Справа № 638/3316/24
Провадження № 1-кп/638/1286/24
25 липня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в місті Харкові клопотання прокурора ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221070002376 від 07 вересня 2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, одруженої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 р.н. та 2019 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання проживала за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221070002376 від 07 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 просила змінити запобіжний захід на заставу. Адвокат зазначила, що ризики, на які посилається прокурор у клопотанні є недоведеними.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Ухвалою суду від 24 січня 2024 року до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії якого продовжено 06 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 05 березня 2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої продовжено до 03 травня 2024 року включно.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої продовжено до 14 червня 2024 року включно.
Ухвалою суду від 04 червня 2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої продовжено до 03 серпня 2024 року включно.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченою, покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вагомість наявних доказів, ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення заходів кримінального провадження та запобігання вищевказаним ризикам, а також приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , є достатні підстави вважати, що ризики заявлені при обранні запобіжного заходу стосовно обвинуваченої у виді тримання під вартою на даний час не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання останньої під вартою.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою продовження стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи, та у випадку визнання останньої винною за фактом умисного вбивства, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».
Також, обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що остання офіційно ніде не працевлаштована, адреси реєстрації та фактичного місця проживання відрізняються, та може змінити місце проживання, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України та за її межами, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» де закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_5 , узв'язку з чим, при обранні більш м'якого запобіжного заходу, остання буде мати можливість впливати на свідків з метою спонукання змінити показання, чим перешкоджатиме встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 обґрунтовується тим, що враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення (спосіб та засоби), у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 наявні усі підстави вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачена може продовжити свою злочинну діяльність, а саме: вчинити інший тяжкий чи особливо тяжкий злочин, відносно інших осіб.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій, судом враховується, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачена матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити новий злочин, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У даному випадку, внаслідок злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_5 настала загибель потерпілого ОСОБА_7 .
Відтак, у сторони обвинувачення є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання більш м'яким запобіжним заходом ніж продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 без визначення розміру застави.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України ризик продовжує існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винуватою у злочині, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що застосування відносно останньої більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання зазначеним вище ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
У відповідності ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 199 КПК України суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Суд, розглянувши клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, оцінивши всі ризики, вважає необхідним не визначати розмір застави.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221070002376 від 07 вересня 2023 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», обраноговідносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 вересня 2024 року включно, без права внесення застави.
Визначити строк дії ухвали до 22 вересня 2024 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із тримання під вартою на на заставу - відмовити.
У судовому засіданні оголосити перерву до 11 години 00 хвилин 02 вересня 2024 року.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою та відмови у зміні запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту її проголошення.
Ухвалу складено та проголошено 25 липня 2024 року.
Головуючий