Справа № 465/5616/24
"23" липня 2024 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна.
Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку про необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
П.3 ч.3 цієї статті визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку окремого провадження.
Ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.1 ч.2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Ч.1 ст.3 цього закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
З 01.09.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» відповідно до якого виключено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно якого судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 2 ст. 299 ЦПК України на рахунок держави у справах про визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати пов'язані із розглядом справи.
Ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить положення про пільги щодо сплати судового збору за подання заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Згідно вимог ч.1 ст.4 цього ж закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на дату звернення з цією заявою до суду становить 605, 60 гривень.
Зважаючи на зазначені вимоги закону щодо порядку сплати судового збору, заявнику слід сплатити судовий збір, та долучити до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору, або копії документів, які свідчать про наявність підстав звільнення від сплати судового збору.
При цьому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
При цьому суд зважає також на практику Європейського Суду з прав людини, що знайшла своє висвітлення у справі Golder v. United Kingdom від 21.02.1975 року, згідно якої, право на суд не є абсолютним, то воно може бути обмеженим особливо щодо умов прийнятності скарг, у тому числі й на дії судді, що відповідають вимогам процесуального законодавства, проте, не подобаються стороні. Правила застосування головуючим процесуальних норм, що забезпечують порядок в ході судового процесу і послідовність здійснення своїх прав сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов'язок та право головуючого у процесі.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, вважаю, що заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
На підставі викладеного, та керуючись статтями 2, 175, 177, 185, 258-260, 296-297 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
постановив:
Матеріали заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. Кузь