24 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19182/23 пров. № А/857/13812/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Затолочний В.С., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 380/19182/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
суддя в 1-й інстанції - Кедик М.В.,
час ухвалення рішення -22.05.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 22.05.2024 року,
У серпні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.06.2023 № UА209000/2023/800056/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2023/000131.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці від 01.06.2023 № UА209000/2023/800056/2 про коригування митної вартості.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209160/2023/000131.
До суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн та 5410 грн судових витрат пов'язаних із залученням перекладача.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 5 410,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. На переконання скаржника на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, має бути надано: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Крім цього, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Платіжне доручення має містити всі необхідні реквізити, зокрема у ньому має бути конкретизоване призначення платежу з посиланням на відповідний договір, номер судової справи, наявна відмітка банку про проведення платежу.
Львівська митниця вважає, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Також твердить, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду. У ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягають розподілу.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як слідує з матеріалів справи, 26.06.2023 між позивачем та ТОВ «Юридичний центр захисту прав власності» укладений договір на правове обслуговування (представництво).
Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 380/19182/23 від 11.04.2024 адвокат виконав наступні роботи та надані послуги:
- підготовка позовної заяви до її розгляду в суді та збір доказів, на що було витрачено - 8год.
- підготовка відповіді на відзив відповідача - 5 год.
- складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань, пояснень) у суд 1-ї інстанції - 4 год.
Таким чином, на виконання умов договору на правову допомогу (представництво) від 26.06.2023 затрачено 17 год., і при цьому ще додатково був затрачений час на безпосереднє представництво інтересів СПД-ФО Коростенського А.О. в суді/судових засіданнях у цій справі, відомості про що наявні в матеріалах справи (протокол судових засідань).
Згідно з актом прийняття - передачі наданих послуг від 13.04.2024 виконавець за допомогою адвокатів Бордюка М.Й. та Савки Р.І. надали Замовнику правничі послуги відповідно до договору-доручення на правове обслуговування (надання правничої допомоги) від 26.06.2023, а Замовник прийняв надані послуги. (Зокрема, була сформована позовна заява у Львівський окружний адміністративний суд про визнання протиправними та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зібрані докази для' цього, складено інші процесуальні документи у суд 1-ї інстанції.
Окрім того, було здійснено безпосереднє представництво Замовника - Довірителя в суді у цій справі № 380/19182/23.
Вартість послуги становить 6000,00 (шість тисячі) гривень.
Згідно з платіжною інструкцією від 19.10.2023 № 104 позивач здійснив оплату ТОВ «Юридичний центр захисту прав власності» за правову допомогу згідно договору доручення від 26.06.2023 у розмірі 6 000,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції зазначив, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Колегія суддів зауважує, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, типовою справою про реєстрацію податкових накладних, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків судів про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 6000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності. Вказані витрати не можна вважати такими, що є "неминучими".
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правильно керувався тим, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає співмірною компенсацію вартості виконаної роботи в розмірі 3000 грн., що підлягає стягненню з суб'єктів владних повноважень в користь позивача.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, у рівних для них частинах, витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн.
Щодо доводів відповідача про стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача, то колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження факту понесення та розміру витрат на залучення перекладача, представник позивача надав суду такі докази:
- рахунок від 19.07.2023 № 0119/07/2023 щодо послуг з письмового перекладу на суму 5 410,00 грн;
- акт прийняття виконаних робіт 19.07.2023 про надання послуги з письмового перекладу вартістю 5410,00 грн;
- платіжну інструкцію № 87 на суму 5410,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Частина 5 ст.137 КАС України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Разом з тим, ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов'язаними з розглядом справи.
Крім того, відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, з врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача відсутні, оскільки ст.254 МК України передбачає обов'язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, крім того залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося, а тому додаткове рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Доводи митного органу у цій частині є підставними та спростовують висновки суду першої інстанції у частині стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення витрат пов'язаних із залученням перекладача дійшов помилкового висновку, тому додаткове судове рішення у цій частині підлягає скасуванню; у решті суд першої інстанції ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України додаткове судове рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.
Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року в справі №380/19182/23 в частині стягнення витрат на здійснення перекладу документів на суму 5410,00 грн скасувати та в цій частині в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
У решті додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №380/19182/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. С. Затолочний
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.