Справа № 496/4883/24
Провадження № 1-кс/496/1820/24
24 липня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду м. Біляївка клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024163250000201 від 19.07.2024 р., за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України,-
Слідчий звернулась до суду з клопотанням про арешт майна, яке мотивовано тим, що 18.07.2024 року до ЧЧ ВП №2 ОРУП №2 Г УНП в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій остання просить прийняти міри до невстановленої особи, яка 18.07.2024 року близько 15:10 год знаходячись в приміщенні магазину Пан «Універсам» розташованого за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Усатове, пл. Ринок, 1 таємно, шляхом вільного доступу, з прилавку, викрала її мобільний телефон марки « Xiaomi RedmiТ9» чорного кольору. Так, гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно видала слідчому СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області мобільний телефон чорного кольору марки «Xiaomi Redmi Т9» Моdel: НОМЕР_1 . Вказаний мобільний телефон був оглянутий та вилучений слідчим 22.07.2024 року в приміщенні ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 . З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речового доказу, просить накласти арешт.
Слідчий та прокурор в судове засідання не прибули, прохальна частина клопотання містить вимогу про слухання справу за їх відсутності.
ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, про дату та час судового засідання, повідомлена належним чином.
У відповідності ч. 1 ст. 172 ЦПК України неприбуття слідчого, прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно з п.1 ч.3 ст.170 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого від 22.07.2024 року вилучене майно визначено речовим доказом.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що вище вказане майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, є речовим доказом, тому підлягає збереженню до завершення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, в тому числі, враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) (збереження речових доказів); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні проведенні наступні слідчі дії, а саме прийнято заяву про вчинення кримінального правопорушення, проведено протокол допиту потерпілої, проведено огляд місця події, то виходячи з положень ч.4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а саме заборону відчуження та розпорядження на майно, з метою збереження речового доказу до завершення кримінального провадження та не перешкоджання власнику майна, використовувати його.
Відповідно ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на мобільний телефон чорного кольору марки «Xiaomi Redmi Т9» Моdel: НОМЕР_1 без заборони користування.
Негайно повернути мобільний телефон чорного кольору марки «Xiaomi Redmi Т9» Моdel: НОМЕР_1 - власнику.
Зобов'язати ОСОБА_5 за першою вимогою надати телефон для огляду слідчому, експерту, суду.
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1