Справа № 455/1658/24
Провадження № 6/455/18/2024
Іменем України
24 липня 2024 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , Приватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про заміну сторони у виконавчому провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником,
12.07.2024 до Старосамбірського районного суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , Приватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про заміну сторони у виконавчому провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, вважаю необхідним направити справу на розгляд іншому суду за підсудністю, виходячи з наступних підстав.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
У відповідності до частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Тобто, питання заміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду в судах цивільної юрисдикції з урахуванням положень частиною 2 статті 446 ЦПК України, тобто судом за місцем виконання відповідного рішення.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
За змістом статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву "Місце виконання рішення", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Відповідну правову позицію щодо визначення підсудності розгляду справ за правилами частини 12 статті 28 ЦПК України з врахуванням положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» висловив Верховний Суд (постанова від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19), вказуючи додатково на те, що місце виконання судового рішення (місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання) та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем є відмінними правовими категоріями та можуть не співпадати.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник заявника - адвокат Змієвська Т.П. вказала місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
З відповіді №691199 від 15.07.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру та за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 не значиться.
Отже, цей спір за загальними правилами підсудності, територіально не підсудний Старосамбірському районному суду Львівської області.
Беручи до уваги, що у виконавчому написі та у постанові про відкриття виконавчого провадження адреса ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , тому вважаю, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правонаступником, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , Приватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» підпадає під територіальну юрисдикцію Ленінському районному суду міста Миколаєва.
Відповідно до положень частини 9 статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. (…) Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Слід також зауважити, що в силу статті 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
У відповідності до частини 3 статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами про підсудність, відповідно до статті 32 ЦПК України, не допускаються.
За таких обставин, враховуючи те, що останнє відоме зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , що територіально належить Ленінському районному суду міста Миколаєва, справа підлягає передачі за територіальною підсудністю до цього суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 32, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,
Матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , Приватний виконавець Баришніков Артем Дмитрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» про заміну сторони у виконавчому провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником передати для розгляду за підсудністю до Ленінському районному суду міста Миколаєва (юридична адреса: 54028 м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/16).
Передачу справи на розгляд до Ленінського районного суду міста Миколаєва здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Суддя Пошивак Ю.П.