24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 340/859/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (суддя Черниш О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у наданні позивачу медичної допомоги, а саме відмову надати направлення на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я поза розташуванням військової частини;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати позивачу медичну допомогу, а саме - надати направлення на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я поза розташуванням військової частини.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що позивач рапортом від 05.01.2024 про надання медичної допомоги та направлення на лікування, звертався до військової частини. У відповіді від 05.04.2024 було відмовлено, чим позивача було позбавлена можливості продовжити лікування, в той час, як надання медичної допомоги військовослужбовцю є обов'язком військової частини.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з березня 2022 року проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , з березня 2023 року займає посаду заступника командира бойової машини навідника-оператора.
Військова частина НОМЕР_1 діє як 37-й окремий мотопіхотний батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №357 від 17.12.2023 року молодший сержант ОСОБА_1 з 18.12.2023 року вибув до військово-медичного клінічного центру Східного регіону м. Дніпро (військова частина НОМЕР_2 ) за медичним направленням №8532 від 17.12.2023 року.
За наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №360 від 20.12.2023 року молодший сержант ОСОБА_1 20.12.2023 року прибув з військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов'язків.
26.12.2023 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ (по стройовій частині) №366, за яким молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 з 26.12.2023 року.
Позивач, перебуваючи у м. Кропивницькому, надіслав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт від 05.01.2024 року, у якому просив надати йому медичну допомогу - направити на відповідне стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я поза розташуванням військової частини. У цьому рапорті позивач повідомив, що за станом здоров'я та у зв'язку з потребою у стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я він не має можливості прибути до розташування військової частини з метою отримання направлення на лікування. Направлення на лікування просив надіслати за такою поштовою адресою: АДРЕСА_1 .
До рапорту позивач додав зокрема копію консультативного висновку спеціаліста від 19.12.2023 року, в якому лікар-психіатр КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» встановив ОСОБА_1 діагноз - ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) та рекомендував йому лікування в умовах стаціонару у цій лікарні.
Командир військової частини НОМЕР_1 надав відповідь №840 від 05.02.2024 року, у якій повідомив, що на даний час прийняття рішення щодо направлення ОСОБА_1 на лікування не є можливим у зв'язку з тим, що той самовільно залишив місце розташування військової частини.
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність відмови було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Пунктами 6.1, 6.5, 6.6. розділу ІІ цього Положення передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999 року затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, та містить зокрема такі норми:
12. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
14. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
31. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
66. Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.
233. Збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку. Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
234. Збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців досягається шляхом:
- проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту;
- систематичного загартовування і фізичного розвитку;
- виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів.
246. Основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців.
254. Військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
261. Про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
262. Начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Як встановив суд першої інстанції, позивач 18.12.2023 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №357 від 17.12.2023 року вибув до військово-медичного клінічного центру Східного регіону м. Дніпро (військова частина НОМЕР_2 ) на підставі медичного направлення №8532 від 17.12.2023 року, а вже 20.12.2023 року приступив до виконання службових обов'язків.
Суд першої інстанції вірно врахував відсутність доказів того, що цей військово-медичний заклад, до якого направлявся позивач, сформував медичні документи, за якими позивач потребує лікування поза розташуванням частини, або йому необхідна відпустка для лікування у зв'язку з хворобою. Медичної документації позивача з військово-медичних закладів до позовної заяви не долучено.
Суд першої інстанції вірно врахував, що КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» не є військовим закладом охорони здоров'я, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач в установленому порядку направлявся до цієї психіатричної лікарні для проходження медичного обстеження/огляду.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з 26.12.2023 направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на лікування поза розташуванням військової частини неможливе у зв'язку тим, що той вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 з 26.12.2023, та наразі не виконує обов'язки військової служби. Це унеможливлює оформлення лікарем військової частини відповідного висновку про необхідність лікування військовослужбовця в медичних закладах, що повинно відбуватися лише у присутності військовослужбовця. Військова частина без присутності позивача не може оформити необхідну документацію для направлення його на лікування чи медичний огляд.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні надісланого позивачем рапорту від 05.01.2024 року про направлення його на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я поза розташуванням військової частини.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 24 липня 2024 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш