Справа № 761/24416/24
Провадження №1-кп/761/3428/2024
Іменем України
19 липня 2024 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №62024100130000264 від 15.02.2024 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжик Золочівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця, не одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , будучи молодшим сержантом, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, 16.11.2023 не з'явився до місця проходження служби військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та по момент його затримання 29.05.2024 о 19 год. 10 хв. проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, як нез'явлення до місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, відповідно до яких він визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та повністю підтвердив обставини за яких вчинив дане кримінальне правопорушення. Також зазначив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій та щиро розкаюється у вчиненому, просив суд не призначати йому суворе покарання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що всі учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши ОСОБА_3 положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які усіма учасниками судового розгляду визнані та ніким не оспорюються.
Отже, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у нез'явленні до місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, доведена повністю, а дії обвинуваченого ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Вирішуючи питання про покарання, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій їх небезпечності та даним про особу винного.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що останній на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не одружений, є військовослужбовцем, характеризується негативно.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які згідно з ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи винного, його ставлення до вчиненого, який щиро розкаявся в скоєному, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, за яким визнав його винуватим.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для його перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому суд враховує, що у зв'язку із набранням 27.01.2023 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК, вчинене в умовах воєнного стану.
З огляду на вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Крім того, враховуючи, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 374-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку суду, а саме з 19.07.2024.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення у даному кримінальному провадженні з 29.04.2024 по 18.07.2024, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1