1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_11 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 липня 2024 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12019000000000918.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, у кримінальному провадженні № 12019000000000918 від 26.09.2019 та скасувати повідомлення про підозру.
Захисник вважає, що повідомлення ОСОБА_6 , про підозру здійснено з порушенням вимог, передбачених ст.ст. 276, 277 КПК України, зокрема за відсутності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, також достатніх доказів для підозри особи.
Крім того, повідомлення про підозру не містить відомостей щодо ОСОБА_6 , як виконавця протиправних дій. Зокрема, органом досудового розслідування не встановлено, за яких обставин, а саме місця, часу, за яких підозрюваним залучалися особи, які надалі вербували, переміщували людей, з метою експлуатації.
На переконання сторони захисту, зібрані у ході досудового розслідування докази не підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.149 КК України.
Апелянт зазначає, що 02 серпня 2019 року постановою начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 закрито кримінальне провадження № 12019000000000714 відносно ОСОБА_6 у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Натомість, постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_9 від 12 серпня 2019 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження.
На думку захисника, вказану постанову винесено без додержання вимог, передбачених ст. 9 КПК України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції захисник ОСОБА_5 подала доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначила про неналежність зібраних органом досудового розслідування доказів.
Крім того, захисник вважає, що строк досудового розслідування щодо ОСОБА_6 сплив 25 травня 2019 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені захисником доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України, зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається затриманій особі в день його складання слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється кримінальне провадження, відомості про яке 26 вересня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019000000000918 за підозрою ОСОБА_10 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
30 січня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
26 січня 2024 року захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала до Печерського районного суду м. Києва скаргу на повідомлення про підозру.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року у задоволенні скарги захисника відмовлено.
Вказане рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність та обгрунтованність прийнятого слідчим суддею рішення, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи та підстави для його скасування, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, норми чинного кримінального процесуального закону щодо порядку вручення та обгрунтованності підозри та законності постановленого судового рішення.
Згідно із вимогами викладеними у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом», закріплено у ч. 1 ст. 24 КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (ст. 303-308 цього Кодексу).
Підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом, пункт 10 частини 1 статті 303 КПК України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Вимогами ст. 277 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру має містити такі відомості, зокрема зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. Зміст підозри це виклад головних та істотних елементів інкримінованого кримінального правопорушення, які утворюють єдність усіх його складових частин, а фактичні обставини кримінального правопорушення зводяться до деталізованого опису об'єктивної сторони інкримінованого підозрюваному діяння. Вимоги кримінального процесуального законодавства до письмового повідомлення про підозру передбачають наявність стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які були відомі органу досудового розслідування на момент повідомлення особі про підозру та можуть бути змінені у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення. Однак, положення п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в їх системному зв'язку вказують на те, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді мають бути не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому.
Зважаючи на те, що положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду скарг, слідчий суддя повинен використовувати практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).
Слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зурахуванням практики Європейського суду з прав людини та наведених положень кримінального процессуального закону щодо обгрунтованності підозри, колегія суддів увважає, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Перевіркою оскаржуваної ухвали колегією суддів встановлено, що слідчим суддею при розгляді скарги захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 підстави для скасування повідомлення про підозру від 30 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019000000000918 від 26.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, перевірено дотримання вимог КПК України щодо законності складення та вручення підозри. При цьому, з'ясовано обставини, які мають значення при розгляді скарги на повідомлення про підозру, тобто, в повній мірі дотримано вказані вимоги кримінального процесуального Закону.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що на час повідомлення підозри існували факти та інформація, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг би вчинити кримінальне правопорушення, про яке йому повідомлено.
З наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, встановлено, що за своїм змістом повідомлення про підозру від 30 січня 2019 ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, його вручення відбулося з дотриманням вимог ст. 278 КПК України за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що підозрюваний причетний до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування дотримано вимоги положень ст. 276-278 КПК України.
Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором повідомлено, що повідомлення про підозру вручено у день його складання 30 січня 2019 року та в той самий день ОСОБА_6 покинув територію України та перебуває у розшуку, у зв'язку із чим досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
Перевіряючи доводи скарги щодо оскаржуваного повідомлення про підозру, слідчим суддею встановлено, що наведені у скарзі відомості не спростовують даних, що ОСОБА_6 не причетний до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Із вказаним висновком погоджується колегія суддів.
Посилання захисника на неналежність зібраних органом досудового розслідування доказів, підлягають перевірці під час розгляду кримінального провадження по суті.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів вбачає обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , що узгоджується з практикою Європейського Судому з прав людини.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року, - залишити без змін, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний номер № 757/4102/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/3267/2024 Доповідач: ОСОБА_15 .
Категорія ст. 278 КПК