Справа № 308/8612/24
Закарпатський апеляційний суд
22.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/373/24 за апеляційною скаргою представника власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2024.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні,відомості про яке 06.03.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000191 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та накладено арешт намайно, вилучене 28.03.2024 в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , перед входом в готель «Версаль» а саме: мобільний телефон марки «Iphone» моделі «X», з номером мобільного оператора НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Iphone» моделі «13-PRO», з номером мобільного оператора НОМЕР_3 , ІМЕІ : НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_5 . Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «Mitsubishi» моделі «Lancer X», державний номерний знак НОМЕР_5 , бежевого кольору, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 є ОСОБА_8 та який перебуває у користуванні ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06.03.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000191 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, в невстановленої досудовим розслідуванням особи з номером мобільного телефону - НОМЕР_7 та ОСОБА_5 , виник спільний, корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України.
За попередньою домовленістю із невстановленою досудовим розслідуванням особою з мобільним номером НОМЕР_7 , у функції ОСОБА_5 на території Закарпатської області входила організація на території Закарпатської області осіб, яким
-2-
обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», надання вказівок, порад, забезпечення місця проживання з майбутнім отриманням грошових коштів, в подальшому в незаконний спосіб переправлення осіб через Державний кордон України поза пунктами пропуску.
На виконання спільних домовленостей із невстановленою досудовим розслідуванням особою із мобільним номером НОМЕР_7 , ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, зібрав у різних місцях Закарпатської області трьох осіб призовного віку, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
На виконання заздалегідь розробленої злочинної схеми, ОСОБА_5 на території Закарпатської області залучив ще одну особу - ОСОБА_12 , який повинен був зібрати з осіб гроші та передати безпосередньо ОСОБА_5 .
28.03.2024 близько 16 год 17 хв ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливим мотивом, виконуючи наперед обумовлені вказівки з ОСОБА_5 , під'їхав до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де від осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які за наперед отриманими вказівками від ОСОБА_5 , проживали у вказаному готелі, отримав грошові кошти в сумі 6500 доларів США та 7000 доларів США відповідно. Після чого, пізніше під'їхав до готелю «Марічка», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де від ОСОБА_11 , який там проживав за вказівками ОСОБА_5 , отримав грошові кошти в сумі 8000 доларів США.
Після передачі грошових коштів, за вказівками ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на різних автомобілях служби таксі, близько 19 год 10 хв приїхали до супермаркету «Silverland», який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , де на них очікував транспортний засіб марки «DACIA», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_8 , за кермом якого перебував ОСОБА_13 , та розмістились в ньому. Далі, особа - водій транспортного засобу марки «DACIA», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_8 ОСОБА_13 , виїхав в сторону м. Хуст, де в с. Кам'янське зупинився на узбіччі дороги при в'їзді у вказане село та сказав ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , пересісти у транспортний засіб марки «Volkswagen T5», білого кольору з державний номерним знаком НОМЕР_9 , за кермом якого перебував ОСОБА_14 .
Виконавши вказівки, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пересіли до вище вказаного транспортного засобу, де водій ОСОБА_14 у супроводі ОСОБА_12 , виїхав разом ними в сторону м. Берегово, де ОСОБА_12 , за наперед отриманими вказівками від ОСОБА_5 , мав передати невстановленим особам-провідникам для майбутнього незаконного переправлення через державний кордон України, однак останній не встиг це зробити, оскільки його було затримано працівниками поліції на околиці населеного пункту Кідьош Берегівського району (координати «Google maps - 48.226517, 22.724663»). В той же час, ОСОБА_5 , який очікував на підтвердження від ОСОБА_12 про переправлення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , також був затриманий працівниками поліції в АДРЕСА_1 , (координати «Google maps» - НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ).
28.03.2024 було проведено огляд місця події, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 , перед входом в готель «Версаль», в ході якого було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «Mitsubishi» моделі «Lancer X», державний номерний знак НОМЕР_5 ,
-3-
бежевого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 зареєстрований на ОСОБА_8 та фактично перебуває в користуванні ОСОБА_5 , мобільні телефони марки «Iphone» моделі «X», з номером мобільного оператора НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 та марки «Iphone» моделі «13-PRO», з номером мобільного оператора НОМЕР_3 , ІМЕІ : НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_5 . Постановою слідчого від 29.03.2024 вказані предмети, речі визнані речовим доказами у кримінальному провадженні № 12024071170000191 від 06.03.2024.
Клопотання мотивоване тим, що вилучені речі вважаються матеріальними об'єктами, які є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з огляду на що виникла підстава у накладенні арешту на майно.
Ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно мотивована тим, що зазначене у клопотанні майно, зокрема, мобільні телефони, визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та з урахуванням можливості використання вилученого майна як доказів у кримінальному провадження, з метою збереження речових доказів та досягнення повноти та всебічності у даному кримінальному провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатність підстав для накладення арешту на це майно, яке відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить ухвали слідчого судді від 23.05.2024 скасувати та в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, клопотання про арешт майна не відповідає вимогам закону та подано після спливу строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України. Слідчим суддею накладено арешт на незаконно вилучене майно, яке було отримано під час огляду місця події та без подальшої його легалізації слідчим суддею. Відсутні правові підстави для накладення арешту на належні ОСОБА_5 мобільні телефони, тим більше, що у клопотанні не доведено, а слідчим суддею в ухвалі необґрунтовано відповідності вилученого майна критеріям, значеним у ст. 98 КПК України.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, власника майна та його представника - адвоката ОСОБА_6 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Також враховується заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За приписами ст. 370, 372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 23.05.2024 відповідає у повній мірі.
Як вбачається з клопотання, СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06.03.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024071170000191 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
-4-
З долученого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що досудове розслідування проводиться за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи з номером мобільного телефону - НОМЕР_7 та ОСОБА_5 , виник спільний, корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України.
28.03.2024 було проведено огляд місця події, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 , перед входом в готель «Версаль», в ході якого було виявлено та вилучено: транспортний засіб марки «Mitsubishi» моделі «Lancer X» державний номерний знак НОМЕР_5 , бежевого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 зареєстрований на ОСОБА_8 та фактично перебуває в користуванні ОСОБА_5 , мобільні телефони марки «Iphone» моделі «X», з номером мобільного оператора НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 та марки «Iphone» моделі «13-PRO», з номером мобільного оператора НОМЕР_3 , ІМЕІ : НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 29.03.2024 вказані предмети, речі та транспортний засіб визнані речовим доказами у кримінальному провадженні № 12024071170000191 від 06.03.2024.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Lancer X» державний номерний знак НОМЕР_5 , бежевого кольору, належить ОСОБА_5 .
15.05.2024 прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в кримінальному проваджені № 12024071170000191 від 06.03.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогами ст. 170 - 173 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
-5-
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчий суддя відповідно до вимог ст. 170-173 КПК України, з'ясувала всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірила наведені в клопотанні прокурора доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.
З матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого відділу СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 29.03.2024, вилучені в ході огляду місця події 28.03.2024 речі, а саме: належні ОСОБА_5 мобільні телефони марки «Iphone» моделі «X», з номером мобільного оператора НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 та марки «Iphone» моделі «13-PRO», з номером мобільного оператора НОМЕР_3 , ІМЕІ : НОМЕР_4 та автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Lancer X» державний номерний знак НОМЕР_5 , бежевого кольору, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024071170000191 від 06.03.2024.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно має доказове значення щодо встановлення обставин кримінального провадження і обґрунтовано залучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для прокурора звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляду на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст. 98 КПК України, тому доводи адвоката ОСОБА_6 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими.
-6-
Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 цього Кодексу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 цього Кодексу, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів уважає, що на даному етапі досудового розслідування, є всі підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КК України та при цьому враховує правову кваліфікацію та обставини кримінального провадження.
За таких обставин, є достатні підстави вважати, що арештоване майно є доказом у кримінальному провадженні № 12024071170000191 від 06.03.2024, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності на час звернення прокурора з відповідним клопотанням в прийнятті рішення про накладення арешту на майно, оскільки лише такий захід забезпечення кримінального провадження може забезпечити належне збереження майна, яке є речовим доказом.
З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень представника власника майна, встановила належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали судового провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості розпорядження вищевказаним майном, в тому числі і його відчуження.
Колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурор довів існування достатніх підстав уважати, що вилучені особисті речі, могли бути використані як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та мають доказове значення для кримінального провадження, а відтак задля запобігання ризику знищення речових доказів, який необхідний для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, обґрунтовано наклала арешт на дане майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У свою чергу, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими,
-7-
щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідила усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахувала правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінальних правопорушень, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.
Крім того, власник арештованого майна не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні не зазначено правових підстав щодо обґрунтування накладення арешту на вказане майно не можуть вважатись обґрунтованими, з огляду на наявні дані в матеріалах клопотання.
При прийнятті рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів, і не суперечить вимогам ч. 3 ст. 170 цього Кодексу.
Доводи представника власника майна на звернення прокурора з клопотанням про арешт майна після спливу строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Згідно положень ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання про арешт майна, яке було вилучено в ході проведення огляду місця події 28.03.2024, датоване 29.03.2024.
Згідно наявного в матеріалах протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2024, вказане клопотання надійшло до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 15.04.2024. Також встановлено, що таке було надіслано засобами поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
-8-
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.04.2024 клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке 06.03.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071170000191, повернуто прокурору Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 для усунення недоліків та встановлено строк для усунення недоліків - 72 години з моменту отримання копії даної ухвали.
Таким чином, після отримання органом досудового розслідування копії вищевказаної ухвали, прокурор 15.04.2024 звернувся до слідчого судді з новим клопотанням, у зв'язку з чим прокурором було подане дане клопотання з дотриманням вимог та у строки, визначені КПК України.
Крім того, апеляційний суд не вбачає підстав сумніватися в розумності та співрозмірності такого обмеження права власності на майно ОСОБА_5 завданням кримінального провадження. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для ОСОБА_5 апеляційним судом також не встановлено.
Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяла відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст. 170-173 КПК України та положень, закріплених у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.
Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними і такі апеляційний суд відхиляє.
Також колегія суддів приймає до уваги і те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні завершено, а обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в порядку ст. 291 КПК України направлено до Берегівського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті та ухвалою від 28.06.2024 призначено підготовче судове засідання на 17.07.2024.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для
-9-
з'ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_6 не довів обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_15 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024071170000191 від 06.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,- без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді