Справа № 569/10218/24
24 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Рівне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181010001115 від 01 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, гр. України, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
25 квітня 2024 року, близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_5 , будучи у стані алкогольного сп?яніння, перебуваючи в кухонній кімнаті частини приватного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту між ним, його сусідом - ОСОБА_6 , та матір?ю - ОСОБА_4 , оскільки потерпіла ОСОБА_4 намагалася припинити конфлікт та захистити своєю лівою рукою ОСОБА_6 від насильницьких дій ОСОБА_5 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень своїй матері - ОСОБА_4 , з якою перебуває у сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 три удари дерев?яною палицею, яку тримав у правій руці, по лівій руці потерпілій ОСОБА_4 , внаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої третини лівої ліктевої кістки зі зміщенням, яке відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по критерію тривалого розладу здоров?я.
Своїми умисними діями, які виразилися в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, суду дав показання, що 25 квітня 2024 року, близько 17 год. 00 хв., перебуваючи перебуваючи в кухонній кімнаті частини приватного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спричинив своїй матері ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої третини лівої ліктевої кістки зі зміщенням.
Потерпіла ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтвердила факт спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 .
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 його винність в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, не проводиться їх дослідження.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить визнання вини та щире каяття.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує інформацію про стан його здоров'я, відомості про те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, думку потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого, має постійне місце реєстрації та проживання, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням у відповідності до ст. 76 КК України певних обов'язків.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав передбачених цим Кодексом від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов'язки.
Враховуючи вчинення ОСОБА_5 домашнього насильства відносно матері ОСОБА_4 , її страждання та погіршення якості життя, в інтересах останньої, а також, оскільки суд призначає обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, слід застосувати щодо обвинуваченого обмежувальний захід згідно п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, направлення для проходження програми для кривдників.
Керуючись приписами ст. 91-1 КК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язок пройти програму для кривдників, тривалістю 3 місяці.
На переконання суду, покарання, що застосовується за цим вироком у поєднанні з вказаним обмежувальним заходом, відповідатиме ч. 2 ст. 50 КК України, критерію гуманності й справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, включатиме розумний баланс між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, не становитиме надмірного тягаря для обвинуваченого та не порушуватиме інтересів потерпілої.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний ухвалою суду від 30.05.2024 - скасувати.
Речові докази та витрати на залучення експерта відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 366-368, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,роботи або навчання.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний ухвалою суду від 30.05.2024 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1