24 липня 2024 року м. Рівне №460/6265/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №172650003511 від 03.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст рофи», з дня звернення.
Ухвалою суду від 13.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову з підстав відсутності необхідного страхового стажу та необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Зазначає, що має посвідчення 3 категорії, прожив у зоні гарантованого добровільного відселення достатній період для зменшення пенсійного, а такоє має відповідний страховий стаж, який необхідний для призначення пенсії станом на дату звернення. За наведеного вказує, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк подало відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого звертає увагу суду, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №172650003511 від 03.05.2024, а проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії. Вказує, що відповідно до наданих до заяви документів, страховий стаж враховано повністю та складає 22 роки 15 днів. Вказує, що початкова величина до позивача не застосовується, оскільки доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 3 роки. Окрім того, згідно з довідкою №11/2/106 від 05.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проходив військову службу з 03.11.1985 по 23.11.1987, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Згідно з довідкою виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області №555 від 26.05.2021, позивач зареєстрований і проживав в с.Зносичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 18.11.1991, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно з довідкою Сарненської міської ради №75/09-13-09 від 07.03.2024, позивач зареєстрований в м.Сарни з 06.12.1991 по 26.01.2002, з 02.03.2002 по 06.03.2024, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю. Звертає увагу суду, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, отже, період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року складає 3 роки 11 місяців 25 днів, який враховано згідно довідки від 26.05.2021 №555, що дає право зниження пенсійного віку на один рік. Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку із недосягненням необхідного віку. За наведеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Зносичі Сарненського району Рівненської області та є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 21.10.1993 Рівненською облдержадміністрацією.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області №555 від 26.05.2021, ОСОБА_1 дійсно проживав та був зареєстрований на території с.Зносичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 18.11.1991.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №11/2/106 від 05.03.2024, позивач проходив строкову військову службу в ЗС у період з 03.11.1985 по 23.11.1987. Підстава видачі: облікова карта та військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий 03.11.1985 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою ЦНАП Сарненської міської ради №75/09-13-09 від 07.03.2024, позивач зареєстрований в м.Сарни Рівненської області з 06.12.1991 по 26.01.2002, з 02.03.2002 по 06.03.2024.
Відповідно до даних паспорту серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 06.03.2024 у с.Зносичі Сарненського району Рівненської області.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Зносичі Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона); АДРЕСА_1 до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).
26.04.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №172650003511 від 03.05.2024 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та з відсутністю проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення. У вказному рішенні зазначено про те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком в 2021 році необхідно мати 28 років страхового стажу. Тому для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 54 роки необхідно мати 22 роки стажу (28-6). Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року складає 3 роки 11 місяців 25 днів, який враховано згідно довідки від 26.05.2021 №555, що дає право зниження пенсійного віку на один рік. До періоду проживання не враховано період з 03.11.1985 по 23.11.1987 (проходження військової служби).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у 3 зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Крім того, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Позивачем визначено таку підставу, а саме проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Судом встановлено, що в період часу з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року позивач проходив строкову військову службу в ЗС (у період з 03.11.1985 по 23.11.1987). При цьому, згідно з довідкою виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області №555 від 26.05.2021, ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований на території с.Зносичі Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 18.11.1991. Разом з тим, позивач не заперечує, що повернувся в с.Зносичі після проходження строкової служби.
Таким чином, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки, до позивача не застосовується.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду №33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до статті 15 Закону Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів.
Разом з тим, обставина щодо проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, не є спірною у даній справі.
Матеріалами справи підтверджено, що період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 25 днів (з 24.11.1987 по 18.11.1991), як і було визначено пенсійним органом. Загальний період проживання у вказаній зоні, з урахуванням періоду з 06.03.2024 по 26.04.2024 (дата звернення до пенсійного органу) становить 4 роки 1 місяць 16 днів.
Тобто, розраховуючи період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення як 3 роки 11 місяців 25 днів, пенсійний орган не взяв до уваги факт його проживання у с.Зносичі з 06.03.2024, що підтверджується відміткою у паспорті, який долучено відповідачем 1 до відзиву на позовну заяву.
При цьому, варто зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач працював у зоні гарантованого добровільного відселення у періоди, зокрема які не охоплено періодом проживання. Записи трудової книжки відповідних відомостей не містять.
Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення більше 3 років, його пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню на 2 роки з розрахунку: 1 рік за 2 роки проживання, тобто за повних 4 роки проживання.
Однак, суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є досягнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.
Відтак, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 2 роки, позивач набуває права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 58 років (60-2).
Судом встановлено, що на момент подання заяви до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах - 26.04.2024, позивачу виповнилося 56 років 9 місяців 19 днів.
Тобто, відсутні підстави для призначення пенсії з 26.04.2024 (з дня звернення).
При цьому, суд звертає увагу, що ще однією з обов'язкових умов для призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У спірному рішенні відповідача 2 зазначено про те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком в 2021 році необхідно мати 28 років страхового стажу. Тому для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 54 роки необхідно мати 22 роки стажу (28-6).
Відповідач 2 виходив з того що, страхового стажу на рівні 22 роки достатньо для призначення пенсії з урахуванням зменшення пенсійного віку за статтею 55 Закону №796-ХІІ - на 6 років максимально, з урахуванням того, що 54-річного віку позивач досягнув у 2021 році. Однак, у призначенні пенсії відмовлено, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку лише на 1 рік.
В свою чергу, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку на 2 роки.
Як вже зазначено судом, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 2 роки, достатній вік позивача для призначення пенсії 58 років (60-2). З огляду на те, що 58 річного віку позивач досягне у 2025 році, суд звертає увагу, що для призначення пенсії з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, страховий стаж має становити - не менше 32 років, а з урахуванням зменшення на 2 роки, страховий стаж повинен становити не менше 30 років (32-2).
У рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено, що страховий стаж позивача враховано повністю та складає 22 роки 15 днів. Судом встановлено, що страховий стаж на рівні 22 роки 15 днів, враховано з урахуванням добровільного страхування (2 роки 8 місяців).
Таким чином, наявність у позивача страхового стажу на рівні 22 роки, при цьому, також з урахуванням зменшення пенсійного віку на 1 рік, як було визначено відповідачем 2 у спірному рішенні, не достатньо для призначення пенсії з 26.04.2024 (з дня звернення).
Отже, суд дійшов висновку, що позивач хоча й є особою, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, однак має право на зниження пенсійного віку лише на 2 роки. Тобто, позивач набуде право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з досягненням 58 років за наявності необхідного страхового стажу.
З огляду на встановлені обставини справи, доводи позивача про те, що він має право на призначення пенсії з 26.04.2024 (з дня звернення) є помилковими.
За наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №172650003511 від 03.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №172650003511 від 03.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст рофи», з дня звернення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 24 липня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м.Київ, 04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368)
Суддя Н.В. Друзенко