Київський апеляційний суд
9 листопада 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Чубко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Чубко Ю.М. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 4 вересня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2020 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, 4 липня 2020 року о 03 годині ОСОБА_1 , який на вул. Депутатській, 21 в м. Києві керував автомобілем "Volkswagen" д/н НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 зазначає про порушення суддею норм процесуального права. Так, 03.09.2020 між нею і ОСОБА_3 було укладено договір, того ж дня вона подала клопотання про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи. Суд відклав розгляд справи на 09 годину 09.09.2020, проте на 09 годину 55 хвилин було призначено судове засідання в іншій справі в Дарницькому районному суді м. Києва, про що вона одразу повідомила секретаря і 07.09.2020 подала клопотання про відкладення розгляду справи та про допит свідка. Всупереч вимогам ст.268 КУпАП суддя розглянув справу без її та ОСОБА_1 участі 04.09.2020, чим порушив право на доступ до суду та право захист.
Що стосується обставин справи, то ОСОБА_1 наполягає на тому, що транспортним засобом не керував і докази, які б підтверджували факт керування ним автомобілем, у справі відсутні. Долучені до протоколу пояснення свідків лише доводять факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння, оскільки про нібито керування її підзахисним транспортним засобом свідкам стало відомо зі слів працівників поліції, а пояснення ОСОБА_4 не містять підпису особи, у якої вони були відібрані. Також, як стверджує захисник, пояснення свідків суперечать обставинам, зафіксованим відеозаписом, оскільки пройти огляд у закладі охорони здоров'я, як це передбачено ст.266 КУпАП, п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, п.п.6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, ОСОБА_1 не пропонували. Права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, як вказано в протоколі, ОСОБА_1 не роз'яснювали, і протокол містить підписи невідомих осіб у графі "Свідки чи потерпілі", що є неприпустимим.
З огляду на викладене, посилаючись на положення ст.62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.
При цьому суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст.283 КУпАП.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суддею місцевого суду під час розгляду справи та при винесенні постанови дотримано не було.
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що після ознайомлення з нею захиснику було повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться о 09 годині 09.09.2020, про що захисник розписалася в розписці (а.с.7). 07.09.2020 захисник подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю в судовому засіданні в Дарницькому районному суді м. Києва, дата якого була узгоджена раніше, а також клопотання про допит свідка (а.с.14-15, 16).
Однак справа була розглянута раніше 04.09.2020, про що ні ОСОБА_1 , ні захисник повідомлені не були. Отже, доводи в апеляційній скарзі про порушення права на захист заслуговують на увагу.
Зазначаючи про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , записі відеореєстратора поліцейського, суд дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються цими доказами.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 4 липня 2020 року о 03 годині на вул. Депутатській, 21 у м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем "Volkswagen" д/н НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
З письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вбачається, що 4 липня 2020 року о 03 годині 05 хвилин на вул. Депутатській, 23 в м. Києві вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 , який в їх присутності відмовився у встановленому законом порядку пройти медичний огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу "Drager" та у лікаря-нарколога (а.с.2).
Також у справі міститься запис портативного відеореєстратора поліцейського, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що, приїхавши пізно з роботи, зупинився біля магазину, купив пиво і зателефонував батьку. Почалася бійка і хтось кинув пляшку, а тому задля запобігання пошкодження нового автомобіля його батько сів за кермо, щоб перепаркувати його. Коли батько розпочав рух, під'їхав патрульний автомобіль. Він відмовився від огляду на стан сп'яніння, оскільки транспортним засобом не керував. Про вказані обставини він повідомляв поліцейських, але вони склали протокол про адміністративне правопорушення.
Про аналогічні обставини повідомив ОСОБА_6 в нотаріально посвідченій заяві.
Оцінюючи наявні в справі докази, в тому числі досліджені апеляційним судом, слід зауважити, що свідкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про керування ОСОБА_1 автомобілем стало відомо виключно зі слів поліцейських, що зафіксовано відеозаписом.
Цим же відеозаписом підтверджуються пояснення ОСОБА_1 в тій частині, що він заперечував факт керування транспортним засобом, наполягаючи на тому, що автомобілем, коли під'їхав патрульний автомобіль, керував його батько. Посилання в постанові судді місцевого суду на те, що з першого відеозапису боді-камери працівника патрульної поліції вбачається, як ОСОБА_1 намагався уникнути відповідальності, пересів на заднє пасажирське сидіння, безпідставні, оскільки такі обставини відеозаписом не зафіксовані. Навпаки, коли працівники поліції підійшли до автомобіля, за кермом знаходився батько ОСОБА_1 , а останній вийшов через задні праві двері.
А тому апеляційний суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Згідно з п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до визначення термінів у п.1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Враховуючи те, що дані у протоколі про адміністративне правопорушення про керування ОСОБА_1 транспортним засобом нічим не підтверджуються, у нього не виникало обов'язку пройти огляд на стан сп'яніння.
Згідно з ч.2 ст.255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, а тому апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова судді - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 4 вересня 2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 /шестисот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 /десять тисяч двісті/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду Т.М. Тютюн