справа № 631/1102/24
провадження № 2-з/631/13/24
24 липня 2024 року смт Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Пархоменко І. О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Яковенко Оксани Григорівни, про забезпечення позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про скасування нарахованої заборгованості, яка виникла внаслідок несанкціонованої транзакції та нарахованих процентів
Представник позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про скасування нарахованої заборгованості, яка виникла внаслідок несанкціонованої транзакції та нарахованих процентів.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 08 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Через систему «Електронний суд» за вхідним № 5539/24-вх. від 23 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просила заборонити Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» нараховувати відсотки, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 в рахунок погашення спірної заборгованості що обліковується за рахунком клієнта та виникла внаслідок несанкціонованих транзакцій до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову представник позивача зазначила, що предметом позову є скасування нарахованої заборгованості, яка виникла внаслідок серії несанкціонованих транзакцій та нарахованих процентів. У період з 15 травня 2024 року по 19 травня 2024 року невідомими особами у невідомий спосіб було отримано доступ до банківського рахунку Позивача та здійснено серію несанкціонованих операцій без її відома та згоди на загальну суму 78774,68 гривень (за рахунок коштів з кредитного ліміту), внаслідок чого утворилася заборгованість.
Окрім банківської картки з якої було здійсненно несанкціоновані операції, внаслідок чого утворилася заборгованість, позивач має в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківську картку на яку отримує пенсію.
Проте 26 червня 2024 року банком з цієї банківської картки було списано 487,82 грн в рахунок обов'язкового платежу (за користування кредитом), 01 липня 2024 року - 3 913,86 грн відсотків за використання кредитного ліміту, 19 липня 2024 року - 1811,41 грн.
Вказані дії зі сторони банку призводять до того, що Позивач фактично позбавляється засобів для існування та задоволення первинних людських потреб, оскільки пенсія є єдиним джерелом її доходу. Окрім того, примусове (без згоди) клієнта стягнення коштів в рахунок заборгованості призводить до того, що після розгляду данної справи та набарання рішенням законної сили, сума заборгованості (скасування якої є предметом позову) повністю або частково вже може бути погашена шляхом примусового стягнення, що в свою чергу унеможливить ефективний захист прав та інтересів Позивача, та ставить під сумнів ефективність самого рішення. Оскільки, стягнуті вищевказаним шляхом кошти, в разі задоволення позовних вимог та скасування заборгованості Позивач буде вимушений повертати шляхом подачі вже іншого позову з іншим предметом.
Вважала, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову є необхідним, достатнім, адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами заходом, який зможе забезпечити ефективний захист та поновлення порушених законних прав Позивача до моменту вирішення спору в судовому порядку.
Вивчивши заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Питання щодо забезпечення позову регламентуються приписами глави 10 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення (така позиція висловлена Верховним Судом, наприклад, у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 372/1223/17, від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17).
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.
Підтвердження, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову до заяви не додано.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Проте, заявником не наведено належного та достатнього обгрунтування необхідності забезпечення позову, не зазначено яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття, не надано будь-яких доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За таких підстав суд не вбачає правовових підстав для задоволення відповідної заяви.
Окремо слід зазначити, що п. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, що у свою чергу є самостійною підставою дя відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виник спір про скасування нарахованої заборгованості, яка виникла внаслідок несанкціонованої транзакції та нарахованих процентів
У заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_2 просила забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом заборони АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» нараховувати відсотки, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, відкритих на ім'я позивача в рахунок погашення спірної заборгованості що обліковується за рахунком клієнта та виникла внаслідок несанкціонованих транзакцій до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ураховуючи те, що предметом позову є скасування нарахованої заборгованості, яка виникла внаслідок несанкціонованої транзакції та нарахованих процентів, а способом забезпечення позову сторона позивача визначила заборону АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» нараховувати відсотки, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, відкритих на ім'я позивача в рахунок погашення спірної заборгованості що обліковується за рахунком клієнта та виникла внаслідок несанкціонованих транзакцій, суд доходить висновку, що вказаний вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.
Відповідно забезпечення позову таким способом, який позивачем пропонується вжити, є фактичним вирішенням питання щодо позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.
З огляду на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову фактично є тотожним позовним вимогам, відтак, з урахуванням приписів п. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України, у задоволенні відповідної заяви має бути відмовлено.
Посилання представника позивача ОСОБА_2 на позицію Верховного Суду, викладену постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 у частині ефективного захисту порушених прав, а саме, в межах одного судового провадження, є недоречним, оскільки обставини справи, викладені у зазначеній постанові є дещо іншими, ніж у справі, що розглядається.
На підставі викладеного та керуючись п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149 - 150, 153, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Яковенко Оксани Григорівни, про забезпечення позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про скасування нарахованої заборгованості, яка виникла внаслідок несанкціонованої транзакції та нарахованих процентів відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І. О. Пархоменко