01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"28" вересня 2010 р. Справа № 12/014-10
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Української спілки автомобільного транспорту та логістики
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення боргу у розмірі 4 500,64 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ісакова І.М. -представник (довіреність від 30.08.2010р);
від відповідача: не з'явився,
19 серпня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Української спілки автомобільного транспорту та логістики (далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу у розмірі 4 500,64 грн.
В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договорів № 075/0207 від 07.02.2007 року та № 022/0607 від 20.06.2007 року про розтермінування страхових платежів за договорами страхування, відповідно до яких, відповідач зобов'язувався перераховувати на рахунок позивача страхові платежі частинами згідно з графіком.
Відповідач перерахував позивачу дві частини страхового платежу з чотирьох, передбачених договором № 075/0207, а також три частини з чотирьох, передбачених договором № 022/0607.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 3 196,17 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 070,68 грн. та 3 проценти річних у розмірі 233,79 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2010 року, справу призначено до розгляду 07 вересня 2010 року.
03 вересня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
07 вересня 2010 року відповідач у судове засідання не з'явився, розгляд справи був відкладений на 21 вересня 2010 року.
21 вересня 2010 року розгляд справи був відкладений на 28 вересня 2010 року.
У судовому засіданні 28 вересня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
01 березня 2005 року та 22 лютого 2007 року Українська спілка автомобільного транспорту та логістики уклала агентські договори із «Страхова компанія «Універсальна»та «Страхова компанія «Княжа», відповідно до яких зобов'язувалась особисто, на власний ризик, виконувати частину їх страхової діяльності шляхом посередництва.
Так, між Українською спілкою автомобільного транспорту та логістики (далі -позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач) були укладені договори № 075/0207 від 07.02.2009 року (далі - договір 1) та № 022/0606 від 20.06.2007 року (далі -договір 2), відповідно до яких відповідач зобов'язувався сплачувати страхові платежі за договорами страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третіх осіб транспортними засобами відповідача на час перебування їх у країнах-членах міжнародної системи страхування «зелена картка»частинами, згідно з встановленими графіками.
Відповідно до умов договору 1, розмір страхового платежу становив 4 446,00 грн. При цьому, п. 4.1. договору передбачено знижку у розмірі 12 % за умови, що відповідач вчасно сплачує платежі.
Таким чином, страховий платіж з урахуванням наданої знижки за договором 1 у розмірі 4 466,00 грн. повинен був бути сплачений частинами у розмірі 978,12 грн. не пізніше встановлених п. 4.4. договору граничних дат: перший платіж - не пізніше 07.02.2007 року, другий платіж - не пізніше 07.05.2007 року, третій платіж - не пізніше 07.08.2007 року, четвертий платіж - не пізніше 07.11.2007 року.
Згідно з п. 3.1.2. договору, перераховувати на розрахунковий рахунок позивача страховий платіж відповідач повинен був за два робочі дні до закінчення граничної дати оплати.
У зв'язку з тим, що третій та четвертий платежі відповідачем сплачені не були, позивач просить суд стягнути з відповідача також 12 % знижки у розмірі 266,66 грн., оскільки умови, за яких ця знижка надавалася, відповідачем дотримані не були.
Відповідно до умов договору 2, розмір страхового платежу становив 3 892,70 грн. і повинен був бути сплачений наступним чином: перший платіж у розмірі 973,19 грн. - не пізніше 20.06.2007 року, другий платіж у розмірі 973,17 грн. - не пізніше 20.09.2007 року, третій платіж у розмірі 973,17 грн. - не пізніше 20.12.2007 року, четвертий платіж у розмірі 973,17 грн. -не пізніше 20.03.2008 року (п. 4.4. договору).
Згідно з п. 3.1.2. договору, страхові платежі повинні бути сплачені відповідачем за два робочі дні до закінчення граничної дати оплати.
Відповідачем четвертий страховий платіж позивачу перерахований не був.
07 липня 2008 року, з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу лист-претензію №191, в якому просив сплатити заборгованість по вищевказаних договорах. Отримання відповідачем даної претензії підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення 16.07.2008 року.
Разом з тим, відповіді на зазначену претензію або доказів сплати відповідачем заборгованості, позивачем не отримано.
Ч. 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема, з договорів), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що на момент розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідач не надав, суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 070,68 грн., а також 3 проценти річних від простроченої суми у розмірі 233,79 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що індекс інфляції з серпня 2007 року по липень 2010 року становив: у 2007 році: у серпні 100,6% (Урядовий кур'єр (далі -УК) №164 від 08.09.2007р.), вересні 102,2% (УК №185 від 09.10.2007 р.), жовтні 102,9% (УК №209 від 08.11.2007р.), листопаді 102,2% (УК №231 від 08.12.2007р.), грудні 102,1% (УК №3 від 09.01.2008р.); у 2008 році: у січні 102,9% (УК №25 від 08.02.2008р.), лютому 102,7% (УК №46 від 12.03.2008р.), березні 103,8% (УК №65 від 08.04.2008р.), квітні 103,1% (УК №84 від 08.05.2008 року), травні 101,3% (УК №105 від 10.06.2008р.), червні 100,8% (УК №123 від 09.07.2008р.), липні 99,5% (УК №144 від 07.08.2008р.), серпні 99,9% (УК №165 від 06.09.2008 р.), вересні 101,1% (УК № 187 від 08.10.2008р.), жовтні 101,7% (УК № 210 від 08.11.2008р.), листопаді 101,5% (УК №231 від 09.12.2008р.), грудні 102,1% (УК №1 від 09.01.2009р.); у 2009 році: у січні 102,9% (УК №23 від 10.02.2009р.), лютому 101,5% (УК № 43 від 11.03.2009р.), березні 101,4% (УК №63 від 08.04.2009р.) квітні 100,9% (УК №80 від 07.05.2009р.), травні 100,5% (УК №101 від 10.06.2009р.), червні 101,1% (УК №120 від 08.07.2009р.), липні 99,9% (УК №143 від 08.08.2009р.), серпні 99,8% (УК №164 від 09.09.2009р.), вересні 100,8% (УК №185 від 08.10.2009р.), жовтні 100,9% (УК №208 від 10.11.2009р.), листопаді 101,1% (УК №228 від 08.12.2009р.), грудні 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.), у 2010 році: у січні 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні 99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), у червні 99,6% (УК №123 від 08.07.2010 року), липні 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), то сума основного боргу (по двох договорах) з урахуванням інфляції за період з 07.08.2007 року по 01.08.2010 року збільшилась на 1 328,57 грн.
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 1070,68 грн., то стягненню підлягає сума, визначена позивачем.
Враховуючи прострочення сплати третього та четвертого платежів за договором 1 з 17.08.2007 року по 16.11.2007 року у розмірі 978,12 грн. та з 17.11.2007 року по 16.08.2008 року у розмірі 1956,24 грн., третього платежу за договором 2 за період з 30.03.2008 року по 29.03.2009 року у розмірі 973,17 грн., то 3 проценти річних від простроченої суми по двох договорах становлять 80,66 грн.
Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача 3 196,17 грн. основного боргу, 1 070,68 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, а також 3 проценти річних у розмірі 80,66 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. ч. 2, 5 ст. 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Української спілки автомобільного транспорту та логістики до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Української спілки автомобільного транспорту та логістики (вул. Предславинська, буд. 28, офіс 607, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 31812927) 3 196,17 грн. (три тисячі сто дев'яносто шість грн. сімнадцять коп.) суми основного боргу; 1 070,68 грн. (одну тисячу сімдесят грн. шістдесят вісім коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 80,66 грн. (вісімдесят гривень шістдесят шість коп.) три проценти річних; 102,00 грн. (сто дві грн.) витрат на сплату державного мита; 227,97 грн. (двісті двадцять сім грн. дев'яносто сім коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 29.09.2010 року.