вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2024 р. Справа№ 911/3167/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 (повний текст складено 03.05.2024)
у справі № 911/3167/23 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Арсенал Страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології"
про стягнення збитків 200 000,00 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" про стягнення 200 000,00 грн.
Посилаючись на норми ст.ст. 993, 1166 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та п.п. г) п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника «Skoda Fabia» на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», позивач вказує, що має право вимоги до відповідача в розмірі фактично завданих збитків, тобто, на суму 200 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі № 911/3167/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" про стягнення збитків задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 200 000,00 грн. збитків та 3000,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що у вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2019 у справі №484/612/19 встановлено, що скоєння ДТП сталося внаслідок порушення водієм п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України технічно несправним автомобілем марки «Skoda Fabia».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/3167/23 від 30.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Арсенал Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:
- позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
- у вироку суду та в висновках експерта відсутнє підтвердження наявного причинного зв'язку між виявленою технічною несправностю ходової частини автомобіля та настанням ДТП.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/3167/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 911/3167/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 20.05.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3167/23.
Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі № 911/3167/23 та повідомлено сторін, що справа буде розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
21.06.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
22.12.2017 року між ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (за договором - страховик) та ТОВ "Аграрні системні технології" (за договором - страхувальник) укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК-8290416, згідно умов якого, страховик взяв на себе зобов'язання здійснити відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника. Забезпечений автомобільний транспорт - автомобіль "Skoda Fabia" державний номерний знак № НОМЕР_1 (п. 7 Договору). Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 200 000,00 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.; розмір франшизи - 0,00 грн. Строк дії з 04.01.2018 по 03.01.2019 включно (п.п. 3, 4, 5 Договору).
26.09.2018 на автомобільній дорозі Н-24 - БЛАГОВІЩЕНСЬКЕ - МИКОЛАЇВ (ЧЕРЕЗ М. ВОЗНЕСЕНСЬК), 82 км, 100 м, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі транспортного засобу марки "Skoda Fabia", державний н.з. № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "OPEL", державний н.з. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2019 року у справі №484/612/19, зміненого вироком Миколаївського апеляційного суду від 10.11.2020, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі страхового акту № 109.00379119-1 від 16.11.2020 позивач здійснив відшкодування потерпілій особі в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №62191953 від 17.11.2020.
Позивачем 26.11.2020 року на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 200 000,00 грн. У відповідь на зазначену претензію, 01.03.2021 року на адресу позивача надійшов лист відповідача, згідно якого, останній вказував, що позивачем не надано документів про несправність автомобіля.
Позивачем 02.03.2021 року на адресу відповідача направлено лист, в якому зазначено, що технічна несправність автомобіля була встановлена в процесі розгляду Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області справи №484/612/19, яким, зокрема, встановлено, що водій на момент ДТП керував вже технічно несправним автомобілем.
Однак, відповідачем вказана претензія залишена без відповіді на реагування, грошові кошти у сумі 200 000,00 грн. позивачу не відшкодовано, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2019 у справі №484/612/19 встановлено, що скоєння ДТП сталося внаслідок порушення водієм п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України технічно несправним автомобілем марки «Skoda Fabia».
Однак колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно визначення статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 1.5. ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Законом закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2019 року у справі №484/612/19 ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.
Отже, обставина щодо скоєння ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди не потребує доказування та вважається встановленою.
Крім того, як вбачається із вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2019 року у справі №484/612/19 в результаті дородньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Opel Omega» ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень помер у реанімаційному відділенні Первомайської ЦМБЛ (згідно з висновком судово-медичної експертизи №342 від 25.10.2018 року тілесні ушкодження утворитись від дії тупого твердого предмету при дорожньо транспортній пригоді і відносяться до категорії тяжких, які спричинили смерть).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 27 даного Закону передбачає, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Колегією суддів встановлено, що позивачем на виконання зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК-8290416 від 22.12.2017, предметом якого є страхування транспортного засобу Skoda Fabia" державний номерний знак № НОМЕР_1 , у зв'язку із смертю потерпілого було відшкодовано на користь дружини потерпілого страхове відшкодування у розмірі 200 000,00 грн.
Верховий Суд у своїй постанові від 30.01.2018 у справі №910/12500/17 дійшов наступних правових висновків, і регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.
Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання.
Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.
Регресом (з лат. «regressus» - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою (див. пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19.
Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме листів Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві та пояснень відповідача, гр. ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Аграрні системні технології».
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає порядок подання регресного позов страховика та МТСБУ.
Згідно пп. «г» п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Так, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що у вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.12.2019 у справі №484/612/19 встановлено, що скоєння ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 , п.п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України технічно несправним автомобілем марки «Skoda Fabia», д.н.з. № НОМЕР_1 .
Водночас, колегія суддів відзначає, що підставою для задоволення регресного позову у даному випадку може бути встановлення судом (і відповідно доведеність позивачем) підстава, зазначена у п.п.38.1.1. «г» ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Тобто має бути встановлена сукупність таких обставин: 1) встановлено певну технічну несправність; 2) дана несправність не відповідає конкретним вимогам ПДР України; 3) ДТП є безпосереднім наслідком такого невідповідного технічного стану, тобто саме такий технічний стан є безпосередньою причиною ДТП; 4) такий причинно-наслідковий зв'язок має бути визначений (встановлений) в установленому порядку.
Пунктом 2.3 (а) Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Відповідно до п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно до п. 31.4 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідностей, визначених п.п. 31.4.1., 31.4.2., 31.4.3., 31.4.4., 31.4.5., 31.4.6., 31.4.7. цих правил.
Так, технічний стан автомобіля «Skoda Fabia» державний номер № НОМЕР_1 був предметом дослідження при розгляді справи № 484/612/19 та відповідно до вироку суду від 02.12.2019 встановлено наступне:
При зближенні автомобілів водій автомобіля «Skoda Fabia» ОСОБА_1 грубо порушив технічні вимоги пп. 2.3. «б», 10.1. та 11.3. ПДР України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася, не стежив за її змінами, перед зміною напрямку ліворуч, не переконався, що даний маневр буде безпечним і він не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. При необхідності виїзду на смугу зустрічного руху, не врахував, що рухомі по ній транспортні засоби мають перевагу в русі та здійснив виїзд на неї.
Обставини вина обвинуваченого крім його показів та показів потерпілої підтверджуються наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами:
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи за експертизою спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», де зазначено, що на момент ДТП ходова частина автомобіля «Skoda Fabia», знаходилась в технічно несправному, але працездатному стані. Рульове керування та робоча гальмова системи знаходяться в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ДТП України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух. Технічна несправність ходової частини автомобіля «Skoda Fabia», а саме невідповідність п.31.4.5 «г» ПДР України, виникла до ДТП. Причинний зв'язок між виявленою технічною несправністю ходової частини автомобіля «Skoda Fabia», може бути встановлений при проведенні експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП. Технічну несправність ходової частини автомобіля «Skoda Fabia», водій міг виявити завчано перед виїздом;
- -висновком судової інжерно-транспортної експертизи №664 від 30.11.2018 року де зазначено, що автомобіль «Skoda Fabia, контактував своєю передньою лівою частиною з передньою лівою частиною автомобіля «Opel Omega» з взаємним перекриттям близько 30 см. Кут між подовжніми осями складав близько 170 градусів 175 градусів при відліку кута від подовжньої осі автомобіля «Skoda Fabia», проти ходу годинникової стрілки до подовжньої осі автомобіля «Opel Omega». Місце зіткнення автомобілів «Skoda Fabia, та «Opel Omega» в районі осипу ґрунту на проїзній частині, тобто в смузі в напрямку м. Миколаїв, більш точно вказати неможливо через недостатність слідової інформації;
- згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньотранспортних пригод» № 837 від 26.12.2018 року у вказаній дорожній ситуації водій автомобіля «Skoda Fabia», ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.10.1, п.11.3, п.13.1 та п.13.3 ПДР України. В дорожній ситуації обставини якої розглядаються в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам п.10.1 та п.11.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у вироку від 02.12.2019 дійшов до висновку, що необережні дії, які виразилися в порушенні водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3б.), 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року перебувають у прямому причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що стали наслідком його смерті та потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Аналогічний висновок був викладений і у вироку Миколаївського апеляційного суду від 10.11.2020, яким вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 грудня 2019 було скасовано лише в частині звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно п. 10.1. Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху
На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. (п. 11.3 ПДР України).
Тобто, п.п. 10.1., 11.3. ПДР України, на підставі яких ОСОБА_1 було визнано винним у ДТП, не стосуються невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відомості, що саме неналежний технічний стан транспортного засобу «Skoda Fabia» державний номер № НОМЕР_1 слугував підставою до настання ДТП, у вироках Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та Миколаївського апеляційного суду у справі № 484/612/19, відсутні.
Так, дійсно висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 26.11.2018 № 662 зазначено, що на момент ДТП ходова частина автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 знаходилась в технічно несправному, але працездатному стані. Технічна несправність ходової частини автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме, невідповідність п. 31.4.5. «г» ПДР України, виникла до ДТП.
Водночас, у даному висновку також було зазначено, що причинний зв'язок між виявленою технічною несправністю ходової частини «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 може бути встановлений при проведенні по дослідженні обставин та механізму ДТП.
Так, відповідно до висновку експерта № 837 від 26.12.2018 в дорожній ситуації обставини якої розглядаються в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам п.10.1 та п.11.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто, висновком експертизи від 26.11.2018 № 662 не було встановлено, що саме несправність ходової частини автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 перебувало у прямому причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки й виникненням ДТП, тоді як висновком експерта № 837 від 26.12.2018 встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність технічним вимогам п.10.1 та п.11.1 ПДР України (які не передбачають невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху), що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
А тому, оскільки неналежний технічний стан транспортного засобу «Skoda Fabia» державний номер № НОМЕР_1 не перебував у прямому причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідкам у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до смерті останнього, що було встановлено вироками судів у справі № 484/612/19, вказане унеможливлює застосування підпункту «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З підстав наведених норм права та встановлених обставин справи апеляційний господарський дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування обставину того, що ДТП, яка сталась 26.09.2018 року на автомобільній дорозі И-24 - БЛАГОВІЩЕНСЬКЕ - МИКОЛАЇВ (ЧЕРЕЗ М. ВОЗНЕСЕНСЬК), 82 км , 100 м, за участі транспортного засобу марки «Skoda Fabia», д/н № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «OPEL», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, як це передбачено пп. г п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
А тому, оскільки у даному випадку відсутні передумови для виникнення у позивача права на подання до відповідача регресного позову після виплати страхового відшкодування, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення у справі № 911/3167/23 - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" на рішення Господарського суду Київської області від 30.04.2024 у справі № 911/3167/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 911/3167/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154 код ЄДРПОУ 33908322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні системні технології» (08666, Київська обл., Васильківський р-н, с. Соколівка, вул. Урожайна, буд. 4, код ЄДРПОУ 03568089) 3 600,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи № 911/3167/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко