Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2446/24
номер провадження 1-кп/695/399/24
19 липня 2024 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024255320000267 від 11.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України,
21 червня 2024 року до суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024255320000267 від 11.05.2024 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.06.2024 обвинувальний акт був призначений до підготовчого судового засідання.
19 червня 2024 року між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив не затверджувати угоду про визнання винуватості та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з підстав, вказаних у письмовому клопотанні, яке надав у судовому засіданні для приєднання до матеріалів справи. Не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 просили не затверджувати угоду про визнання винуватості та не заперечували з приводу задоволення клопотання прокурора та призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1, п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому статтями 468, 475 цього Кодексу; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Вирішуючи питання щодо затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, суд вважає необхідним відмовити в затвердженні цієї угоди, оскільки положення п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України визначають, що суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Так, як встановлено в судовому засіданні, прокурор, захисник і обвинувачений заперечують проти затвердження угоди про визнання винуватості, що свідчить про відсутність фактичних підстав для визнання винуватості. Отже, за таких обставин угода про визнання винуватості не може бути затверджена.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 26.07.2001 року у справі № 33977/97 «Іллійков проти Болгарії» у п. 81 зазначив, що серйозність пред'явленого обвинувачення є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є одним із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу обраного обвинуваченому на більш м'який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує його належну процесуальну поведінку.
При цьому суд враховує суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не працевлаштований, не має законного систематичного джерела доходу, притягувався до кримінальної відповідальності, не має міцних соціальних зв'язків. Також суд враховує, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає утриманню під вартою.
Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В цій же частині ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається суддею з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, майнового становища особи, що вносить заставу.
Межі розміру застави залежать, зокрема, і від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до тяжкого злочину.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. При цьому, сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави і прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Суд не в праві визначити розмір застави, який завідомо не може бути сплачений підозрюваним через його майновий стан.
Виходячи із вимоги КПК України щодо необхідності при визначенні розміру застави врахування майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, суд вважає, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. буде обгрунтованою та такий розмір є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання обвинуваченого покладених на нього обов'язків.
Дане кримінальне провадження підсудне Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області.
При проведенні підготовчих дій підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, судом не встановлено, перешкоди для призначення провадження до судового розгляду відсутні, підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої та пунктами 2, 3 частини другої статті 284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт за формою і змістом відповідає вимогам статті 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, не виявлено.
Підстав для повернення обвинувального акта прокурору не вбачається.
Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено.
Будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, у підготовчому судовому засіданні не заявлено.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду по даному кримінальному провадженню.
Таким чином, враховуючи, що під час підготовчого судового засідання та вирішення питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості було встановлено, що відсутні фактичні підстави для визнання винуватості, суд вважає за необхідне відмовити в затвердженні укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості.
Суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а тому продовжує обвинуваченому термін тримання під вартою з визначенням застави у розмірі розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Разом із цим, враховуючи, що під час підготовчого судового засідання судом встановлено достатньо підстав для призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 176, 178, 182, 183, 314, 315, 316, 372,474 КПК України, суд
у затвердженні угоди про визнання винуватості від 19.06.2024, укладеної між прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів до 16.09.2024.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування в будь-якій формі зі свідками у кримінальному провадженні № 12024255320000267, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Призначити судовий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12024255320000267 від 11.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у залі судових засідань о 11.00 год. 25.07.2024.
Судовий розгляд даного кримінального провадження провести суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Копію ухвали для виконання направити Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до негайного виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 23.07.2024 о 08.00 год..
Суддя: ОСОБА_1