1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 липня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року,
за участі:
в режимі відеоконференцзв'язку
прокурора ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013110030001225 від 24.01.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2308858880000), яке належить на праві приватної власності ТОВ «Факторингова Компанія'Стандарт Кепітал» код ЄДРПОУ 38489695.
Крім того просив, заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення запису про іпотеку або припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів тощо) щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2308858880000).
Щодо строку на апеляційне оскарження прокурор зазначає, що 25 квітня 2024 року клопотання розглянуто у відсутність прокурора, копію ухвали не направлено, апеляційну скаргу направлено поштою 24 травня 2024 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Прокурор зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування не встановлено всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема, правомірності вибуття даної квартири із власності потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які внаслідок неправомірних дій позбавленні житла.
Зауважує, що накладення арешту на майно необхідно з метою збереження речового доказу, оскільки вказана квартира є об'єктом кримінально протиправних дій, яку набуто кримінально-протиправним шляхом, а тому вказане нерухоме майно відповідає ознакам речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскільки, 25 квітня 2024 року клопотання розглянуто у відсутність прокурора, копію ухвали не направлено, а апеляційну скаргу направлено поштою 24 травня 2024 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 24 січня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12013110030001225, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_11 11 жовтня 2004 року, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном шляхом шахрайства вступив у попередню змову із ОСОБА_12 .
За версією органу досудового розслідування, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, яке належить ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , зловживаючи їх довірою, що виникла в результаті знайомства та дружніх відносин, з метою продажу квартири АДРЕСА_2 та під приводом придбання їм іншого окремого житла, а також, одруження ОСОБА_11 з ОСОБА_7 , запевнив та переконав її у правильності і сумлінності своїх дій, та заволодів чужим майном - квартирою АДРЕСА_3 , завдавши потерпілим матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
На даний час в ході досудового розслідування встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №358543599 від 15.12.2023 право власності на квартиру загальною площею (кв.м): 78.9, житловою площею (кв.м) за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» код ЄДРПОУ 38489695.
Постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 від 12 грудня 2023 року, квартиру АДРЕСА_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
24 квітня 2024 року старший слідчий слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказану квартиру.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що слідчим не доведено необхідність арешту вказаної квартири та наявності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України..
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що слідчим не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаної квартири, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого слідчий звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.
Крім того, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що на вказану квартиру в рамках цивільного провадження накладався арешт для забезпечення позову.
Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання органу досудового розслідування на необхідність накладення арешту на вказану квартиру з метою збереження речових доказів є не обгрунтованими.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання слідчого з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити прокурору Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 754/1188/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_17
Провадження № 11сс/824/4212/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України