ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2024Справа № 910/4866/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у судовому засіданні
заяву Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» (Кудрявський узвіз, буд.5-Б, м.Київ, 04655; ідентифікаційний код 21489100)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )
про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Паруль Ю.О.;
від відповідача: Крячко О.В.;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з'явився;
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 11.12.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
02.09.2023 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 191 032,89 грн, з яких:
- 92 500,00 грн - вартість наданих правових послуг;
- 496,00 грн - вартість поштових витрат;
- 13 062,80 грн - вартість транспортних витрат;
- 84 974,00 грн - гонорар успіху.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі № 910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/4866/23, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 27.03.2024, касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/4866/23 закрито, касаційні скарги позивача та відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/4866/23 задоволено та скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/4866/23. Справу № 910/4866/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу № 910/4866/23 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 розгляд заяви Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 призначено на 25.07.2024.
20.07.2024 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, забезпечено участь представника відповідача у судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції.
У судове засідання 25.07.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо заяви Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні надала усні пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення та проти її задоволення заперечувала.
Розглянувши у судовому засіданні 25.07.2024 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи поштові витрати в розмірі 300,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 100 000,00 грн та 1 000,00 грн компенсації за втрачений заробіток свідкам.
При цьому суд зауважує, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3 ст.124 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині п'ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання адвокатом правової допомоги від 01.07.2021, укладеного між відповідачем як клієнтом та адвокатом Крячком Олегом Володимировичем (далі - Договір), додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору та актів приймання-передачі правової допомоги № 37-1 від 09.05.2023, № 37-2 від 31.05.2023, № 37-3 від 21.06.2023, № 37-4 від 05.07.2023, № 37-5 від 26.07.2023, № 37-6 від 07.08.2023, № 37-7 від 16.08.2023, № 37-8 від 30.08.2023, № 37-9 від 01.08.2023.
Відповідно до пунктів 1 та 3 Договору, клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу щодо різноманітних завдань правового характеру, які клієнт бажає доручити адвокату, а адвокат погоджується прийняти. Зміст кожного окремого завдання, умови оплати гонорару адвоката за таке завдання викладаються в окремому додатку до договору, що є конфіденційним. Кількість таких додатків не обмежена.
Згідно з пунктом 6 Договору за наслідками виконання кожного окремого завдання сторони підписують акт приймання-передачі правової допомоги, в якому визначають, які дії вчинені сторонами, та інші необхідні відомості, а також узгоджують суму розрахунку по такому завданню, яка суму має бути сплачена клієнтом впродовж 3-х днів з моменту підписання такого акту, якщо інший порядок та строк розрахунків не встановлені відповідним додатком до договору.
17.04.2023 було укладено додаток № 37 до Договору, відповідно до пункту 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає та зобов'язується виконати наступне завдання: складання і підписання процесуальних документів, представництво в судах усіх інстанцій в порядку господарського судочинства у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень та застосування правових наслідків цього.
У пункті 2 додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору сторони домовились, що адвокат надає правову допомогу клієнтові на оплатній основі. Зокрема гонорар адвоката розраховується в такому порядку:
- за складання відзиву на касаційну скаргу - 10 000,00 грн за один документ;
- складання інших заяв по суті справи (про зміну позову, відповіді на відзив, заперечень, про додаткове рішення, пояснень тощо) - 6 000, 00 грн за один документ;
- складання заяв, клопотань тощо процесуального характеру - 1 500,00 грн за один документ;
- участь в судовому засіданні: особисто із явкою до суду, територіально розташованого у місті Києві, - 5 000,00 грн за одне судове засідання; дистанційно із застосуванням технічних засобів - 1 500,00 грн за одне судове засідання. Якщо судове засідання було призначене і Адвокат з'явився у відповідний час та місце для прийняття в ньому участі, для виникнення права на отримання оплати не має значення, чи воно відбулося;
- гонорар успіху - у разі відмови в задоволенні судом майнових вимог ОСОБА_1 додатково 5 відсотків від суми, в стягненні якої судом відмовлено, у разі відмови в задоволенні судом немайнових вимог ОСОБА_1 додатково 10 000,00 грн за кожну немайнову вимогу, що була відхилена судом.
Згідно з пунктом 4 додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору в суму гонорару за договором не входять необхідні для досягнення результату витрати (судовий збір, державне мито, авансування або оплата по факту відряджень, в т.ч. транспортних витрат та витрат на проживання, оплата судових або поштових витрат тощо) та сплачуються клієнтом окремо.
Відповідно до пункту 5 додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору за наслідками виконання даного додатку до Договору сторони складають акт приймання-передачі правової допомоги, в якому визначають, які дії вчинені сторонами та інші необхідні відомості, а також узгоджують суму остаточного розрахунку по договору, яка сума має бути сплачена клієнтом у строки, встановлені пунктом 3 цього додатку. В ході виконання даного додатку можуть складатися проміжні акти приймання-передачі правової допомоги, які є підставою для оплати відповідно до цього пункту договору.
Проаналізувавши умови договору та додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору, суд зазначає про те, що сторонами була погоджена фіксована форма гонорару за надання певного виду послуг без прив'язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуги.
На виконання умов Договору та додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору, відповідачем та адвокатом Крячком О.В. були складені та підписані акти приймання-передачі правової допомоги № 37-1 від 09.05.2023, № 37-2 від 31.05.2023, № 37-3 від 21.06.2023, № 37-4 від 05.07.2023, № 37-5 від 26.07.2023, № 37-6 від 07.08.2023, № 37-7 від 16.08.2023, № 37-8 від 30.08.2023, № 37-9 від 01.08.2023, згідно з якими загальна вартість наданих правових послуг склала 92 500,00 грн, вартість поштових витрат - 496,00 грн, вартість транспортних витрат - 13 062,80 грн, гонорар успіху - 84 974,00 грн.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, позивач посилається на їх неспівмірність складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг і вочевидь завищений їх розмір, що в контексті відсутності доказів оплати таких послуг свідчить про їх необґрунтованість.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що адвокатом Крячком О.В. було надано відповідачу послуги зі складення клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог від 17.04.2023, клопотання про залучення третьої особи від 16.04.2023 (акт приймання-передачі правової допомоги № 37-1 від 09.05.2023), письмової промови відповідача в судових дебатах від 23.08.2023, заяви про ухвалення додаткове рішення від 01.09.2023 (акт приймання-передачі правової допомоги № 37-9 від 09.05.2023).
З цього приводу суд відзначає, що у задоволенні клопотань про закриття провадження в частині позовних вимог від 17.04.2023 та про залучення третьої особи від 16.04.2023 судом було відмовлено, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для покладення витрат відповідача за ці послуги на позивача.
Подання до суду письмової промови у судових дебатах не передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, а беручи до уваги участь представника відповідача в судовому засіданні та усної промови в судових дебатах, суд вважає, що витрати на складення письмової промови не були необхідними, тому залишаються за відповідачем.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у cправі № 910/9714/22 викладено висновок, згідно з яким заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
За таких підстав, витати відповідача на оплату послуг щодо складання клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог від 17.04.2023 (1 500,00 грн), клопотання про залучення третьої особи від 16.04.2023 (1 500,00 грн), письмової промови відповідача в судових дебатах від 23.08.2023 (6 000,00 грн), заяви про ухвалення додаткового рішення від 01.09.2023 (6 000,00 грн), в загальному розмірі 15 000,00 грн покладаються судом на відповідача.
В іншій частині надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката Крячка О.В., є належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо тверджень позивача про те, що відшкодуванню підлягають «витрати на правничу допомогу», натомість адвокат Крячко О.В. надавав відповідачеві «послуги», суд зауважує, що ці поняття для цілей розподілу судових витрат є тотожними, що вбачається зі змісту статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
В контексті викладеного позивачем не було доведено неспівмірність понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та надмірний (не ринковий) їх розмір, натомість, як встановлено судом, усі витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
При цьому відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
Крім того, відповідач заявив до стягнення з позивача в порядку розподілу транспортні та поштові витрати.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, положення абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розрізняють витрати сторони на професійну правничу допомогу адвоката та витрати сторони, понесені у зв'язку з компенсацією витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на проїзд адвоката до суду є сумою, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 908/1654/18, у постанові від 21.01.2021 у справі № 922/3812/19.
Те саме стосується і поштових витрат, про що Верховним Судом зазначено у додатковій постанові від 28.03.2024 в цій справі.
У пункті 4 додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору сторони передбачили можливість понесення адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та обов'язок клієнта відшкодувати ці витрати та погодили, що питання про оплату клієнтом таких витрат вирішується сторонами при виникнення такої необхідності.
Суд зазначає про те, що умовою для розподілу витрат сторони, понесених на компенсацію витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, є факт понесення таких витрат стороною спору.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Загальна сума транспортних витрат адвоката у розмірі 13 062,80 грн складається з витрат на бензин та витрат на придбання залізничних квитків.
Доказів на підтвердження придбання пального на суму 3 205,19 грн відповідач не надав, а на підтвердження обставин понесення транспортних витрат, пов'язаних із придбанням залізничних квитків, відповідач надав суду посадочні документи на ім'я Крячка Олега.
З урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги факт присутності адвоката Крячка О.В. у засіданнях суду при розгляді цієї справи, суд вважає, що вимоги щодо відшкодування позивачем витрат на компенсацію транспортних витрат адвоката відповідача, є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачу в сумі 9 206,30 грн, яка складається виключно із вартості залізничних квитків і не включає в себе витрати на оплату послуг платіжної системи й комісії агента при придбанні залізничних квитків та витрати на придбання пального.
У висновку щодо виключення зі складу судових витрат витрат на оплату комісії суд звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 523/12032/18, де досліджувалось питання стягнення з відповідача суми банківської комісії, стягнутої при сплаті позивачем витрат на правову допомогу та судового збору.
У цій постанові Верховний Суд відзначив, що стягненню на користь позивачки підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано нею самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.
Також, відповідач просить стягнути з позивача загальну суму поштових витрат, які становить 496,00 грн.
Разом з цим, у матеріалах справи містяться лише докази направлення адвокатом Крячком О.В. позивачу відзиву на позовну заяву, клопотань про прийняття додаткових доказів від 05.05.2023 та від 18.05.2023, а також заперечень на відповідь на відзив у сумах 45,00 грн, 40,00 грн, 45,00 грн та 36,00 грн відповідно, що загалом складає 166,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача лише частини із заявлених відповідачем витрат на оплату поштових послуг в сумі 166,00 грн. Решта витрат по оплаті поштових послуг покладається на відповідача.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (прим.: сума гонорару успіху), є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Висновок Верховного Суду про те, що погоджений між адвокатом та його клієнтом у договорі гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді до погодженої в договорі оплати за фактично надані послуги та відноситься до судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, викладений також і у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 17.01.2023 у справі № 922/4183/21.
З урахуванням вищенаведеного погоджений відповідачем і адвокатом Крячком О.В. у додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору розмір «гонорару успіху» в сумі 5 відсотків від суми, в стягненні якої судом відмовлено, а також 10 000,00 грн за кожну немайнову вимогу, що була відхилена судом, що відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги № 37-9 від 01.09.2023 складає 84 974,00 грн (34 974,00 грн + 50 000,00 грн) відноситься до судових витрат та підлягає розподілу на загальних підставах.
Вирішуючи питання щодо розподілу «гонорару успіху» в розмірі 84 974,00 грн суд зазначає, що предметом судового розгляду в цій справі були вимоги щодо визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», оформленого протоколом засідання № 5 від 23.04.2021 року та визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», оформленого протоколом засідання № 6 від 13.05.2021, в частині звільнення позивача з посади голови правління та виключення останнього, як особи, яка мала право представляти інтереси Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» у будь-яких державних органах та будь-яких установах, і похідних від цього вимог щодо скасування державної реєстрації № 1000741070054001894 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізетовою Надією Іванівною, згідно з якою 14.05.2021 були змінені відомості про голову правління в Акціонерному товаристві «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», скасування наказу Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» № 79к від 13.05.2021 про припинення повноважень голови правління - позивача, поновлення позивача на посаді голови правління Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 699 488,14 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги щодо визнання недійсними рішень наглядової ради Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», оформлених протоколами № 5 від 23.04.2021 та № 6 від 13.05.2021, обґрунтовані тими самими підставами, а решта вимог є похідними від вирішення корпоративного спору щодо звільнення позивача з посади голови правління Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект».
Таким чином, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат як «гонорару успіху» зі складністю справи та обсягом виконаної представником відповідача роботи в суді, суд відзначає, що сума «гонорару успіху» не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, адже ця справа на думку суду є справою помірної складності, позовні вимоги пов'язані між собою та ґрунтуються на тих саме обставинах і доказах. На тривалість розгляду справи вплинуло перебування судді у відпустці.
Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги те, що «гонорар успіху» є додатковим заохоченням адвоката з боку клієнта, суд дійшов висновку не присуджувати на користь відповідача «гонорар успіху» адвоката Крячка О.В. в розмірі 84 974,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації відповідачеві за надані при розгляді цієї справи послуги буде стягнення на його користь із позивача 77 500,00 грн витрат за надану правничу допомогу, 166,00 грн поштових послуг та 9 206,30 грн транспортних послуг, що загалом складає 86 872,30 грн. Інша частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» (Кудрявський узвіз, буд.5-Б, м.Київ, 04655; ідентифікаційний код 21489100) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 86 872 (вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 30 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.07.2024
Суддя Т.П. Капцова