24 липня 2024 року
м. Київ
справа №420/3576/24
адміністративне провадження № К/990/26766/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (суддя Бездрабко О.І.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (колегія у складі суддів Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лук'янчук О.В.)
у справі № 420/3576/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі також - Департамент, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту Патрульної поліції від 17 жовтня 2023 року № 1398 о/с щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» в порядку та розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 у відповідності до вимог підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, задовольнив частково позов; визнав протиправним та скасував наказ Департаменту патрульної поліції від 17 жовтня 2023 року № 1398 о/с щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» в порядку та розмірах, встановлених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, та з урахуванням вимог підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням висновків суду, а в іншій частині позовних вимог - відмовив.
10 липня 2024 року Департамент подав касаційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що дана справа має для нього виняткове значення. Крім того, зазначає, що пунктом 3 частини першої статті 97 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначені умови призначення одноразової грошової допомоги за вказаним пунктом, за відсутності хоча б однієї з яких Департамент не має підстав для призначення зазначеної грошової допомоги згідно цього пункту частини першої статті 97 Закону. При цьому вказана норма не містить як умову встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктами 3 і 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі оскаржується рішення органу Національної поліції з питання призначення колишньому поліцейському одноразової грошової допомоги з причини втрати ним працездатності (а саме внаслідок поранення) під час виконання службових обов'язків.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 05 лютого 2024 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Так, вказуючи на наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої підпунктом «в» пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, відповідач не наводить як таких аргументів щодо винятковості для нього цієї справи чи значного суспільного інтересу; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Водночас у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а», «б» і «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим Суд не вбачає обставин, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, висновок щодо близького за змістом правового питання при застосуванні норм частини першої статті 97 Закону № 580-VIII Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду висловив у своїй постанові від 15 липня 2020 року у справі № 822/1493/18, а саме про те, що:
« За правилами пункту 7 частини 2 статті 61 Закону № 580-VІІІ наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Таким чином, встановлення на законодавчому рівні такої обов?язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров'я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
Визначення Порядком № 4 днем виникнення права на отримання допомоги дати, з якої встановлена інвалідність, не змінює визначених Законом, як актом вищої юридичної сили, обов?язкових умов призначення одноразової грошової допомоги і не може бути безумовною підставою для її виплати без дотримання таких умов.
В свою чергу, отримання поліцейським інвалідності під час проходження служби не суперечить вимозі закону щодо шестимісячного після звільнення строку виникнення інвалідності. Встановлення інвалідності під час служби саме собою не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги за умови дотримання іншої обов?язкової умови - підстави звільнення.».
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року відповідно до такої правової позиції касаційного суду, та виходив з того, що суд першої інстанції встановив, що 05 серпня 2022 року позивач, виконуючи службові обов'язки у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, та перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, отримав травму, ступінь втрати професійної працездатності по якій складає 45 %. За результатами оглядів медико-соціальної експертної комісії у червні та липні 2023 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, а 15 серпня 2023 року останнього було звільнено зі служби в поліції за станом здоров'я (через хворобу), - тобто на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Таким чином, за наведених обставин у відповідача не було правових підстав для призначення та виплати позиву одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та водночас для відмови у призначенні зазначеної грошової допомоги на підставі пункту 3 цих же частини і статті виключно з причини встановлення позивачу інвалідності до моменту його звільнення з органу поліції, а не протягом шести місяців після такого звільнення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин Департаменту патрульної поліції слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 420/3576/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя С.М. Чиркін