Справа №758/699/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5253/2024
19 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року (суддя Захарчук С.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімекс Груп», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
у лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Оксі Таксі» матеріальної шкоди в розмірі 46 972грн 19коп., витрат на проведення автотехнічної експертизи в розмірі 6 300грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000грн та суму сплаченого судового збору 704грн 80коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 червня 2018 року о 8 год. 15 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_1 , у місті Києві, по вул. Новокостянтинівській, 1В, при зміні напрямку руху, не впевнився в безпечності, чим порушив п. 10.1 ПДР України, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року у справі №758/9043/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Позивач посилався на те, що цивільно-правова відповідальність водія на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування серії АК/7985738 в ПрАТ «СК «Провідна», ліміт відшкодування шкоди за полісом складає 100 000грн та відповідно до наряду-замовлення №ТМ006317 від 13 вересня 2018 року вартість проведеного ремонту автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 144 671грн 32коп.
Позивач зазначав, що відповідно до звіту №129735 від 11 липня 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 29 червня 2018 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 97 699грн 13коп.
Позивач посилався на те, що звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі чого був складений страховий акт
№129735 від 7 серпня 2018 року та виплачено 97 699грн 13коп. страхового відшкодування. Однак, розмір страхового відшкодування не покриває фактичного розміру завданої шкоди, тому він звернувся до власника транспортного засобу ТОВ «Дімекс Груп» з вимогою про відшкодування шкоди, проте відповіді не отримав.
Позивач, посилаючись на те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, а тому просив стягнути з TOB «Оксі Таксі» на його користь 46 972грн 19коп. різниці між завданою матеріальною шкодою та сумою страхового відшкодування.
Крім того, позивач просив стягнути з TOB «Оксі Таксі» на його користь витрати на проведення автотехнічної експертизи в розмірі 6 300грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000грн та судовий збір в розмірі 704 грн 80коп.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі» заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 46 971грн 24коп. та судові витрати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Позивач зазначає, що судом безпідставно не враховано, що місце роботи ОСОБА_2 було зазначено у постанові Подільського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягає.
Також позивач вважає, що наявний в матеріалах справи лист від 11 січня 2019 року за підписом генерального директора ТОВ «Оксі Таксі» підтверджує, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував покладені на нього службові обов'язки.
Позивач зазначає, що суду були надані належні документи у підтвердження проведеного відновлювального ремонту його автомобіля, виплати страхового відшкодування, тому різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням повинен виплати відповідач.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 29 червня 2018 року на АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року, у справі №758/9043/18, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено покарання у виді штрафу (с.с.30-32).
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів № АК/7985738 від 28 грудня 2017 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000грн, франшиза - 1000грн. Страхувальником у полісі зазначено ТОВ «Оксі Таксі» (с.с.12).
Відповідно до наряду-замовлення №ТМ006317 від 13 вересня 2018 року, складеного ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс», вартість ремонтних робіт автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 144 671грн 32коп. (с.с.14-17).
Згідно з платіжним дорученнями №14114 від 08 серпня 2018 року, АТ «ПРОСТО-страхування» перерахувало ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс» страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 97 699грн 13 коп. (с.с. 13).
28 вересня 2018 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс» 46 971грн 24коп. за автозапчастини (с.с.19).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Оксі Таксі» і що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов'язків.
Також суд вважав, що надані позивачем наряди-замовлення не підтверджують, що вказані у них пошкодження та проведені у зв'язку з цим ремонтні роботи є наслідком пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 29 червня 2018 року, а відтак позивачем не надано доказів розміру завданої йому шкоди.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи, наданим суду доказам та не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частинами першою та другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною
особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, обов'язок надання доказів у підтвердження своїх доводів є не тільки у позивача, але і у відповідача.
Позивачем суду надано постанову Подільського районного суду міста Києва від 2 серпня 2018 року, якою винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої пошкоджено автомобіль позивача, був визнаний ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дімекс Груп».
Також у постанові суду від 2 серпня 2018 року зазначено, що на момент ДТП ОСОБА_2 працював менеджером автопарку ТОВ «Оксі Таксі».
Крім цього позивачем суду надана копія листа генерального директора ТОВ «Оксі Таксі» ОСОБА_4 від 11 січня 2019 року, направленого на адвокатський запит представника позивача - адвоката Шимка А.О., про те, що станом на 29 червня 2018 року, коли сталося ДТА за участю автомобіля «Nissan Leaf» та «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 працював в ТОВ «Оксі Таксі» на посаді менеджера з організації роботи автомобільного транспорту та керував транспортним засобом «Nissan Leaf» у зв'язку із виконанням службових обов'язків.
Відповідач ТОВ «Оксі Таксі» надані позивачем докази не спростувало, обмежився викладенням своїх заперечень проти позову у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що не володіло транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Дімекс Груп», на момент ДТП. Також відповідач зазначив, що товариству невідомі обставини ДТП, яке сталося 29 червня 2018 року за участю позивача
та ОСОБА_2 . Однак, доказів, що ОСОБА_2 на момент ДТП не був працівником товариства та не виконував свої службові обов'язки, а лист генерального директора товариства від 11січня 2019 року адвокату Шимку А.О. не направлявся, відповідач суду не надав.
Також відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено обґрунтування тієї обставини, що ТОВ «Оксі Таксі» виступило страхувальником відповідальності водія транспортного засобу «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , уклавши договір обов'язкового страхування 28 грудня 2017 року з ПрАТ «СК «Провідна».
Вказані обставини, надані позивачем докази та процесуальна поведінка відповідача ТОВ «Оксі Таксі» не були враховані судом першої інстанції, суд безпідставно вважав, що тільки позивач зобов'язаний надавати суду докази, неправомірно звільнивши від доказування відповідача ТОВ «Оксі Таксі», та прийшов до помилкового висновку, що позивачем не доведено, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем та виконував свої службові обов'язки.
Не врахував суд першої інстанції і ту обставину, що страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування на підставі Полісу № 7985738, страхувальником по якому було ТОВ «Оксі Таксі».
Виходячи з вищевикладеного, не надання відповідачем доказів у підтвердження своїх заперечень, не спростування наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що ТОВ «Оксі Таксі» є належним відповідачем у даній справі і повинно нести відповідальність на підставі ст. 1172 ЦК України за шкоду, завдану позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася з вини ОСОБА_2 .
Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною першою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за
вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, за змістом вказаної статті вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, можуть бути заявлені у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивачем суду надані документи, які підтверджують, що ПрАТ «АТ «ПРОСТО-страхування» згідно Положення «Про пряме врегулювання збитків» виплатило страхове відшкодування у розмірі 97 699,13грн, перерахувавши кошти на рахунок ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс».
Згідно нарядів-замовлення № ТМ006317 від 13 вересня 2018 року вартість ремонту автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , становила 144 671,32грн, у зв'язку із чим 28 вересня 2018 року позивачем здійснена доплата у розмірі 46 971грн 24коп.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані наряди-замовлення на ремонт автомобіля позивача не є належними доказами завданої позивачу матеріальної шкоди, оскільки не надано доказів, що зазначені в них пошкодження є наслідком дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, позивач надав суду наряди-замовлення на ремонт його автомобіля.
Відповідач ТОВ «Оксі Таксі» своїх заперечень стосовно розміру матеріальної шкоди ні у відзиві на позовну заяву, ні під час судового розгляду не висловлювало, клопотання про призначення відповідної експертизи не заявило.
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав належних документів, які б спростували надані позивачем докази у підтвердження своїх позовних вимог, або поставили б їх під сумнів, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази є належними у підтвердження завданих йому з вини працівника ТОВ «Оксі Таксі» збитків, тому з останнього підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704грн 80коп., за подання апеляційної скарги судовий збір підлягав оплаті у розмірі 1 057грн 20коп. (704,8х150%).
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з ТОВ «Оксі Таксі» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 762грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на проведення автотехнічної експертизи у розмірі 6 300грн, у підтвердження чого додав до позовної заяви копію квитанції від 13 липня 2018 року (с.с.23).
Однак, висновок автотехнічної експертизи до позовної заяви позивачем доданий не був та не використовувався судом при ухваленні рішення, як доказ, тому правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат на проведення експертизи за рахунок відповідача немає.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 4 000грн витрат на правову допомогу.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат
пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю
справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом
на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано: копію договору №97/18 про надання правової допомоги, укладеного 23 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шимком А.О., предметом якого є надання юридичної допомоги у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (с.с.26); копію акту приймання-передачі послуг від 21 листопада 2018 року, згідно якого позивачу надано послуги зі складання позовної заяви, вартістю 4 000грн (с.с.28), копію квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 23 жовтня 2018 року згідно договору №97/18 про оплату ОСОБА_1 4 000грн за складання позовної заяви (с.с.27).
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Оксі Таксі» заперечень стосовно
витрат позивача на правову допомогу не висловило.
Враховуючи задоволення позовних вимог та відсутність заперечень ТОВ «Оксі Таксі», з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати на правову допомогу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксі Таксі», код ЄДРПОУ 40300986, яке знаходиться у мсті Києві, вул. Пироговського, 19, корпус 4, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , який проживає у АДРЕСА_2 , заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 46 971грн 24коп, витрати на правову допомогу у сумі 4 000грн та сплачений судовий збір у сумі 1 762грн, а всього 52 733грн 24коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І.Ящук