про залишення позовної заяви без руху
23 липня 2024 року м. Київ № 320/33765/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та незаконними діями працівників відповідача, щодо не вручення позивачу військово-облікового документу серія АВ № 794883 від 05.05.2023;
- зобов'язати відповідача видати позивачу військово-обліковий документ, серія НОМЕР_1 від 05.05.2023р.;
- надати позивачу можливість в термін визначений чинним законодавством України отримати відстрочку від мобілізації, шляхом бронювання його на підприємстві, після отримання військово-облікового документу;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , матеріальні збитки завдані в наслідок незаконних дій Відповідача у розмірі 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн.
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 моральну шкоду завдану в наслідок незаконних дій Відповідача у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 00 коп. за вчинення дій, та 5 211 грн. 00 коп. - за нанесення матеріальної та моральної шкоди (квитанції додаються, банківські реквізити Позивача - додаються).
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв'язку з відмовою відповідачем видати позивачу військовий квиток серії НОМЕР_1 від 05.05.2023 та відмовою у наданні відстрочки від мобілізації шляхом бронювання.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли ще у травні 2023 року, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 07.07.2024, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України більше ніж на рік.
Тобто, з моменту відмови відповідачем ще у травні 2023 року видати військово-обліковий документ, позивач був обізнаним про порушення його прав та не був позбавлений можливості звернутися до суду щодо захисту останніх.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, проте відповідна заява позивачем до позовної заяви долучена не була.
Отже, суд констатує, що дана позовна заява подана поза межами строку звернення до суду та без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
В силу приписів пункту четвертого, п'ятого частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
Суд звертає увагу позивача, що правову категорію “зміст позовних вимог” слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як вбачається з абзацу четвертого прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд «надати позивачу можливість в термін визначений чинним законодавством України отримати відстрочку від мобілізації, шляхом бронювання його на підприємстві, після отримання військово-облікового документу», водночас положення частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають можливості відновлення захисту порушених прав у спосіб, сформульований позивачем.
Отже, позивачу слід привести свої вимоги у відповідність до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом визначення чітких і зрозумілих вимог та посиланням на норми Закону, якими обґрунтовуються останні.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, в позовній заяві зазначаються зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача матеріальні збитки завдані внаслідок незаконних дій відповідача у розмірі 74 000 грн; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 400 000 грн; стягнути з Відповідача понесені витрати у розмірі 5 211 грн. 00 коп. - за нанесення матеріальної та моральної шкоди.
Суд звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про відшкодування відповідачем матеріальних збитків та моральної шкоди позивач не навів обґрунтований розрахунок цих сум, про яку заявлено у позовних вимогах, що суперечить пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не надав відповідних доказів на підтвердження таких розрахунків.
Крім того, позивач не вказав, з чого він виходив та як саме визначав вартість матеріальних збитків у сумі 5 211 грн. 00 коп.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Водночас, позивачем не надано жодного доказу, які б свідчили про те, що дії відповідача, які оскаржуються у цій справі призвели до заподіяння йому душевних страждань, приниження честі та гідності тощо.
Отже, позивачу слід надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування із підтвердженням відповідними доказами такої шкоди.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідним позовом та докази на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;
- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема із сформульованими у відповідності до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовними вимогами;
- обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування із відповідними доказами на підтвердження такого.
Керуючись 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.