Справа № 700/506/24
Провадження № 2/700/260/24
24 липня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, в селищі Лисянка, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.03.2024 року укладений правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позику останнім 50 000 грн. На підтвердження отримання грошей в розмірі 50 000 грн. та зобов'язання перед позивачем, відповідач власноруч письмово засвідчив розписку від 03.03.2024 на чітко визначений строк про повернення коштів через 78 діб, тобто 25 травня 2024 року. В разі неповернення коштів в строк, відповідач зобов'язувався виплатити неустойку в подвійному розмірі від суми позики за кожні сім днів прострочки до повного погашення суми отриманих коштів. На даний час свої зобов'язання відповідач не виконав і не виконує повністю. З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу листи з вимогою повернути борг,однак відповіді та реагування не отримано позивачем, що і стало причиною звернення до суду із вказаним позовом. Просить стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн. суму боргу та судові витрати.
Ухвалою судді від 27.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
У відзиві на позов, поданому відповідачем до суду, відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вони не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Позивачем на додаткове спростування доводів відповідача, надано суду до справи оригінал боргового документа (розписки).
З огляду на це, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними матеріалами у справі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.03.2024 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав 50 000 грн., які зобов'язувався повернути через 78 діб (20.05.2024 року).
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Вказаний висновок, викладений ВС у постанові від 12.11.2020 у справі №154/3443/18.
Підстав для неприйняття доводів позивача про те, що розписка не виконана відповідачем, відсутні.
За ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наведене дає підстави вважати вимоги позивача правомірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 50 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати, понесені позивачем за оплату судового збору в розмірі 1211,20 гривень
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Нормами ч.ч.2, 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані рахунок № 24 від 07.06.2024 року та копія квитанції про перерахування коштів.
Суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін.
Позивачем не надано суду обгрунтованого розрахунку витрат на правничу допомогу, акту виконаних робіт та договору про правничу допомогу із зазначенням конкретно виконаної роботи та часу затраченого на надання правничої допомоги.
З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надану правничу допомогу зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 218, 526, 627, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 борг за договором позики в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 сплачений судовий збір в розмірі 1 211 ( одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій ПІЧКУР