Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
Іменем України
08.10.2007
Справа №2-14/11173-2007
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, вул. Київська,74\6
Про визнання актів ВАТ «Крименерго» недійсними та звільнення від оплати грошової суми по акту
Суддя Курапова З.І.
Від позивача -ОСОБА_2, копія дов. від 09.08.2007. у справі
ОСОБА_1 - СПД
Від відповідача - Бєлогуб Г.Б., копія дов. № 002 від 04.01.2007. у справі
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними актів № 101972 від 01.03.2007., № б\н від 01.03.2007. і зобов'язанні відповідача списати грошові кошти в сумі 33064,23 грн., нараховані як заборгованість за недораховану електроенергію по акту № 101972.
Позивач свої позовні вимоги пояснює тим, що акт № 101972 від 01.03.2007. про порушення Правил користування електричною енергією є надуманим, показники засобів обліку електроенергії протягом листопада 2006 р. по червень 2007 р. щомісячно практично однакові та у відповідача не має підстав для розрахунку не облікованої електроенергії, договором не передбачені умови несплати за недораховану електроенергію.
Відповідач позовні вимоги не визнав за мотивами, що відповідно до укладеного між сторонами договору, сторони зобов'язались користуватися Правилами користування електричної енергією, іншими нормативними актами, яки регламентують питання користування електричною енергією. Актом № 101972 від 01.03.2007. встановлені порушення Правил користування електричною енергією з боку позивача, а саме: недоврахування електричної енергії, у зв'язку з чим відповідач вважає, що правомірно здійснив розрахунок недорахованої позивачем електроенергії відповідно до Правил користування електричної енергією та Методики нарахування об'єму електроенергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем ППЕЕ. Відповідач вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту цивільного права, тому що законом не передбачено визнання недійсними актів про порушення правил користування електроенергією, у зв'язку з чим просить провадження у справі припинити.
Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представників позивача та відповідача, суд -
Встановив :
01.11.2006. ВАТ «Крименерго» в особі Бахчисарайського району електричних мереж (Постачальник електричної енергії) і СПД ОСОБА_1 (Споживач) уклали договір № 1086 на поставку електричної енергії. В абзаці 1 розділу 2 договору передбачено, що у період виконання умов договору, а також рішення всіх питань, яки не обумовлені договором, сторони зобов'язуються користуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергією.
01.03.2007. в ході перевірки стану облікових засобів позивача, ВАТ «Крименерго», діючи в особі своїх представників, встановив порушення позивачем Правил використання електричної енергією, а саме: «недооблік електроенергії, при фактичному навантаженні недоврахування по фазі «А» 11 А, розрахунковий 1,4 А; «В» фактичний 10,7 А, розрахунковий 1,3 А; по фазі «С» фактично 3 А, розрахунковий 0,4».
В акті зазначено, що засіб обліку № 32612 знятий та опломбований для доставки не перевірку в енергонагляд.
Акт складений за участю представника споживача ОСОБА_3 і їм підписаний.
Відповідно до протоколу огляду засобу обліку електроенергії та пломб, встановлений на ньому від 17.07.2007., складеному до акту № 101972 від 01.03.2007., комісією служби енергонагляду ВАТ «Крименерго» встановлено, що пломби держповірки на засобу обліку № 32612 порушені, встановлений саморобний засіб дистанційного управління, який відключає вимірювальні цепі.
Відповідно до п.3.3. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 17.10.2005., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005. за № 1339\11679 (далі Правила), відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Засіб обліку № 32612, прибори схеми обліку та пломби на них прийняв на відповідальне зберігання СПД ОСОБА_1 відповідно до акту прийомки від 01.11.2006.
Відповідно до п.6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії або передавальної організації порушень Правил або умов договору на місце виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.
Акт порушень № 101972 від 01.03.2007. складений у відповідності до вимог Правил, підписаний з боку споживача без будь-яких заперечень, тому вимоги позивача про відміну акту необґрунтовані.
Відповідно до п.6.40 Правил на підставі акта про порушення ППЕЕ, зазначається об'їм недорахованої електроенергії, який нараховується згідно з Методикою нарахування об'єму електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем ППЕЕ», затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001. № 1197.
Відповідно до п.2.1. вказаної Методики, вона застосовується у випадку відсутності пломб електропередавальної організації на засобах обліку електроенергії в місцях, зазначених в акті про опломбування, який підписаний споживачем. Методика не застосовується у випадках своєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії про пошкодження або зрив пломби.
Крім того, суд зазначає наступне:
Відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів справи та вказане вищі, позовні вимоги заявлені про відміну акту № 101972 від 01.03.2007., яким зафіксовані порушення Правил користування електроенергією.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, як випливає із приписів даної правової норми, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться мова про акти юридичні, волевиявлення в яких обов'язкові для виконання.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 483 від 15.12.2006.), господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство, 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Оскаржуваний акт № 101972 від 01.03.2007. не є актом ненормативного характеру, оскільки він не має обов'язкового характеру, не може рахуватися документом, який безумовно тягне певні правові наслідки та у змісту ст.12 ГПК України не може бути розглянуто господарським судом. Зазначений акт є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Позивач не позбавлений можливості захищати свої інтереси у іншому способі, у тому числі у випадку пред'явлення до нього позову енергопостачальної організації про стягнення суми заборгованості по зазначеному акту.
Цій же думки підтримується Вищий господарський суд України у Постанові від 25.10.2005. у справі № 2-6\4771-2005 і Верховний суд України у Постанові від 12.06.2007. № 3\576н.
При зазначених обставинах, провадження по справі у частині визнання недійсним акта № 101972 від 01.03.2007. підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Також підлягає припиненню по п.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі у частині визнання недійсним акта робітників РЕС № б\н від 01.03.2007., в якому позивачу пропоноване в строк до 12.03.2007. усунути виявлені порушення Правил користування електричною енергією, отримати нові технічні умови відповідно встановленої потужності, внести зміни у договір по факту зміни потужності.
Вказаний акт також не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а несе рекомендований характер про необхідність усунення порушень у користуванні електричної енергії та внесення змін у договір у частині фактичної потужності електроенергії.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання ВАТ «Крименерго» списати грошові кошти в сумі 33064,23 грн., яки нараховані позивачу як заборгованість за недораховану електроенергію по акту № 101972, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, тому що, як вказано вищі, ст.16 ЦК України та ст.. 20 ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Діючим законодавством, зокрема Правилами користування електричною енергією, не передбачена можливість анулювання постачальником електричної енергії заборгованості споживача електричної енергії шляхом списання заборгованості, тобто постачальник електричної енергії не може здійснити таку дію як списання заборгованості, яка може призвести до виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків відповідних осіб.
Ведення лицевих рахунків споживачів електричної енергії є елементом бухгалтерського обліку, під яким, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999. № 996-Х1У поймається система обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування в процесі управління виробництвом.
Доказів, що відповідач звернувся до суду про стягнення з відповідача спірної заборгованості, відповідач не надав.
Таким чином, проаналізувавши приведені норми законодавства та матеріали справи, можна зробити висновок, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого права, оскільки ні законом ні договором не передбачено спонукання відповідача списати заборгованість, а відтак у позові у частині позовних вимог про списання заборгованості слід відмовити.
З огляду на викладене, керуючись ст. 49, 80, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У частині вимог про списання заборгованості в сумі 33064,23 грн. відмовити.
2. В інший частині позову провадження у справі припинити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Курапова З.І.