьому, зазначає, що з початку судового розгляду суд був упередженим і виконував функцію державного обвинувачення, у зв'язку з чим сторона захисту двічі робила заяви про відвід судді. Зазначає, що суддя ОСОБА_1 умисно порушувала вимоги КПК України щодо розумних строків розгляду справи, очікуючи, поки прокурор надасть суду незаконно отриманий ним висновок експерта. Наголошує, що прокурор жодного разу навіть не намагався довести допустимість того чи іншого наданого ним документу в якості доказу, що однозначно свідчить про недопустимість наданих ним доказів та недоведеність державним обвинуваченням вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень. Звертає увагу, що в судовому засіданні під час допиту обвинувачений ОСОБА_10 заявив, що після того, як на його автомобілі не було виявлено жодних слідів злочину, працівники поліції запропонували йому визнати факт наїзду на пішохода ОСОБА_13 , мотивуючи це тим, що у противному разі його будуть «таскать» по правоохоронних органах ще довго. В свою чергу, суд направив до ДБР листа з проханням провести перевірку даної заяви, яке абсолютно законно надало суду відповідь про те, що достатніх об'єктивних даних, що могли би свідчити про вчинення кримінального правопорушення, ним не було встановлено. В подальшому, суд направив такого ж листа до органів поліції, які дали відповідь про те, що жодних порушень працівники поліції не допустили. Крім того, протягом усього судового засідання обвинувачений надавав суду інформацію про те, що у нього є відомості про збиття пішохода ОСОБА_13 працівниками поліції та фальсифікацію ними кримінальної справи з метою перекласти кримінальну відповідальність на невинну сторонню особу. Зазначає, що жодних даних про те, що правопорушення вчинив обвинувачений, ні потерпілі, ні свідки суду не надали, а навпаки - надали відомості про фальсифікацію стороною державного обвинувачення матеріалів кримінального провадження. Звертає увагу, що суд не зазначив, що кросівок потерпілого був розміщений за потерпілим, а не на його нозі, що ще раз підтверджує показання обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що пішохода ОСОБА_13 службовим автомобілем збили працівники поліції, як і твердження обвинуваченого і про те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_13 , спричинені від удару автомобілем, а не переїзду ним потерпілого.
Також, як на доказ вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд послався на протокол огляду місця події від 11 вересня 2021 року та фототаблиці до нього, який на думку, сторони захисту є недопустимим доказом, так, під час огляду місця події на належній ОСОБА_10 на праві приватної власності земельній ділянці фактично було проведено обшук належного обвинуваченому автомобіля; у матеріалах кримінального провадження відсутній дозвіл ОСОБА_10 на проведення огляду, а фактично обшуку приватної власності ОСОБА_10 ; дозвіл на проведення обшуку надано ОСОБА_10 , який перебував у тимчасово хворобливому стані, дізнавачу ОСОБА_14 ; ніким не було надано дозволу працівникам поліції заходити на належну громадянам на праві приватної власності земельну ділянку, на якій знаходився автомобіль ОСОБА_10 ; ОСОБА_10 до та під час проведення обшуку перебував у тимчасово хворобливому стані та за станом здоров'я не міг усвідомлювати свої дії; огляд автомобіля продовжено у селищі Народичі, під час якого начебто було вилучено волосся, однак, про це у його протоколі не зазначено; одразу після проведення обшуку належного ОСОБА_10 автомобіля, прокурор чи слідчий не звернулися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді; у протоколі огляду місця події, у порушення вимог ст.104 КПК України відсутні дати народження понятих, спеціаліста, слідчого, місце проживання спеціаліста та слідчого; відсутня інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; слідчим не роз'яснено ОСОБА_10 можливість скористатися правничою допомогою захисника, що також робить дані документи недопустимими доказами. Крім того, в подальшому, після допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які згідно протоколу огляду були понятими, судом було встановлено, що указані особи понятими не були та протокол огляду не підписували. Разом з цим, суд залишив поза увагою наведені порушення органом досудового розслідування.
Зазначає, що висновок молекулярно-генетичної експертизи від 31 серпня 2023 року № СЕ-19-23/25852-БД, є також незаконним, оскільки: начебто вилучене під час огляду у селищі Народичі, хоча згідно протоколу огляд проводився у селі Старий Дорогинь, волосся, стороною державного обвинувачення не оглянуто, детально не описано, не сфотографовано, до матеріалів кримінального провадження не долучено; одразу після проведення обшуку належного ОСОБА_10 автомобіля, під час якого начебто було вилучено волосся, прокурор чи слідчий не звернулися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді; сторона державного обвинувачення не звернулася до суду про накладення арешту на тимчасово вилучене майно; волосся ОСОБА_10 не повернуто; сторона державного обвинувачення не має права збирати докази під час судового слідства; постанова про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, винесена слідчим 22 листопада 2021 року, направлена до експертної установи 10 травня 2023 року, ким направлено до експертної установи постанову про призначення експертизи, з долучених прокурором у судовому засіданні матеріалів не вбачається; у наданих стороні захисту матеріалах кримінального провадження відсутній супровідний лист до постанови про призначення указаної вище експертизи, що також свідчить про те, що такий лист виготовлено лише у 2023 році; яке волосся було використано під час експертного дослідження не відомо, можливо то не було волосся, яке начебто вилучене під час незаконно проведеного огляду місця події, оскільки начебто було вилучено 3 зразки волосся, а до експертної установи направлено лише 2.
Вважає неналежним і недопустимим доказом протокол огляду місця події від 11 вересня 2021 року, з якого вбачається, що з чергової частини сектору поліцейської діяльності АДРЕСА_2 було вилучено відеофайл з відображенням відеоспостереження перехрестя вулиць Свято-Миколаївської- Гагаріна 11 вересня 2021 року, який поміщено на DVD-диск. При цьому, вважає сумнівним висновки суду відносно визначення марки автомобілів та хто ними керував, оскільки висновок експерта з даного питання сторона державного обвинувачення до кримінального провадження не долучала. Разом з цим, визнавши ОСОБА_10 винним у тому, що у 02.45 год. 11.09.2021 він автомобілем наїхав на пішохода ОСОБА_13 , який лежав на проїзній частині вулиці Свято-Миколаївської селища Народичі, та о 03.12 год, указаного дня не надав йому допомоги, суд залишив поза увагою той факт, що автомобіль ОСОБА_10 наїхав на потерпілого через 26 хвилин після його смерті. При цьому, жодної оцінки суд не дав поясненням сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_17 слідчому показала, що вона виявила потерпілого не пізніше 03.04. год. 11.09.2021.
Крім того, суд залишив поза належним реагуванням твердження сторони захисту про те, що: -приміщення чергової частини сектору патрульної поліції № 1 не було місцем події; для проведення огляду приміщення слідчий та/або прокурор мали звернутися до слідчого судді для отримання дозволу на проведення огляду (обшуку) та вилучення інформації, яка на їх думку, могла становити інтерес для слідства, однак, ні перед оглядом, ні після нього, ні слідчий ні прокурор не звернулися до слідчого судді для узаконення огляду (обшуку), що однозначно робить даний протокол та вилучену під час нього відеозйомку недопустимим доказом; будь-якого дозволу власника приміщення, яким є ГУНП в Житомирській області, на проведення даного огляду, (обшуку) матеріали кримінального провадження не містять; на тимчасово вилучене майно - відеофайл, судом не накладено арешт, у зв'язку з чим воно перебуває у матеріалах кримінального провадження незаконно та не може бути використано як доказ; у порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК України понятими при огляді (обшуку) були пенсіонери органів внутрішніх справ - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які є заінтересованими у провадженні; відмовився підписати протокол огляду спеціаліст ОСОБА_20 , однак причина цьому у протоколі не вказана; свідок ОСОБА_21 - другий понятий показав, що на відеозйомці був автомобіль «Рено Мастер» жовтого кольору, хоча автомобіль ОСОБА_10 білого кольору. Окрім того, допитаний як свідок ОСОБА_21 показав, що всього у селищі Народичі 17 камер, однак, працівники поліції вилучили запис лише з однієї камери.
Також, є незаконним і висновок експерта № СЕ-19/106-21/9548-ІТ від 21 вересня 2021 року стосовно технічного стану належного ОСОБА_10 автомобіля, з наступних підстав: даний автомобіль, який став об'єктом експертного дослідження, стороною державного обвинувачення у власника автомобіля в установленому Законом порядку не вилучався, власником добровільно з складанням про це процесуальних документів не надавався; накладення судом арешту на майно, за відсутності факту вчинення кримінального правопорушення, факту тимчасового вилучення даного майна, є «свавільним» втручанням у здійснення законної підприємницької діяльності ОСОБА_10 та як фізичної особи - громадянина; висновок експерта, складений за результатами проведення експертизи технічного стану незаконно утримуваного стороною державного обвинувачення автомобіля є недопустимим доказом.
Також, є недопустимими протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 та складений на його підставі висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 28.10.2021. Так, протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 01 жовтня 2021 року проведений неуповноваженою особою - старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_22 , якого відповідно до вимог статей 39, 40, 214 КПК України не було уповноважено на проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Наголошує, що ні в обвинувальному акті, ні у додатку до нього немає будь-яких доказів того, що слідчим у даному кримінальному провадженні був ОСОБА_22 . Крім того, у наданих стороні захисту у порядку ст.290 КПК України для ознайомлення матеріалах кримінального провадження відсутній витяг з ЄРДР від 11 вересня 2021 року стосовно вчинення кримінального правопорушення за фактом виявлення трупу ОСОБА_13 , що відповідно до вимог ст.214 КПК України не давало права стороні державного обвинувачення проводити таку слідчу дію, як слідчий експеримент.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 , та його захисника ОСОБА_9 , які просили задовольнити апеляційну скаргу останнього, заперечення прокурора, потерпілої та її представника щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно зі статтею 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України та не викликають у суду сумнівів.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та дав показання про те, що вночі 11 вересня 2021 року він повертався з Рівненської області додому на належному йому автомобілі марки «Renault Master». Приблизно о 02 годині 30 хвилин він в'їхав у смт.Народичі зі сторони м.Коростень та рухався по вулиці Свято-Миколаївській. В той момент, коли він проїзжав парк, перед перехрестям вулиць Свято-Миколаївської-Гагаріна назустріч йому виїхав легковий автомобіль, водій якого перемкнув світло фар та засліпив його. Після цього, він зупинив автомобіль перед перехрестям, й не вимикаючи двигуна автомобіля, вийшов з нього на 30 секунд, оскільки у нього стало темно в очах, після цього поїхав додому. Приблизно о 3 годині він дістався додому та ліг спати, о 5 годині до нього додому приїхали поліцейські та повідомили йому, що він переїхав людину, тоді ж поліцейські оглянули його домоволодіння та автомобіль. Після цього він пройшов огляд на стан сп'яніння у Народицькій лікарні, а потім продовжився огляд належного йому автомобіля на ямі, під час якого було виявлено та вилучено волосся, однак він не обізнаний про те, в якій саме частині автомобіля було виявлено волосся, та про причину його появи на автомобілі. Автомобіль надалі він залишив на майданчику поліції. В той же день для надання йому юридичної допомоги він звернувся до адвоката, який рекомендував йому надавати поліції зізнавальні свідчення, які він надав вперше, щоб на слідчих діях все розповідав і показував як треба, щоби скоріше вирішити справу. Під час слідчого експерименту він розповідав про всі обставини те, що йому казали говорити поліцейські, а не те, що було насправді, оскільки поліцейські обіцяли закрити справу, не доводячи до суду. Під час досудового розслідування поліцейськими було складено протокол його допиту, який він просто підписав, не надаючи зазначених у протоколі показань. Також зазначив, що вважає, що наїзд на ОСОБА_23 здійснили поліцейські й приховали службовий автомобіль, який здійснив цей наїзд.
Колегія суддів зазначає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_10 є його правом та способом захисту, при цьому апеляційний суд критично оцінює показання останнього та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги такі показання обвинуваченого як недостовірні, виходячи з наступного.
Як вважає апеляційний суд, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, ґрунтується на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який є батьком ОСОБА_13 та у судовому засіданні повідомив, що близько 4 години 11 вересня 2021 року ОСОБА_24 повідомив його про загибель сина. Він одразу поїхав на місце події. Приїхавши на вулицю Свято-Миколаївську в смт.Народичі, він побачив тіло сина, яке розташовувалось на правій стороні проїзної частини, ближче до тротуару автодороги смт.Народичі-с.Радча у напрямку руху до с.Радча. На тілі сина були тілесні ушкодження, поруч з тілом кров, одяг було пошкоджено. На місці події він перебував поки не забрали сина в морг, обвинуваченого він не бачив, пізніше в той же день знайомі сказали, що у смерті його сина винен ОСОБА_25 .
Показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка є матір'ю ОСОБА_13 , у судовому засіданні показала, що про смерть сина їй повідомила ОСОБА_26 о 3 годині 30 хвилин 11 вересня 2021 року і вона одразу поїхала на місце події. Там вже була поліція, поліцейські спілкувались з двома ОСОБА_27 , які знайшли її сина. ОСОБА_28 вже був мертвий, у нього була вивернута нога, на голові були вивернуті з волоссям рани, рани на скронях, на куртці і футболці були пошкодження, ніби вони були чимось зачеплені і потім протягнуті, але не розірвані. В той же день їй телефонувала дружина обвинуваченого, в розмові сказала, що когось збили автомобілем, але не знають, кого напевно, думали, що собаку, пропонувала їй зустрітися, але потерпіла відмовилась.
Показаннями свідка ОСОБА_17 , яка дала в суді показання, що ввечері 10 вересня 2021 року вона у компанії молоді відпочивала на центральній площі смт.Народичі, у компанії також був ОСОБА_29 , всі вживали алкогольні напої. Після 24 години ОСОБА_28 попрощався та пішов з центральної площі. Приблизно о 3 годині разом з ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , який помер, вони пішли з центральної площі й на проїзній частині дороги поблизу будівлі колишньої райдержадміністрації знайшли тіло ОСОБА_28 . Він лежав на животі, руки були витягнуті вгору, тіло було з головою накрито курткою, вони його перевернули й зрозуміли, що він мертвий. Вона помітила, що у ОСОБА_28 була розбита голова, біля тіла і на тілі була кров, на нозі був лише один кросівок, інший-лежав осторонь від тіла. Після виявлення вони зателефонували у швидку, в поліцію та матері ОСОБА_28 . Також пояснила, що приблизно за двадцять хвилин до того, як вони пішли з центральної площі, вона бачила, що по центральній вулиці у напрямку с.Радчі на великій швидкості їхав мікроавтобус, після цього жодних автомобілів в тому напрямку не проїжджало.
Показаннями свідка ОСОБА_32 , який в судовому засіданні пояснив, що близько 3 години 11 вересня 2021 року він на автомобілі марки ВАЗ їхав до банкомата. Спочатку він прямував по вулиці ОСОБА_33 , біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » він перетнув перехрестя з вулицею Свято-Миколаївською та далі рухався по цій вулиці в напрямку м.Коростень. На невеликій відстані від перехрестя названих вище вулиць він розминувся з мікроавтобусом, який рухався в напрямку с.Радча приблизно на швидкості 70-80 км/год. Після роз'їзду автомобілей він помітив, що у буса вмикались стопсигнали. Також пояснив, що з його участю та участю ОСОБА_34 проводився слідчий експеримент, під час якого вони на належних їм автомобілях відтворювали події ночі 11 вересня 2021 року.
Будь-яких підстав вважати, що свідчення потерпілих та свідків є недостовірними, на думку суду апеляційної інстанції, немає, оскільки вони загалом є логічними, послідовними та несуперечливими, а також додатково підтверджуються іншими наявними в провадженні доказами, а саме:
- даними протоколів огляду місця події від 11 вересня 2021 року, схемою та фототаблицею до них, згідно з якого вбачається, що місцем пригоди є АДРЕСА_3 , де було зафіксовано розташування трупа ОСОБА_13 біля краю проїзної частини дороги, положення тіла та його частин на цій місцевості, наявність та розташування предметів одягу потерпілого, тілесні ушкодження на його тілі, розташування слідів крові на місці події (а.п.191-203 т.2);
- даними протоколу огляду місця події від 11 вересня 2021 року та фототаблиці до нього, з якого слідує що за місцем проживання обвинуваченого в АДРЕСА_1 здійснювався огляд розташованого на подвір'ї та належного обвинуваченому автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В ході огляду цього автомобіля на правому кріпленні ресори на металевій частині, на поперечній задній балці й на задньому бампері з тильної поверхні було виявлено та вилучено залишки волосяного покрову, а саме - в кожному з названих місць по одній волосині (а.п.185-191 т.2);
- даними висновку молекулярно-генетичної експертизи від 31 серпня 2023 року №СЕ-19-23/25852-БД, для проведення якої було направлене вилучене під час зазначеного вище огляду місця події від 11 вересня 2021 року волосся, ОСОБА_8 може бути біологічною матір'ю невстановленої особи чоловічої генетичної статі, волосся якої надано на дослідження. Ймовірність даної події складає 99, 9999% (а.п.137-145 т.4);
- даними протоколу огляду місця події від 11 вересня 2021 року, з якого убачається, що з чергової частини сектору поліцейської діяльності АДРЕСА_2 було вилучено відеофайл з відображенням відеоспостереження перехрестя вулиць Свято-Миколаївської-Гагаріна 11 вересня 2021 року, який поміщено на DVD-диск. Згідно цього відеофайлу встановлено, що 11 вересня 2021 року о 3 годині 11 хвилин 10 секунд перехрестя вулиць Свято-Миколаївської-Гагаріна проїхав автомобіль ВАЗ, під керуванням свідка ОСОБА_35 , який рухався з вулиці Гагаріна, потім продовжив рух по вулиці Свято-Миколаївській у напрямку м.Коростень. О 03 годині 11 хвилин 21 секунд перед зазначеним вище перехрестям зафіксовано автомобіль марки «Renault Master», який рухався у напрямку з м.Коростень до с.Радча по вулиці Свято-Миколаївській. О 03 годині 11 хвилин 26 секунд зазначений автомобіль зупинився перед перехрестям, ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, водій вийшов з автомобіля, о 03 годині 12 хвилин 09 секунд автомобіль відновлює рух у напрямку м.Коростень. Також встановлено, що на диску міститься запис відеоспостереження з перехрестя вулиць Свято-Миколаївської-Гагаріна 11 вересня 2021 року, починаючи з 02 години 39 хвилин 59 секунд. При цьому, протягом перших 31 хвилин цього запису, тобто, до 3 годині 11 хвилин проїзду жодних автомобілів не було зафіксовано (а.п.205-206 т.2);
- даними висновку експерта №88 від 16 листопада 2021 року, яким встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала внаслідок поєднаної тупої травми тіла (закрита черепно-мозкової травма, множинні травми грудної клітки та хребта, розрив правої нирки (забій головного мозку з крововиливами в м'які мозкові оболонки, переломи І-ІІ ребер справа, перлом правої ключиці, забій легень, розрив стінки правого передсердя в ділянці його основи з масивною внутрішньою кровотечею (кров в плевральних порожнинах, об'ємом: справа 1500 мл, зліва 1000 мл)), що в свою чергу і стало безпосередньою причиною смерті. Смерть ОСОБА_13 настала за 8-12 годин до моменту проведення дослідження трупа в морзі 11 вересня 2021 року о 14 годині 30 хвилин.
При проведенні експертизи трупа ОСОБА_13 було встановлено наявність таких тілесних ушкоджень: А). Поєднана тупа травма тіла: 1). Закрита черепно-мозкової травма: забійна рана на рівні лівої тім'яно-скроневої ділянки волосяної частини голови з осадненням навколо, рвано-забійна рана в ділянці прикріплення верхньої частини правої вушної раковини з переходом на скроневу ділянку; садна лобної ділянки посередині, правої лобно-скроневої ділянки із поверхневою забійною раною посередині, ділянки надперенісся, в ділянці проекції правої гілки нижньої щелепи, правої щоки, правої передньо-бічної поверхні шиї; забій головного мозку з крововиливами в м'які мозкові оболонки; 2) Закрита тупа травми грудної клітки та хребта: садно передньої поверхні грудної клітки в ділянці проекції тіла грудини посередині, два садна в ділянці проекції верхнього краю правого трапецевидного м'яза, масивний дифузний крововилив в м'які тканини правого надпліччя (по верхній та задній поверхні правого трапецевидного м'яза з поширенням до ості правої лопатки); закритий перелом правої ключиці в середній її третині, закритих переломів І-ІІ ребер справа, забій з крововиливами в ділянках коренів обох легень, розрив стінки правого передсердя в ділянці входу верхньої порожнистої вени з масивною внутрішньою кровотечею (кров в плевральних порожнинах, об'ємом: справа 1500 мл, зліва 1000 мл), розрив міжхребцевого диску між VІ-VІІ шийними хребцями; 3) розрив тканини правої нирки; 4) закритий фрагментарний перелом на межі верхньої та середньої третин правої плечової кістки; 5) множинні дрібні садна на тильній поверхні правої кисті, садно в ділянці проекції зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглобу. Всі вказані тілесні ушкодження з ознаками при життєвості утворились в швидкій послідовності одне з одним від прямої дії із значною силою тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючою контактуючими поверхнями та могли утворитись від дії (удар, ковзна дія, тиснення) деталей днища автомобіля та переїзду колесом автомобіля через передню поверхню правої половини тіла в косо-поздовжньому напрямку від голови до нижніх кінцівок, при цьому в момент травмування потерпілий був у горизонтальному або близькому до такого положенні тіла. Встановлені при проведенні експертизи тілесні ушкодження у вигляді вказаної вище поєднаної тупої травми тіла перебувають у прямому причинному зв'язку з причиною настання смерті та відносяться до категорії смертельних, як такі, що несумісні з життям (а.п.210-214 т.2);
- даними висновку експерта №СЕ-19/106-21/9548-ІТ від 21 вересня 2021 року та додатків до нього, встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди гальмова система, рульове керування, ходова частина автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися у технічно працездатному стані. У процесі дослідження цього автомобіля не встановлено будь-яких характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які б могли перебувати у причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди (а.п.219-228 т.2);
- даними протоколу слідчого експерименту від 01 жовтня 2021 року зі схемою та відеозаписом до нього, проведеного за участю ОСОБА_10 , з використанням автомобілей марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ВАЗ НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що останнім було уточнено обставини дорожньо-транспортної пригоди з його участю щодо напрямку руху автомобіля, яким він керував, щодо швидкості руху автомобіля, що зі слів обвинуваченого становила 66 км/год, щодо моменту виникнення небезпеки для руху його автомобіля, моменту наїзду на потерпілого, конкретного місцезнаходження в момент наїзду на місцевості відносно будівлі, видимості в напрямку руху автомобіля (а.п.229-237 т.2);
- даними висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 28 жовтня 2021 року №СЕ-19/106-21/10667-ІТ водій автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування для зупинки автомобіля з метою уникнення наїзду. В наведеній дорожній обстановці водієві ОСОБА_10 необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 12.3.,12.4.,12.9.б. ПДР. З технічної точки зору, за наведених дорожніх умов, при заданому комплексі вихідних даних, дії цього водія не відповідали вимогам перерахованих вище пунктів ПДР. Причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 технічним вимогам пункту 12.3 ПДР (а.п.239-243 т.2);
- даними висновку експерта №194 від 16 листопада 2021 року, встановлено, що смерть ОСОБА_13 настала внаслідок поєднаної тупої травми тіла: закрита черепно-мозкова травма, множинні травми грудної клітки та хребта, розрив правої нирки (забій головного мозку з крововиливами в м'які мозкові оболонки, переломи І-ІІ ребер справа, перлом правої ключиці, забій легень, розрив стінки правого передсердя в ділянці його основи з масивною внутрішньою кровотечею (кров в плевральних порожнинах, об'ємом: справа 1500 мл, зліва 1000 мл), що в свою чергу і стало безпосередньою причиною смерті. Враховуючи, що смерть ОСОБА_13 в короткий проміжок часу (хвилини) від моменту заподіяння ушкоджень, та при цьому ушкодження призвели до масивної внутрішньої кровотечі внаслідок розриву стінки правого передсердя в ділянці його основи, запобігти настанню смерті при своєчасному наданні медичної допомоги було неможливо (а.п.244-247 т.2).
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зібрані у справі докази, на які послався суд у вироку, повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а саме те, що порушення водієм ОСОБА_10 вимог п.12.3, 12.4, 12.9б ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто спричиненням смерті пішоходу ОСОБА_13 .
Оспорювання захисником встановлених за результатами судового розгляду фактичних обставин кримінального провадження, а також незгода з даною судом оцінкою доказів винуватості ОСОБА_10 з посиланням на власну оцінку, є непереконливими.
Колегія суддів зауважує, що незгода обвинуваченого та його захисника з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне.
В цій частині апеляційний суд визнає також необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість ряду доказів, на яких ґрунтується вирок суду, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
Докази, для їх допустимості, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 86 КПК України, повинні бути отримані у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до норм ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, слід насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Окрім оцінки доводів сторони захисту щодо недопустимості окремих доказів колегія суддів також має переконатися чи була забезпечена під час розгляду кримінального провадження справедливість судового розгляду в цілому.
У цьому аспекті колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ, який зазначив, що основним принципом, який регулює застосування статті 6, є справедливість (Gregacevic v. Croatia, § 49). Однак складові справедливого судового розгляду не можуть бути предметом єдиного незмінного правила та повинні залежати від обставин конкретної справи (Ibrahim and Others v. the United Kingdom [ВП], § 250).
Отже, керуючись наведеними правовими нормами, принципами та висновками, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 11.09.2021 року, з підстав вказаних в апеляційній скарзі захисника, в тому числі проведення фактичного обшуку приватної власності з порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів відхиляє з таких мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Тобто законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. Відповідно, добровільна згода особи та ухвала слідчого судді є рівноцінними (альтернативними) підставами проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою проведення окремих слідчих (розшукових) дій, зокрема, й огляду.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 21 травня 2019 року (справі № 753/24114/16-к, провадження № 51-497км17): «правові наслідки отримання слідчим згоди від власника житла чи іншого володіння особи є рівноцінними з ухвалою слідчого судді та є правовою підставою для проникнення до житла, іншого володіння особи і здійснення в ньому огляду».
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_10 є володільцем домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , на прилеглій території якого знаходився автомобіль марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду. З метою перевірки вказаної інформації та з'ясування події, що відбулася, було здійснено огляд прилеглої території домоволодіння, де проживає обвинувачений ОСОБА_10 , в процесі чого було виявлено вищевказаний автомобіль.
В ході судового розгляду встановлено, що огляд місця події 11 вересня 2021 року було проведено за письмовою заявою обвинуваченого ОСОБА_10 , яким власним підписом засвідчив свою добровільну згоду на проведення огляду вказаного домоволодіння та належного йому автомобіля марки «Renault Master» (а.п.184 т.2).
На переконання апеляційного суду, обставини даного огляду не свідчать про відмову обвинуваченого надати доступ до автомобіля або проведення огляду місця події всупереч волі обвинуваченого. Під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції жодних скарг на те, що огляд його автомобіля було проведено всупереч його волі, обвинувачений не заявляв. Протокол огляду місця події підписаний ОСОБА_10 без будь-яких зауважень чи заперечень. За таких обставин, сукупність дій ОСОБА_10 свідчить про його згоду на огляд автомобіля, і сторона захисту не надала будь-яких доказів, які би ставили під сумнів добровільність цієї згоди.
Враховуючи викладене, порушень процесуальних гарантій прав ОСОБА_10 у зв'язку з проведенням огляду місця події, без отримання ухвали слідчого судді в даному випадку колегія суддів не вбачає.
Водночас, колегія суддів не може погодитися з доводами захисника ОСОБА_9 про те, що під час огляду місця події 11.09.2021 року фактично було проведено обшук належного обвинуваченому ОСОБА_10 автомобіля марки «Renault Master».
За змістом ч.1 ст.237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Відповідно ж до ст.234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
При цьому на відміну від огляду, який проводиться лише шляхом безпосереднього візуального сприйняття зовнішніх ознак матеріальних об'єктів, обшук як слідча (розшукова) дія полягає у примусовому обстеженні приміщень, ділянок місцевості чи особи та для досягнення визначеної законом мети свого проведення передбачає можливість розкривати замкнені приміщення і сховища.
Згідно ч.7 ст. 237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
За даними протоколу огляду місця події від 11 вересня 2021 року та фототаблиць до нього вбачається, що слідчий СВ відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_36 за місцем проживання обвинуваченого в АДРЕСА_1 провів візуальний огляд розташованого на подвір'ї та належного обвинуваченому автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі вищезазначеної добровільної письмової згоди ОСОБА_10 , у результаті проведення якого на правому кріпленні ресори на металевій частині, на поперечній задній балці й на задньому бампері з тильної поверхні було виявлено та вилучено залишки волосяного покрову, а саме - в кожному з названих місць по одній волосині, тобто в межах візуальної доступності (шляхом огляду), що підтверджує відсутність необхідності у їх пошуку та, відповідно, вказує на відсутність спеціальної мети проведення обшуку. Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що метою цього огляду була фіксація слідів кримінального правопорушення шляхом візуального обстеження транспортного засобу як предмета, що зберіг на собі його сліди, без проникнення до нього.
За таких обставин, зазначений огляд автомобіля не носив ознак примусової слідчої дії, не був пов'язаний із проникненням в інше володіння особи, не порушував недоторканості іншого володіння особи (у даному випадку - транспортного засобу), що спростовує твердження захисника ОСОБА_9 про проведення фактичного обшуку належного ОСОБА_10 автомобіля, а тому відповідно, і не було потрібно одержання стороною обвинувачення ухвали слідчого судді для узаконення проведеної даної слідчої дії та відсутні підстави для звернення до слідчого судді про арешт вилучених залишків волосяного покрову, а їх вилучення здійснювалось як вилучення речей, що мають значення для кримінального провадження, узгоджується із положеннями ч.7 ст. 237 КПК України.
Крім цього, оскаржуваний протокол огляду місця події містить найменування технічного засобу, за допомогою якого під час проведення цієї слідчої дії здійснювалося фотографування, а саме фотоапарат марки «Canon», а також містить вказівку про роз'яснення особам, які беруть участь у проведенні огляду про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, що спростовує доводи сторони захисту в цій частині. Відсутність у протоколі огляду місця події повної інформації про технічні характеристики фотокамери «Canon», на яку здійснювалась фотофіксація слідчої дії, а також інформації про дату народження та місце проживання усіх осіб, які проводять відповідну процесуальну дію, саме по собі не є підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом.
Посилання захисника ОСОБА_9 на те, що під час оскаржуваного огляду місця події ОСОБА_10 перебував у хворобливому стані та не міг усвідомлювати значення своїх дій є голослівними та жодними доказами сторони захисту не підтверджені.
Колегія суддів також не знаходить підстав вважати, що докази, отримані за результатами огляду автомобіля обвинуваченого, є недопустимими, оскільки отримані «внаслідок» того, що ОСОБА_10 не роз'яснили право скористатись правовою допомогою захисника. Апеляційний суд підкреслює, що в цій справі роль обвинуваченого в ході проведення цієї слідчої дії була суто пасивною, ОСОБА_10 перебував у статусі свідка, огляд автомобіля жодним чином не ґрунтується на показаннях ОСОБА_10 , він не давав жодних свідчень, присутність захисника не могла жодним чином вплинути на результати проведення такої слідчої дії, і захисник не навів у апеляційній скарзі доводів щодо того, яким чином відсутність захисника під час цієї слідчої дії позначилася чи могла позначитися на її результатах.
Такий підхід до оцінки доказів, існування яких не залежить від волі особи, Верховний Суд сформулював у низці своїх рішень (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 193/375/19; від 25 червня 2019 року у справі № 423/1766/16; від 8 грудня 2020 року у справі № 686/19218/17, від 29 жовтня 2019 року у справі № 464/7974/15-к).
Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції, що КПК України не передбачає обов'язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, а тому участь понятих, при огляді місця події, який проводився щодо візуального огляду автомобіля, не була обов'язковою.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що вказана процесуальна дія проводилась уповноваженою на це особою, із дотриманням вимог ст. ст. 104, 105, 106, 223, 237 КПК України, а протокол огляду місця події від 11.09.2021 року, складений за його результатами, відповідає вимогам ст. ст. 84-86 КПК України, є належним і допустимим доказом у справі та підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
З аналогічних мотивів відхиляє апеляційний суд апеляційні вимоги захисника про недопустимість протоколу огляду місця події від 11.09.2021 року, в ході проведення якого з чергової частини сектору поліцейської діяльності №1 було вилучено відеофайл з відображенням відеоспостереження перехрестя вулиць Свято-Миколаївської - Гагаріна 11.09.2021 року, який поміщено на DVD-диск.
На противагу доводам захисника, колегія суддів звертає увагу і на те, що кримінальним процесуальним законом з огляду на положення ч.7 ст.223, ч.3 ст.237 КПК України не встановлено обов'язкової участі понятого при проведенні огляду місця події, як і не встановлено прямої заборони щодо участі у якості понятого пенсіонерів органів внутрішніх справ.
Понятий - це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 514/662/14-к, від 16 березня 2020 року у справі № 203/232/17.
Незаінтересованістю понятого слід розуміти відсутність його власного процесуального інтересу в кримінальному провадженні. Наявність такого інтересу є підставою для відмови у його залученні як понятого.
Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі не вказано належних мотивів та обставин, які могли викликати сумнів у неупередженості понятих? ОСОБА_37 та ОСОБА_21 , і як їх участь у проведенні огляду місця події могла вплинути на об'єктивне встановлення обставин під час проведення слідчої дії. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, з урахуванням положень ч.7 ст.223 КПК участь колишніх працівників правоохоронних органів сама по собі не доводить будь-якої заінтересованості понятих, у результатах даного кримінального провадження, що могло вплинути на об'єктивність отриманих фактичних даних, як і не вбачається у цьому факті порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні огляду місця події.
Таким чином, судом першої інстанції правильно визнано протокол огляду місця події від 11.09.2021 року допустимим доказом та покладено дані, що містяться в ньому, в основу обвинувального вироку.
Що стосується апеляційних вимог захисника про визнання недопустимим доказом висновку експерта №СЕ-19-23/25852-БД від 21 серпня 2023 року у зв'язку із тим, що зазначений доказ стороною державного обвинувачення здобуто під час судового слідства, то вказані твердження сторони захисту є безпідставними, оскільки ч.11 ст.290 КПК України прямо передбачає, що «сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду».
У цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення відкрила під час судового розгляду лише матеріали, яких вона не мала на стадії завершення досудового розслідування та для отримання яких вона не проводила жодних нових слідчих (розшукових) дій «поза межами досудового розслідування» (зокрема, на стадії судового розгляду надійшов висновок молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19-23/25852-БД від 31 серпня 2023 року, яка як встановлено судом першої інстанції, була призначена ще до завершення досудового розслідування (постанову про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи було винесено та питання, пов'язані з відібранням зразків для проведення експертизи було вирішено ще під час досудового розслідування кримінального провадження 22 листопада 2021 року), а результати цієї експертизи не могли бути наперед відомі стороні обвинувачення.
За обставин цього кримінального провадження, колегія суддів не вважає виготовлення експертом після завершення досудового розслідування з незалежних від прокурора причин істотним порушенням (ст. 412 КПК), або таким, що вплинуло на принцип рівності сторін чи справедливість процесу в цілому, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що цей доказ є допустимим.
Що стосується апеляційних тверджень захисника про відсутність в наданих стороні захисту у порядку ст.290 КПК України супровідного листа до постанови про призначення указаної вище експертизи, то, так, дійсно, в матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний супровідний лист, проте, колегія суддів відзначає, що супровідні листи не є процесуальним рішеннями у значенні КПК. Процесуальний закон, взагалі не містить вимоги до складання супровідних листів. Ці документи свідчать про дотримання або недотримання органом досудового розслідування певного порядку документообігу, проте їх відсутність не свідчить про те, що органом досудового розслідування було допущено істотні порушення вимог КПК України. Стороною захисту не наведено переконливого обґрунтування того, яким чином відсутність вказаного документу вплинула на права ОСОБА_10 .
Так само, безпідставними є твердження сторони захисту про недопустимість ще одного доказу - протоколу слідчого експерименту від 01.10.2021 року проведеного старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_22 за участю ОСОБА_10 , який на момент проведення даної слідчої дії перебував у статусі свідка.
Насамперед, колегія суддів зауважує, що необґрунтованими є доводи захисника про те, що вказана слідча дія проведена неуповноваженою на це особою, мотивуючи це тим, що в наданих суду матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення слідчого чи групи слідчих, що спростовується матеріалами кримінального провадження, в яких наявна відповідна постанова заступника начальника СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_38 від 01.10.2021 року про здійснення досудового розслідування слідчою групою, в склад якої включено слідчого СВ відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_39 та старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_22 .
Крім того, п.1 ч.3 ст.87 КПК України передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Наведене узгоджується також із положеннями ч.3 ст.240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Вирішуючи питання, чи були відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ОСОБА_10 як свідком під час проведення слідчого експерименту від 01 жовтня 2021 року з його участю, такими, що отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які б мали ознаки істотного порушення права особи на мовчання та свободи від самовикриття, слід звернути увагу на наступне.
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_10 відомостей щодо обставин ДТП за його згодою було проведено слідчий експеримент. Його проведенню передувало роз'яснення ОСОБА_10 права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав ОСОБА_10 при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення стороною захисту не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_10 була надана можливість висловити свою власну точку зору причин виникнення дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_10 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі ОСОБА_10 буде визнано підозрюваним. Тільки після проведення відповідних експертиз, останньому було оголошено про підозру.
З урахуванням наведеного, немає жодного правового підґрунтя вважати протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.
Суд першої інстанції ретельно перевірив і, навівши аргументовані мотиви, визнав необґрунтованими доводи захисника про недопустимість як доказу висновку експерта №СЕ-19/106-21/9548-ІТ від 21 вересня 2021 року стосовно технічного стану належного ОСОБА_10 автомобілю, який за твердженням захисника незаконно утримувався стороною державного обвинувачення.
Так, постановою слідчого від 13 вересня 2021 року належний обвинуваченому автомобіль було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021060500000231.
З ухвали слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 14 вересня 2021 року слідує, що під час досудового розслідування на вказаний вище автомобіль, належний обвинуваченому, було накладено арешт шляхом тимчасового позбавлення права відчуження, розпорядження і користування майном, автомобіль залишено на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.
З огляду на зазначене й зважаючи на те, що автомобіль, наданий для проведення експертизи, був визнаний речовим доказом кримінального провадження, й на нього було накладено арешт ухвалою слідчого судді, посилання захисника обвинуваченого на незаконність утримання стороною обвинувачення є необґрунтованими, а отже підстави для визнання висновку експерта №СЕ-19/106-21/9548-ІТ від 21 вересня 2021 року недопустимим доказом відсутні.
Отже, апеляційній суд вважає, що зберігання речового доказу - марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 на штрафному майданчику Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області на стадії досудового розслідування здійснювалося за добровільною згодою ОСОБА_10 вказаного транспортного засобу, не становило істотного порушення його прав та законних інтересів, в протилежному випадку власник транспортного засобу б негайно б звернувся про повернення транспортного засобу та порушення своїх прав, якби вбачав таку істотність.
Не можна погодитися з твердженнями захисника стосовно того, що розгляд провадження щодо ОСОБА_10 вівся упереджено, з обвинувальним ухилом. Так, судом першої інстанції, за клопотанням сторін кримінального провадження, викликано та допитано потерпілих, свідків щодо відомих їм обставин дорожньо-транспортної пригоди, долучено та досліджено ряд письмових матеріалів. Відповідно технічним носіям інформації (звуко- відеозаписам та журналам судових засідань), суд першої інстанції, з метою дотримання принципів доступу до правосуддя, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості, розглянув всі клопотання сторін кримінального провадження. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом кожному з доказів дана належна оцінка. Та обставина, що сторона захисту по-іншому оцінює докази, порівняно з оцінкою їх судом, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду, на що є необґрунтовані посилання в апеляційній скарзі.
Що стосується тверджень захисника про умисне порушення судом першої інстанції розумних строків розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6 Конвенції).
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Положеннями ст.322 КПК України визначено вичерпний перелік випадків відкладення судового засідання, які не вважаються порушенням безперервності судового розгляду.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ розумність тривалості судового провадження оцінюється в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії, як правова та фактична складність справи; поведінка заявника, інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (до прикладу, рішення у справах «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від
5 лютого 2004 року, «Вергельський проти України» від 12 березня 2009 року та інші).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що підготовче судове засідання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 було призначено у строк, передбачений ч. 1 ст. 314 КПК України, судовий розгляд - у строк, встановлений ч.2 ст.316 КПК України, судові засідання розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого призначалися регулярно, суд вживав заходів до виклику осіб у судове засідання, тривалість кримінального провадження в суді першої інстанції була обумовлена такими об'єктивними причинами: судові засідання відкладалися неодноразово у зв'язку із неявкою свідків, у зв'язку із залученням співвідповідача, у зв'язку із технічними проблемами щодо відтворення відеозапису слідчого експерименту, підготовкою заперечень щодо заявлених учасниками провадження клопотань, за клопотанням учасників кримінального провадження, зокрема неодноразово за клопотанням захисника (а.п.13. 205 т.1, а.п.40, 66, 103 т.2, а.п.135, 147, 171 т.3).
Враховуючи зазначене та оцінюючи розумність тривалості провадження за такими критеріями, як складність справи, дані, які характеризують хід судового розгляду, причини перенесення судових засідань, поведінка учасників судового провадження, а також враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_10 під вартою не перебував, колегія суддів вважає, що у даному конкретному кримінальному провадженні строки судового провадження не створили суттєвого погіршення становища ОСОБА_10 , не мали негативних для нього наслідків і не вплинули на законність та обґрунтованість вироку суду щодо них.
Отже, порушень вимог ст. 318 КПК України не встановлено.
Також колегія суддів звертає увагу, що були ретельно перевірені судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого про застосування до нього незаконних методів психологічного тиску під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження.
Згідно повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Хмельницькому достатніх об'єктивних даних, що могли би свідчити про вчинення кримінального правопорушення, управлінням не було встановлено (а.п.8 т.4).
Крім того, з листа Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 21 серпня 2023 року убачається, що стосовно фактів, повідомленим обвинуваченим ОСОБА_10 під час судового розгляду кримінального провадження управлінням було призначено службове розслідування, за результатом проведення якого відомості щодо можливого вчинення працівниками поліції неправомірних дій не знайшли об'єктивного підтвердження (а.п.62 т.4).
Наведені у апеляційній скарзі доводи про те, що органом досудового розслідування матеріали провадження сфабриковано є неспроможними.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які би викликали сумніви в їх достовірності.
З огляду на вищевказану сукупність доказів колегія суддів має підстави вважати, що місцевий суд установив усі необхідні обставини, які з урахуванням ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і відповідно до цих обставин діяння ОСОБА_10 обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року).
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційні вимоги захисника не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Народицького районного суду Житомирської області від 20.11.2023 року відносно ОСОБА_10 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді :