24 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/768/24 пров. № А/857/13020/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року в справі №140/768/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темфорт» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
суддя в 1-й інстанції - Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення - 29.04.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Темфорт» (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000509/2 від 21.07.2023
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД від 18.05.2023 №UА205140/2023/038885, де вартість подібного товару становить 1,29 дол. США за кг.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2022 між компанією BIURO Handlowe «Hand Food» (Польща, продавець) та ТОВ «Темфорт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №14/01/2022, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує м'ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс - 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3.-4.5. договору валютою платежів цього договору є євро, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у євро. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця.
Відповідно до п. 5.1. договору ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі.
На виконання умов договору, компанія-експортер виставила позивачу рахунок-фактуру, а саме: №408/EX/2023 від 19.07.2023 згідно з яким вартість товару - жилки яловичі, морожені, вагою 20890 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 8 356 євро.
ТОВ «Темфорт» 21.07.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, неконсервована» вагою 20890 кг, дата виготовлення - 02-07/2023, термін придатності 02-07/2023; виробник: CDS Hackner GmbH, DE, торговельна марка - нема даних, подало МД №23UA205140058372U6, де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 8 356 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 392 509,93 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA - Crailshelm, Germany. До митної декларації додано: cертифікат якості б/н від 18.07.2023; рахунок-фактуру №408/EX/2023 від 19.07.2023; CMR б/н від 20.07.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат №386/2023 від 18.07.2023; сертифікат походження товару PL/MF/AT 0099203 від 20.07.2023; рахунок фактура про надання транспортних послуг №08/07 від 20.07.2023; довідку про транспортні витрати №4 від 20.07.2023; прайс-лист віл 10.07.2023; ЗЕД Контракт №14/01/2022 від 14.01.2022; додаткова угода №1 від 02.01.2023 р. до ЗЕД Контракту №14/01/2022 від 14.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023; договір-заявка на перевезення №1 від 18.07.2023; митну декларацію країни відправлення №23PL301010E0987328 від 20.07.2023.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації (прайс-листи), прейскуранти виробника товару, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 21.07.2023 № 21/07/23, де зазначив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000509/2 від 21.07.2023, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002796.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0987328 від 20.07.2023 - 37551 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 19.07.2023 №408/EX/2023 - 8356 євро; прайс-лист від 10.07.2023 б/н містить інформацію від відправника лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує до продажу.
Декларант на вимогу митниці не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом від 21.07.2023 № 21/07/23.
В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 1,29 дол США/кг за МД №UА205140/2023/038885 від 18.05.2023.
Також в оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140058372U9 від 21.07.2023 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Матеріалами справи стверджується, що спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: жилки яловичі, морожені та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Так, до митної декларації №23UA205140058372U6 від 21.07.2023 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: cертифікат якості б/н від 18.07.2023; рахунок-фактуру №408/EX/2023 від 19.07.2023; CMR б/н від 20.07.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат №386/2023 від 18.07.2023; сертифікат походження товару PL/MF/AT 0099203 від 20.07.2023; рахунок фактура про надання транспортних послуг №08/07 від 20.07.2023; довідку про транспортні витрати №4 від 20.07.2023; прайс-лист віл 10.07.2023; ЗЕД Контракт №14/01/2022 від 14.01.2022; додаткова угода №1 від 02.01.2023 р. до ЗЕД Контракту №14/01/2022 від 14.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023; договір-заявка на перевезення №1 від 18.07.2023; митну декларацію країни відправлення №23PL301010E0987328 від 20.07.2023.
Водночас, позивач листом від 21.07.2023 № 21/07/23 надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України. До пояснення долучив витяг про конвертацію валюти.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд першої інстанції підставно зауважив, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
В даному контексті слід зазначити наступне.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як видно з матеріалів розглядуваної справи, вказана в МД №23UA205140058372U6 від 21.07.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі №408/EX/2023 від 19.07.2023 та становить 8 356 євро.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Поряд з цим суд першої інстанції слушно звернув увагу, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Крім цього, згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс - 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT.
В рахунку-фактурі від №408/EX/2023 від 19.07.2023 визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс-2020 FCA - Crailshelm, Germany.
Умови поставки Інкотермс- FCA (Free Carrier - Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.
На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205140058372U6 від 21.07.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1 від 18.07.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Темфорт» (замовник); довідку про транспортні витрати №4 від 20.07.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Crailshelm, Germany - пп Рава-Руська (Україна) становлять - 50 000,00 грн; рахунок-фактура № 08/07 від 20.07.2023.
Позивач, надавши рахунок-фактуру від перевізника на оплату, який є документом, що визначає вартість послуг перевезення, та довідку від перевізника на перевезення, підтвердив розмір витрат на транспортування, як складову митної вартості наданого до митного оформлення товару.
У спірному рішенні відповідач посилається на наявність розбіжностей, а саме, що числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0987328 від 20.07.2023 - 37551 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 19.07.2023 №408/EX/2023 - 8356 євро.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Твердження скаржника про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в інвойсі та у декларації країни експорту, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 4.1 контракту №14/01/2022 від 14.01.2022 валютою платежів за цим договором є Євро. Згідно з наданими до митного оформлення інвойсами вартість кожної партії товару визначалась в євро.
Тобто вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Вказана обставина відповідачем належними доказами не спростована.
Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що прайс-лист від 10.07.2023 б/н містить інформацію від відправника лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує до продажу.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу апелянта, що прайс-лист сформований безпосередньо компанією-експортером продукції BIURO Handlowe «Hand Food» з якою ТОВ «Темфорт» укладено зовнішньоекономічний контракт №14/01/2022 від 14.01.2022. В той же час, відповідачем не наведено належних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, у повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. З огляду на вище викладене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.
Припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
До даної партії товарів позивач надавав і сертифікат якості і міжнародний ветеринарний сертифікат, вагові та вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджуються між собою, відомості про відправника та отримувача також кореспондуються між собою, тому не повинні викликати ніяких сумнівів.
На переконання колегії суддів, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.
Судова колегія зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Отож, апеляційний суду приходить до переконання, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.
Суд наголошує, що вимога про надання договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
За обставин цієї справи митний орган не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.
В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з спірного рішення відповідача, митниця митну вартість визначила за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
На думку суду першої інстанції, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Щодо митної декларації №UА205140/2023/038885 від 18.05.2023, рівень митної вартості 1,29 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Поряд з цим суд першої інстанції слушно звернув увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання скаржника та зазначено, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.
Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Також Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції підставно вважав, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування спірного рішення відповідача та задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну Волинської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року в справі №140/768/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.