Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/3070/23
2/287/254/24
24 липня 2024 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 20.05.2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху та позивачці ( представнику позивачки) надано строк для усунення недоліків.
03.06.2024 року від представника позивачки - адвоката Єлісєєва Д.О. на адресу суду надійшла заява про виправлення недоліків та уточнена позовна заява.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 03.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання на 16 год. 30 хв. 26.06.2024 року. Визнано обов'язковою явку в судове засідання позивачки ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
26.06.2024 року судом відкладено підготовче судове засідання на 11 год. 30 хв. 24.07.2024 року у зв'язку із поданням представником позивачки - адвокатом Єлісеєвим Д.О. заяви про перенесення судового засідання на інший час та неявкою позивачки та відповідача. Повторно викликано сторони по справі в підготовче судове засідання.
23.07.2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Казарова Ігоря Валерійовичапро участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.07.2024 року в підготовче судове засідання позивачка та її представники не з'явились, в матеріалах справи наявна письмова заява представника позиваки - адвоката Єлісєєва Д.О., у якій він просить розглядати справу без його участі та участі позивачки в усіх судових засіданнях призначених по справі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та позов просить задоволити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в підготовче судове засідання 24.07.2024 року не з'явився, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Заяви про відкладення розгляду справи та відзиву на позов відповідач до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначену позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З позовної заяви вбачається, що представником позивачки не дотримані вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме:
- невірно зазначено адресу реєстрації місця проживання позивачки ОСОБА_1 , оскільки зазначено «Олевський район», який як адміністративно-територіальна одиниця ліквідований Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»;
- не зазначено ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
- відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, тому в цій частині позовну заяву слід уточнити.
Окрім цього, суд звертає увагу представника позивачки на те, що згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року за № 11, згідно з ч. 2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини.
Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
Така позиція висловлена і в правовому висновку Верховного Суду, викладеному у Постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17, в якій суд зазначив, що відповідно до ст. 110 СК України суд не розглядає заяви про розірвання шлюбу під час вагітності подружжя, навіть якщо позов подано ще до виникнення вагітності.
Слід зазначити, що в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України представником позивачки не зазначено та не надано відповідних доказів, що підтверджують не перебування позивачки на обліку з приводу вагітності в закладі охорони здоров'я або не заявлено клопотання у відповідності до ст. 84 ЦПК України про витребування доказів.
Окрім цього, позивачка та її представники 26.06.2024 та 24.07.2024 року в судове засідання не з'явились, позивачка клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції із Олевським районним судом Житомирської області не заявляла, при цьому додаткових доказів в обгрунтування позовних вимог до суду не надано.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховує зазначене, суд приходить до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 175, 177, 257, 258, 260 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачці (представнику позивачки) строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар