Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/344/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В.
Категорія - 173-4 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
12.07.2024 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката Охременка Артема Вікторовича на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2024 року, якою стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчителя ліцею «Мрія», яка проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-4 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення,
за участю:
законного представника потерпілого - ОСОБА_2 ,
представника потерпілого - адвоката Охременка А.В.,
захисника - Данилюк Н.В.,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2024 року, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-4 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Мотивуючи прийняте рішення, суддя районного суду зазначив, що суть та обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, належно не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а факт вчинення вказаного правопорушення не знайшов підтвердження в судовому засіданні.
Не погоджуючись з вказаною постановою в апеляційній скарзі адвокат Охременко А.В., який діє в інтересах законного представника потерпілого, просить постанову районного суду скасувати та прийняти нову, якою притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-4 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту систематичного цькування ОСОБА_3 вчителем української мови ОСОБА_1 .
Також, вбачається наявність усіх сторін: кривдник - вчитель української мови ОСОБА_1 ; потерпілий - ученик ОСОБА_3 ; спостерігачі - однокласники потерпілого та їх батьки.
Крім того, діями кривдника - ОСОБА_1 заподіяно психічної шкоди, приниження, тривогу, що спричинило соціальну ізоляцію потерпілого і підтверджується психологічним висновком практичного психолога ПМ «Інсайт».
Формальні помилки, допущені поліцейським при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не спростовують фактів, викладених у поясненнях, потерпілого, свідків, психологічному висновку вчинення булінгу ОСОБА_1 .
Апелянт вважає, що матеріали справи містять достатньо конкретних ознак та доказів складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-4 КУпАП, що полягають у психологічному насильстві ОСОБА_1 , відносно ОСОБА_3 , але судом першої інстанції не надано оцінку наявним в матеріалах доказам в їх сукупності, що не відповідає вимогам ст.252 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
З наведених підстав, представник вважає, що висновок суду про недоведеність систематичності протиправних дій через відсутність перелічених подій у протоколі про адміністратив правопорушення є помилковою. Тому, неповнота та необ'єктивність з'ясування судом першої інстан обставин справи, порушили право ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на справедливий судовий розгляд гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши у судовому засіданні доводи представника - адвоката Охременка А.В. та законного представника ОСОБА_2 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, захисника Данилюк Н.В. та Слободенюк Л.А., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи докази, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Так, відповідно до статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачає, зокрема оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, після чого на судовому засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення на підставі якого встановлюються обставини, що мають значення для справи (частина перша статті 251 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 173-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Диспозиція є бланкетною, тобто містить визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього відповідальності, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 №2657-VIII визначено поняття та перелік типових ознак булінгу (цькування), до яких належать: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
За результатами розгляду справи суд виносить постанову, зміст якої має містити, зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи (частина друга статті 283 КУпАП).
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
При цьому суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Такі самі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
Як встановлено суддею районного суду у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 914866 сладений відносно ОСОБА_1 , суть правопорушення викладена в загальних рисах без конкретизації об'єктивних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-3 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки у даному протоколі не зазначено конкретну тривалість або повторюваність (у який конкретно період у часі, чи яку кількість разів із зазначенням відповідних дат і часу), наведених у протоколі, що полягають у психологічному насильстві стосовно ОСОБА_3 , дій ОСОБА_1 , яка б свідчила про їх систематичність.
При цьому слід зазначити, що систематичність вчинення дій, що, у даній справі, становить психологічне насильство, що є обов'язковою кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції законний представник потерпілого ОСОБА_2 підтвердила, що за часу, вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення, онлайн-уроків у 6-v класі ліцею «Мрія» за участю ОСОБА_1 не відбувалось.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що протокол про адміністративне правопорушення має фабулу заповнену таким чином, що з нього не можливо почерпнути інформацію, а відповідно фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення. Так, диспозиція ч.1 ст. 173-4 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, а отже на виконання вимог п.9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення зобов'язана у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викласти суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Як зазначено вище, суд позбавлений можливості встановлювати такі дані самостійно, оскільки лише перевіряє чи є в діях або бездіяльності особи склад інкримінованого правопорушення чи ні. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки це становить порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відсутність в Протоколі вказаних даних або їх нерозбірливе написання позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, адже вона позбавлена можливості оспорити конкретні факти, які є фундаментальними при розгляді справи, однак які не мають чіткого вираження.
За для можливості притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за інкриміноване правопорушення доведенню підлягають вищевказані факти. Але за відсутності, нерозбірливості таких даних у Протоколі це є неможливим, адже саме на поліцейського покладено обов'язок щодо кваліфікації дій особи, при тому, що суд зобов'язаний лише перевірити відповідні факти.
Таким чином, з огляду на те, що суть та обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, належно не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення не знайшов підтвердження в судовому засіданні, суддя районного суду прийшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки судді районного суду про закриття провадження у справі, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування в апеляційній скарзі не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката Охременка Артема Вікторовича залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_1 закрито провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-4 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко