Справа № 515/329/24
Провадження № 2/513/509/24
Саратський районний суд Одеської області
17 липня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., представника відповідачки адвоката Даніліної Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Сарата Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01 березня 2024 року позивач звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області із зазначеним позовом до відповідачки, в якому просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року в загальній сумі 63635 гривень 14 копійок, з яких: 23566,92 гривні сума заборгованості за основним боргом, 40068,22 гривні сума заборгованості за відсотками.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 14 листопада 2018 року між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № F94.13028.004537802 про надання кредиту на суму 25064,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно Договору. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 місяців. Проценти нараховуються відповідно до п. 1.3, 1,4 Договору.
Акціонерним товариством "Ідея Банк" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором.
Позичальник не повернула суму кредиту, тим самим порушила умови договору. Станом на 07 липня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № F94.13028.004537802 становить 63635 гривень 14 копійок, яка складається з: 23566,92 гривні сума заборгованості за основним боргом, 40068,22 гривні сума заборгованості за відсотками.
07 липня 2023 року між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та позивачем було укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого, Акціонерне товариство "Ідея Банк" відступило позивачу право вимоги від відповідачки коштів, право на одержання яких належить Акціонерному товариству "Ідея Банк", а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідачки за кредитним договором № F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року.
Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 07.07.2023 року до Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, Акціонерне товариство "Ідея Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року.
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 березня 2024 року позовна заява передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області.
Після надходження та реєстрації зазначеної позовної заяви відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу суддю у справі.
Ухвалою Саратського районного суду від 01 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с.51).
11 червня 2024 року від представника відповідачки адвоката Даніліної Н.С. надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій вона просить застосувати наслідки спливу позовної давності відносно окремих щомісячних платежів за період з грудня 2018 року по лютий 2021 року (а.с.70).
Заяву обґрунтувала тим, що 14.11.2018 року між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" укладено договір № F.94.13028.004537802 зі строком дії договору у 30 місяців з дня його укладання. До договору долучено графік ануїтентних платежів, починаючи з грудня 2018 року, тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Аналогічна позиція зазначена у висновок ВСУ № 6-522цс17 від 05.04.2017 р., а саме: "Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем".
Разом з цим позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що хоча б один платіж було внесено з грудня 2018 року. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. На думку представника відповідачки строк позовної давності сплинув відносно періоду з грудня 2018 року по лютий 2021 року, тоді як позивач звернувся до суду лише 01.03.2024 року.
Крім того, 11.06.2024 року представником відповідача була надано письмові пояснення по справі, в яких вона зазначмла, що позивачем не надано доказів отримання коштів або видачі кредитних коштів згідно кредитного договору № F9413028004537802 від 14.11.2018 року. Підписання договору лише свідчить про намір отримання кредиту, але саме підтвердження видачі кредиту має виключний спосіб доказування шляхом надання до суду доказів видачі кредиту через касу банку або перерахування цих коштів на рахунок позичальника, або виписка по рахунку позичальника про рух коштів. Заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором (ВС/КЦС у справі № 278/2177/15-ц від 17.12.2021). Якщо кредитор не надав документи, які підтверджують факт видачі кредиту, то суд повинен відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем не надано доказів направлення повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні. Вважає, що розрахунок заборгованості, долучений до позову за своїм змістом жодним чином не відповідає своїй назві, оскільки обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені; початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, пені; кількість днів прострочення нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені; розмір основного боргу або процентів, комісії, пені; підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору. Позивач надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, з якого не можливо встановити з чого складається сума заборгованості (а.с.79-80).
24 червня від представника позивача адвоката Чечельницької А.О. надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.115-117). Представник позивача зазначив, що кредитний договір №F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 р. був підписаний ОСОБА_1 власноруч. Відповідно до паспорту споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача. ОСОБА_1 ознайомилась з паспортом споживчого кредиту та підтвердила своїм підписом, що АТ "Ідея Банк" надав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для Відповідача, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за даним договором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів Відповідачем висловлено не було.
Щодо доказів отримання коштів представник позивача зазначила, що позивач ТОВ "ФК «ЄАПБ" не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання відповідачем кредитних коштів з тих причин, що не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. У відповідності до умов кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. З метою надання, вичерпної інформації по справі, Позивач звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів та отримав виписку з 14.11.2018 по 07.07.2023 та довідку - розрахунок станом на 07.07.2023, які підтверджують отримання відповідачкою кредитних коштів та часткове погашення кредиту. Оплата боргу є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості за Кредитним договором, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13. За невиконання умов договору Відповідачу нараховувалася заборгованість відповідно до довідки - розрахунку.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, до суду не з'явився. В позовній заяві та в додаткових письмових поясненнях просив про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що підтримує позов у повному обсязі (а.с.3, 117).
Представник відповідачки адвокат Даніліна Н.С. у суді позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що 14 листопада 2018 року між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № F94.13028.004537802 про надання кредиту на суму 25064,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно Договору (а.с. 4-6).
Відповідно до п. 1.2 строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 місяців. Пунктами 1.3, 1,4 договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визнається як змінна частина ставки, збільшена на 7% (Маржа банку). Станом на день укладання договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 16.5%.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: сума кредиту 25064,00 гривень, строк кредитування 30 місяців. Мета отримання кредиту поточні потреби. Спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом (зарахування кредитних коштів на поточний рахунок споживача, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів) Реальна процентна ставка 16,5 відсотків річних, тип процентної ставки - змінювана. Загальні витрати за кредитом 30632,54 гривень, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 52370,61 гривень (а.с.11-12)
Додатком до паспорту споживчого кредиту є графік щомісячних платежів за кредитним договором, відповідно до якого розмір щомісячного платежу за кредитом становив 1742,33 гривень протягом 29 місяців та 1843,04 за останній місяці. Дата кожного платежу, крім останнього, 20 число кожного місяця, починаючи з 20.12.2018 року. Дата останнього платежу 14.05.2021 року (а.с.13).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року за період з 07.07.2023 по 31.01.2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 63635 гривень 14 копійок, яка складається з: 23566,92 гривні сума заборгованості за основною сумою боргу, 40068,22 гривні сума заборгованості за відсотками (а.с. 21).
07 липня 2023 року між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та позивачем було укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого, Акціонерне товариство "Ідея Банк" відступило позивачу право вимоги від відповідачки коштів, право на одержання яких належить Акціонерному товариству "Ідея Банк", а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідачки за кредитним договором № F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року (а.с.121-124).
Відповідно до Реєстру боржників № 3 від 07.07.2024 року до Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року, Акціонерне товариство "Ідея Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року (а.с.125-127).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статті 536ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором F94.13028.004537802 від 14.11.2018 року.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог сторона відповідача посилається на сплив строку позовної давності та просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності відмовивши у задоволенні позову.
Однак суд вважає, що позивачем при зверненні до суду із цим позовом строк позовної даності не був пропущений, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Разом з тим, на території України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан з 05 години 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, що набрав чинності з 17 березня 2022 року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Таким чином, визначений ЦК України загальний строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, з підстав прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання не сплинув та діє впродовж дії правового режиму воєнного стану на території України, оголошеного та продовженого за відповідними Указами Президента України.
Із матеріалів справи вбачається, що останнім днем для виконання відповідачем свого обов'язку з повернення позики було 14.05.2021 року і відповідно трирічний термін мав би закінчитися 14.05.2024 року.
З відповідним позовом представник позивача звернувся до суду 01.03.2024 року, тобто в межах строку позовної давності. Разом з тим станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом діяв правовий режим воєнного стану на території України, який станом на день винесення рішення продовжує свою дію.
З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки звернувшись до суду з відповідним позовом позивач не пропустив строків позовної давності.
За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , а тому п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від справи судового збору.
На підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 3028 гривень слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 2-13, 81, 89, 141, 258 - 259, 263 - 265, 288, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № F94.13028.004537802 від 14 листопада 2018 року в розмірі 63635 (шістдесят три тисячі шістсот тридцять п'ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, з яких: 23566 (двадцять три тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки - сума заборгованості за основним боргом, 40068 (сорок тисяч шістдесят вісім) гривень 22 (двадцять дві) копійки - сума заборгованості за відсотками.
Судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене 24 липня 2024 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 в АТ "ТАСкомбанк".
Представник позивача: Москаленко Маргарита Станіславівна, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 02 квітня 2002 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник відповідачки: адвокат Даніліна Наталя Сергіївна, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 11397/10 від 19 лютого 2024 року, видане Радою адвокатів Кихївської області на підставі рішення № 145 від 16 лютого 2024 року.
Суддя А. І. Бучацька