Справа №761/4739/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2359/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
18 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №22023000000000880, що внесене до ЄРДР 20.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та постановлено майно, що було тимчасово вилучено 18.01.2024 року, під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" за адресою: м. Київ, вул. Олексія Поради, буд. 44, а саме: мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 із сім-карткою "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 та сім-карткою НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 - негайно повернути особі, у якої його було вилучено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 із сім-карткою "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 та сім-карткою НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватись та розпоряджатись ним у будь-який спосіб. Забезпечити нерозголошення відомостей, які містяться у матеріалах, що додані до клопотання, оскільки це може зашкодити досудовому розслідуванню вказаного кримінального провадження.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями апелянт зазначає, що 18.01.2024 постановою слідчого мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 із сім-карткою "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 та сім-карткою НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 , визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Старшим слідчим в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_9 25.01.2024 призначено комп'ютерно-технічну експертизу та на дослідження скеровано вищевказаний мобільний телефон.
Тобто, вказаний мобільний телефон є знаряддям вчинення злочину та містить на собі сліди та відомості, які можуть бути використанні як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Апелянт зауважує на тому, що слідчий суддя не зазначив обґрунтованих підстав щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Сторона обвинувачення має достатньо підстав вважати, що мобільний телефон містить на собі сліди скоєного злочину та являється речовим доказом.
Відмова у накладенні арешту на вилучений мобільний телефон, судом першої інстанції позбавляє можливості забезпечити проведення слідчих дій, судових експертиз, а також використання вилучених речей стороною обвинувачення в судових засіданнях як доказів.
На переконання апелянта, слідчий суддя поверхнево оцінив докази та не прийняв до уваги доводи прокурора, що вищевказане майно є знаряддям вчинення злочину та може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, для уникнення від кримінальної відповідальності причетних до вчинення злочинів осіб, і як наслідок будуть знищені речові докази у провадженні, при цьому позбавив можливості прокурора у судовому засіданні використати надані процесуальні права щодо доведення необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
08.04.2024 на адресу Київського апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 надіслав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, з доповненнями та просив скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою накласти арешт на майно, доводи представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який просив відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги, з доповненнями прокурора,перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями та заперечення сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000, що внесене до ЄРДР 30.08.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
18.01.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук офісного приміщення ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, за результатами якого виявлено та вилучено, крім інших, наступні речі та предмети (майно): мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 із сім-карткою "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 та сім-карткою НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 .
18.01.2024 постановою слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні майно (техніка, грошові кошти, речі, предмети та документи), які виявлені та вилучені в ході обшуку , відповідно до вищевказаного переліку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також містить сліди протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
06.02.2024 прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №22023000000000880, що внесене до ЄРДР 20.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
12.02.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №22023000000000880, що внесене до ЄРДР 20.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та постановлено майно, що було тимчасово вилучено 18.01.2024 року, під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" за адресою: м. Київ, вул. Олексія Поради, буд. 44, а саме: мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 із сім-карткою "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 та сім-карткою НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 - негайно повернути особі, у якої його було вилучено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що прокурор не навів достатніх доказів для однозначного висновку про відповідність вказаного майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Крім того, слідчий суддя вказав, що зі змісту додатків до клопотання, а саме з протоколу обшуку від 18.01.2024 року, не вбачається, що згаданий у клопотанні мобільний телефон був обладнаний системами логічного захисту, а його власник відмовив слідчому у наданні доступу до інформації, що на ньому містилась. Вказане, у сукупності з часом, що пройшов з моменту вилучення телефону, а також і тим, що присутня у судовому засіданні прокурор не надала слідчому судді доказів наявності на вилученому пристрої важливої для досудового розслідування інформації, на переконання слідчого судді, виключає, на даному етапі, можливість накладення арешту на перелічене у клопотанні майно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Твердження слідчого судді в ухвалі про те, що прокурором не наведено достатніх доказів для однозначного висновку про відповідність вказаного майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки прокурором до клопотання про арешт майна долучено постанову старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_10 від 18.01.2024 /т.1 а.с. 179-192/, якою мобільний телефон визнано речовим доказом у зв'язку з тим, що він є знаряддям вчинення злочину та містить на собі сліди та відомості, які можуть бути використанні як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відтак, з матеріалів провадження вбачається, що постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_9 від 25.01.2024 призначено комп'ютерно-технічну експертизу, зокрема мобільного телефону марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 /т. 2 а.с. 8-11/.
А тому, на думку колегії суддів, є переконливими доводи прокурора, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, з урахуванням призначеної комп'ютерно-технічної експертизи.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що воно є речовим доказом у межах кримінального провадження №22023000000000880, що внесене до ЄРДР 20.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Апеляційну скаргу, з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22023000000000880, що внесене до ЄРДР 20.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки "Samsung" чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 із сім-карткою "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 та сім-карткою НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_8 , заборонивши користуватись та розпоряджатись ним у будь-який спосіб.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4