Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/701/24
3/287/1524/24
24 липня 2024 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 09.06.2017 року, працюючого електромонтером в АТ «Житомиробленерго», жителя м. Олевськ, вул. Залізнична, буд. 23, Коростенського району, Житомирської області,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №270013 від 14.04.2024 року вбачається, що 13.04.2024 року, о 23 год. 10 хв., в м. Олевську, по вул. Київській, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Свідок ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Свідок ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законом порядку, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі.
Частиною 1 ст. 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) зазначається, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, суд зауважує, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ вказаної категорії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у встановленому законодавством порядку, завчасно повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, належно оформлені клопотання, заяви тощо, які б обґрунтовували неможливість явки до суду ОСОБА_1 , а також про відкладення розгляду справи, відсутні.
Слід зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має встановлений КУпАП строк, тому неодноразове відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відтак, суд, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч. 1 ст. 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступних висновків
Згідно з вимогами ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за нею настає за: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України), у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України), а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР України).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно встановити, що особа: керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції; або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП вказує, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу серії ААД №270013 від 14.04.2024 року вбачається, що 13.04.2024 року, о 23 год. 10 хв., в м. Олевську, по вул. Київській, Коростенського району, Житомирської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
При цьому, процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду міститься в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до згаданої Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння за наявності таких ознак: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз наведених норм свідчить, що пропонуючи огляд на місці зупинки, працівник поліції має перелічити особі, якій пропонується огляд, виявлені ознаки сп'яніння із занесенням таких до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що є первинним процедурним документом при фіксуванні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наступним кроком є пропозиція пройти огляд в медичному закладі. Вказана пропозиція здійснюється при незгоді особи з результатом проведеного огляду на місці зупинки чи відмови від проходження огляду на місці зупинки. Доказом здійснення вказаної дії є направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке долучається до матеріалів за адміністративним протоколом, який направляється до суду.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд у медичному закладі.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом складання письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
І лише у разі, якщо складено письмове направлення та водій відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд у медичному закладі шляхом складання письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Тобто, виключно після визначення ознак алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі (з фіксуванням зазначених пропозицій у акті огляду та направленні на медичний огляд) поліцейський вправі складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
На диску з відеозаписом події, що долучений уповноваженою службовою особою Національної поліції до протоколу про адміністративне правопорушення міститься три відеофайли. Перший відеофайл (0000000_00000020240413232507_0046) починається з того, як працівники поліції підійшли до особи чоловічої статі, яка як пізніше виявилося є ОСОБА_1 , та попросили у останнього пред'явити посвідчення водія та чинний страховий поліс на автомобіль. У подальшому працівники поліції почали стверджувати, що ОСОБА_1 нібито причетний до вчинення дорожньо-транспортної пригоди за що відносно нього будуть складені відповідні адміністративні матеріали. При цьому, ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції заперечував, як факт керування транспортним засобом, так і свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди. Після оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів перший відеофайл переривається. Другий відеофайл (0000000_00000020240414001218_0048) починається з того, як працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру Драгер. На вказану пропозицію ОСОБА_1 відмовився, після чого працівник поліції повідомив останньому, що відносно нього автоматично буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після цього відеофайл переривається. Третій відеофайл (0000000_00000020240414004550_0049) відображає процес складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 та відповідно процес ознайомлення зі складеними відносно нього адміністративними матеріалами.
Враховуючи наведене, з дослідженого судом відеозапису з місця події вбачається, що працівник поліції після того, як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, не пропонував останньому пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров'я, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103.
Слід зазначити, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів, не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за умови відсутності будь-яких фактичних даних, що підтверджують відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Суд звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій при проведенні огляду на стан сп'яніння та оформлення його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.
Також, слід зазначити, що до матеріалів справи в якості доказу було надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проте таке не є доказом відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, оскільки з диску з відеозаписом події не вбачається, що останньому взагалі було запропоновано пройти такий огляд. Крім того, вказане направлення по змісту та формі не відповідає направленню, яке передбачене Додатком 1 до «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Зокрема, воно скеровано до Олевської ЦЛ, проте на території Олевської територіальної громади функціонує медичний заклад - Комунальне некомерційне підприємство «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради. Також, у ньому не зазначено спеціального звання, ПІБ, серії та номера службового посвідчення особи, яка доставила особу на огляд в заклад охорони здоров'я, таке не містить підпису ОСОБА_1 та особи, яка його склала.
Всі зазначені вище дані обов'язково мають бути зазначені в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи наведене, вказане направлення не може бути покладене в основу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що міститься в матеріалах справи, також не є належним та допустимим доказом у справі за відсутності належним чином зафіксованої відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду технічними засобами відеозапису.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №270082 від 14.04.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та копія схеми місця ДТП.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Barbera, MessegueandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146), встановлено, що принцип презумпції невинності вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаним належним та допустимим доказом, оскільки такий документ містить в собі лише сумніви, припущення та домисли, а наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП може підтверджуватись виключно постановою суду, яка набрала законної сили.
Відтак вказаний протокол не може бути взятий судом до уваги при встановленні наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, постановою Олевського районного суду Житомирської області від 26.06.2024 року по справі за № 287/700/24 провадження у справі порушеного згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 270082 від 14.04.2024 року за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Вказана постанова набрала законної сили 09.07.2024 року.
Слід також зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «Свідки чи потерпілі» вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте будь-яких пояснень вказаних осіб до матеріалів справи не додано. З метою усунення вказаних суперечностей, зазначені особи викликалися для надання пояснень, але в судове засідання останні не з'явилися.
Враховуючи зазначене, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не доведена належними та допустимими доказами по справі та не підтверджується наявними матеріалами справи.
Крім того, з долученого працівником поліції диску з відеозаписом події вбачається, що особа, якій було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння протягом всього часу відеозйомки заперечувала факт керування транспортним засобом.
У відповідності до п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом, це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Диск з відеозаписом події не містить фактичних даних, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність доказів, які би підтвердили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а сам факт керування, як вбачається з диску з відеозаписом події, заперечувався особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, на оглянутому диску з відеозаписом події не виявлено жодного моменту, на якому б було зафіксовано рух транспортного засобу або факт керування ОСОБА_1 чи знаходження останнього безпосередньо за кермом автомобіля 13.04.2024 року, о 23 год. 10 хв., як про це зазначено в протоколі.
Враховуючи наведене, працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки OPEL OMEGA, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Як наслідок, на переконання суду, дані, відображені працівником поліції, про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони не доводять поза розумним сумнівом винуватості особи у порушенні п. 2.5 ПДР України та притягнення його за це до адміністративної відповідальності за відповідною нормою закону про адміністративну відповідальність.
Відсутність або не доведення вини особи виключає склад правопорушення.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Враховуючи, те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак, провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, ч.1 ст. 130, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар