Справа №760/10503/24
провадження №2/760/7824/24
12 липня 2024 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
02.05.2024 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали зазначеної позовної заяви, в якій позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.02.1990 Відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №165.
02.05.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що дана справа не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва з огляду на наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ст.1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Так, за правилами загальної підсудності, передбаченими ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Звертаючись до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_1 зазначає наступні дані:
місце проживання позивача за адресою; АДРЕСА_1;
а місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Так, на підтвердження відповідного факту проживання (перебування) позивача/відповідача, судом було здійснено запит до ДМС України та Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання позивача/відповідача.
Згідно інформаційної довідки № 111880522 від 06.05.2024, в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» за введеним запитом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за введеним запитом такої людини не знайдено.
При цьому, згідно відповіді з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, яка надійшла 11.07.2024 та зареєстрована за Вхід. № 45465, за наявною у відомчій інформаційній системі ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.04.2004 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3.
Вказана адреса територіально не відноситься до Солом'янського району м. Києва. Будь-які інші відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання фізичної особи згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку.
Таким чином встановлено, що місце проживання відповідача не зареєстроване на території Солом'янського району м. Києва, а тому дана справа не підсудна Солом'янському районному суду м. Києва у порядку ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
З аналізу наведеної процесуальної норми вбачається, що в ній міститься вичерпний перелік умов, за яких позов щодо розірвання шлюбу може пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а саме якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
При цьому, згідно інформаційної довідки № 111880510 від 06.05.2024, за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.
Вказана адреса також територіально не відноситься до Солом'янського району м. Києва. Будь-які інші відомості щодо зареєстрованого місця проживання позивача у матеріалах справи відсутні.
При цьому, суд звертає увагу на те, що як вбачається з позовної заяви сторони від шлюбу не мають на утриманні неповнолітніх дітей.
Отже, підстав для визначення підсудності за вибором позивача у відповідності до ч. 2 ст. 28 ЦПК України не вбачається, будь-якого обґрунтування в позовній заяві щодо звернення саме до Солом'янського районного суду м. Києва позивач не наводить.
Суд звертає увагу на те, що матеріали, які додані до позову, не містять доказів того, що позивач має на утриманні неповнолітню дитину та вони зареєстровані в Солом'янському районі м. Києва або мають статус внутрішньо переміщених осіб на території Солом'янського району м. Києва, або позивач не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Інших підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Солом'янському районі м. Києва з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачає.
Враховуючи предмет та підстави позову, беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги полягають у розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що дана позовна заява територіально не підсудна Солом'янському районному суду міста Києва, як за правилами частини першої статті 27 ЦПК України, так і за правилами частин другої статті 28 ЦПК України.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Адресою реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_3, що відповідно до адміністративно-територіального поділу міста Києва відноситься до Голосіївського району міста Києва.
Враховуючи,що зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_3, та виходячи із правил підсудності, встановлених ч. 1 ст. 27 ЦПК України, вказана позовна заява підсудна Голосіївському районному суду міста Києва.
Відтак, враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що на підставі ст. 31 ЦПК України справу необхідно передати на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (адреса: вулиця Полковника Потєхіна, 14А, Київ, 03127), за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 187, 260, 353-354 ЦПК України, суддя, -
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - передати на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (адреса: вулиця Полковника Потєхіна, 14А, Київ, 03127).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Букіна О.М.