Справа № 357/1559/24
Провадження № 2/357/1715/24
23 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П. ,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
У січні 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - «позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - «відповідач») про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.
30.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та відповідачем було укладено кредитний договір №963698531.
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС») було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників №123 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №963698531.
20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», тобто позивачем по даній справі, укладено Договір факторингу №20102022 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Згідно з п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони погодили, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 22009,90 грн., з яких:
- 12100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 9909,09 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач своїх зобов'язань з повернення боргу не виконав, кредитні кошти не повернув.
З огляду на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №963698531 у розмірі 22009,90 гривень та судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
22.03.2024 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 38).
09.05.2024 року до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначив, що наявний у матеріалах справи витяг з Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року. Наголосив, що на його думку, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором №963698531 від 30.12.2020 року від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», оскільки договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем укладений 30.12.2020 року, а договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», був укладений 28.11.2018 року. Зауважив, що позивачем не надано доказів на виконання умов п.2, п.3 Додаткової угоди №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, а саме підтвердження передання ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошових коштів у розпорядження ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», у якості плати за відступлення права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 42-45).
14.05.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що 30.12.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено Договір № 963698531. Договір було підписано Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор (міститься вкінці Договору) MNV86J7R, відправлено 30.12.2020 року 23:11:42 на номер мобільного телефону вказаний ним під час заповнення заявки на отримання кредиту + 380662618175. Одноразовий персональний ідентифікатор було введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства введено 30.12.2020 року 23:12:36, після чого Позичальник натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту 4149-43 XX -XXXX -2859, що належить Позичальнику, що слугує доказом того, що Позичальник акцептував оферту Товариства. Договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, таким чином, він є Електронним договором, укладеним за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи. У відповідності до умов укладеного договору в електронній формі, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноруч Позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: 4149-43 XX -XXXX -2859. У відповідності до умов Договору факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний Боржником та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування а період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються Клієнтом на запит Фактора. На підтвердження надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним кредитним договором позивачем надано копії наступних документів: платіжного доручення від 30.12.2020 року на переказ коштів Позичальнику у розмірі 12100,00 грн.; розрахунку заборгованості по Договору № 963698531 від 30.12.2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; розрахунку заборгованості по Договору №963698531 від 30.12.2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. 31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договору № 963698531 від 30.12.2020 року. На підтвердження переходу прав вимоги за Договором від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надано копію Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, витяг з Реєстру прав вимоги № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с. 50-69).
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його присутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 69).
У судове засідання відповідач/його представник не з'явився про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. Проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні (а.с. 120).
У зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено наступні фактичні обставини.
30.12.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено Договір № 963698531. Договір було підписано Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 7, зворот - 9).
На підтвердження надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним кредитним договором позивачем надано копії наступних документів: платіжного доручення від 30.12.2020 року на переказ коштів Позичальнику у розмірі 12100,00 грн.; розрахунку заборгованості по Договору № 963698531 від 30.12.2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; розрахунку заборгованості по Договору №963698531 від 30.12.2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 10, 75-76, 77).
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 79-90).
31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а.с. 11-13).
Відповідно до витягу Реєстру боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договору № 963698531 від 30.12.2020 року (а.с. 91).
20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», тобто позивачем по даній справі, укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с. 14-15).
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 22009,90 грн., з яких: 12100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9909,09 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 16, 103-105).
На підтвердження оплати права вимоги за Договором факторингу №20102022 від 20.10.2022 року позивачем надано копію платіжного доручення №18921 від 25.10.2022 року (а.с.106).
Докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 22009,90 грн. сторонами по справі до суду не надавалися.
Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у строк, передбачений у зобов'язанні та відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Висновки суду.
Доводи, наведені представником відповідача у відзиві спростовано представником позивача у відповіді на відзив.
Зокрема, ним надано як копію договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем (а.с. 93-102), так і копію Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до указаного договору факторингу (а.с. 103-105), а також доказ оплати права за відступлення вимоги згідно з Реєстром прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року у формі платіжного доручення №18921 від 25.10.2022 року (а.с. 106).
Окремо суд звертає увагу на те, що у Реєстрі прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року під №9644 міститься прізвище відповідача із зазначенням суми заборгованості в розмірі 22009,90 гривень (а.с. 104).
Факт укладення кредитного договору від 30.12.2020 року №963698531 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем, а також факт отримання ним коштів за даним договором відповідачем не оспорювався, підтверджений належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00 гривень, які документально підтверджені (а.с. 2).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 2684,00 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Кредитним договором №963698531 у розмірі 22009,90 гривень (двадцять дві тисячі дев'ять гривень 90 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у розмірі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місце знаходження: місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 24.07.2024 року.
Суддя В. П. Цукуров