ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/9415.09.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «Мисливець», м.Львів
до Відповідача: Промислово-торгівельного комерційного підприємства «Мисливпромпостач»м. Київ
про: стягнення 50 468,05 грн.
за участю:
представника Позивача -Кушта В.М. -представник (довіреність № 123 від 14.09.2010р.)
представника Відповідача - Загура В.П. -представник (довіреність № 64 від 22.07.2010р.)
В судовому засіданні 01.09.2010р. було оголошено перерву до 15.09.2010р. о 09:45 у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Закрите акціонерне товариство «Мисливець», м.Львів (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Промислово-торгівельного комерційного підприємства «Мисливпромпостач»м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 50 468,05грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №2 від 01.01.2008р та № 1/04 від 22.04.2009р..
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №2 від 01.01.2008р., Договір № 1/04 від 22.04.2009р, Додаток № 1 до Договору № 1/04 від 22.04.2009р., Акт взаєморозрахунків з 01.01.2009р по 31.03.2010р., Акт взаєморозрахунків з 01.01.2009 по 31.03.2010р., Претензію № 47 від 26.04.2010р., Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку №2438 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача та інше.
20.07.2010р. від Позивача надійшла телеграма про перенесення розгляду справи на іншу дату.
22.07.2010р. від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неотриманням від Відповідача акту звіряння взаємних розрахунків.
В судовому засіданні 06.08.2010р. представник надав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якого просив стягнути з Відповідача основний борг у сумі -9248,80 грн., та пені -12 991,67 грн.
В судовому засіданні 06.08.2010р. представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав борг частково та надав наступні документи: акт звіряння взаємних розрахунків станом на 05.08.2010р. на суму 14 240,82 грн., підписаний з боку Відповідача, копію видаткової накладної № ф-00000117 від 26.05.2010р. на суму 4000,00 грн., копію Довіреності № 285 від 26.05.2010р., копію платіжного доручення № 497 від 15.07.2010р. на суму 5000,00грн., копію платіжного доручення № 559 від 04.08.2010р. на суму 5000,00 грн., Акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.08.2010р. на суму 8 427,56 грн. підписаний з боку Відповідача, копію платіжного доручення № 332 від 01.06.2010р. на суму 2000,00 грн., копію платіжного доручення № 381 від 17.06.2010р. на суму 1000,00 грн., копію свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача., копію Довідки АБ № 186587 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
01.09.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 22 945,92 грн. заборгованості.
В судовому засіданні 01.09.2010р. від представника Відповідача надійшли пояснення відповідно до яких визнав заборгованість перед Позивачем у сумі 9 240,82 грн. та надав наступні документи: акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2010р. на суму 9240,82 грн., підписаний з боку обох сторін, копію платіжного доручення № 627 від 20.08.2010р. на суму 5000,00грн., Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2010р. на суму 0,00 грн. підписаний з боку обох сторін, копію платіжного доручення № 585 від 10.08.2010р. на суму 8 427,56 грн.
В судовому засіданні 01.09.2010р. Позивач надав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з Відповідача 22 945,92 грн. заборгованості.
В судовому засіданні представник Позивача надав клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.
В судовому засіданні 15.09.2010р. Представник позивача надав заяву про стягнення з Відповідача суму заборгованості у розмірі - 22 542,08 грн. та розрахунок боргу станом на 14.09.2010р. з доказами отримання вказаної заяви Відповідачем.
Позивачем в судовому засіданні 15.09.2010р. було надано Довідку управління державного казначейства у Личаківському районі міста Львова від 14.09.2010р. № 03-26/357 щодо зарахування до державного бюджету України державного мита у розмірі 393,68 грн.
Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
Між Позивачем та Відповідачем були укладені Договір № 2 від 01.01.2008р. та Договір комісії № 1/04 від 22.04.2009р.
Відповідно до п.1.1 Договору №2 від 01.01.2008р. постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю товар згідно накладних.
Розділом 5 вказаного Договору №2 сторони встановили порядок розрахунків, зокрема:
П.5.1. покупець зобов'язується проводити передплату.
Згідно п.7.1 Договору за несвоєчасний перерахунок грошей Покупець сплачує пеню Постачальнику у розмірі 0,3% від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день затримки.
Відповідно до п.1.1. Договору комісії №1/04 від 22.04.2009р. Консигнат (Позивач) зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки Консигнатору (Відповідач) Товар, а Консигнатор зобов'язується прийняти вказаний Товар на реалізацію.
Відповідно п.5.1. Договору комісії №1/04 Консигнатор перераховує кошти за реалізований консигнаційний товар на розрахунковий рахунок Консигната шляхом безготівкового переказу на протязі 3-х днів з дня продажу.
Строк реалізації кожної партії товару становить 60 календарних днів, починаючи з дати, вказаної в накладній. Якщо за вказаний строк Консигнатор не реалізує товар, то відстрочка реалізації продовжується, при цьому перерахування вартості товару, що визначена в накладних здійснюється після реалізації товару, протягом 7-ми календарних днів від дати реалізації конкретного найменування Товару (п.5.3. Договору комісії).
Відповідно до п.7.3 Договору комісії у випадку порушення Відповідачем терміну перерахування коштів Позивачу зазначеного в п.п. 5.1., 5.3., 5.4., 7.1., 7.2., даного Договору, Відповідач сплачує пеню, яка обраховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від не перерахованої (несвоєчасно перерахованої) суми за кожний день затримки.
На підставі зазначених Договорів, Позивач здійснив Відповідачу поставку товару.
Відповідач розрахувався за поставлену продукцію лише частково, в зв'язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом.
Відповідно до заяви від 01.09.2010р. №91 та до уточненого розрахунку Позивача сума боргу за Договором № 2 від 01.01.2008р. складає 9 240,80 грн., пеня -12 489,99 грн., за Договором № 1/04 від 22.04.2009р. пеня у розмірі -501,68 грн. Крім того, Позивачем нараховані інші витрати пов'язані з розглядом справи у сумі 705,45 грн.
Згідно заяви Позивача про уточнення суми позовних вимог від 14.09.2010р. №122, позивач просить стягнути з Відповідача сума заборгованості за Договором №2 від 01.01.2008р. у розмірі 22 542,08 грн. За договором №2 від 01.01.2008р. на 01.09.2010р. на суму 22 040,40грн., за договором №1/04 від 22.04.2009р. на суму 501,68грн. (пеня), інші витрати на суму 946,73 грн.
Суд розглядає вимоги Позивача з урахуванням їх зменшення, відповідно до заяви від 14.09.2010р., оскільки приписами ст.22 ГПК України позивач має право зменшити або збільшити розмір позовних вимог.
Відповідач визнав суму боргу за договором №2 від 01.01.2008р. у сумі 9 240,80грн., в решті позовних вимог заперечив.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність позову, що розглядається, полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №2 від 01.01.2008р. та Договором №1/04 від 22.04.2009р.
Згідно виконання умов Договору №2 від 01.01.2008р. слід зазначити наступне:
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.
В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як вбачається з розділу 5 Договору поставки № 2 від 01.01.2008р., Відповідач для отримання товару повинен був здійснювати його попередню оплату.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, позивач всупереч умовам договору здійснив поставку продукції без отримання передоплати, то ним було не дотримано встановленого порядку поставки продукції (товару), а відповідно і порушений порядок оплати.
Таким чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов'язання щодо оплати надання послуг виникає у відповідача з моменту пред'явлення позивачем грошової вимоги.
З наданих матеріалів справи та пояснень сторін, суд встановив, що Позивач 26.04.2010р. звернувся до Відповідача з претензією про сплату боргу за договором №2 у сумі 28 241,28грн.
Таким чином, прострочка виконання зобов'язань щодо сплати суми боргу почалася з 04.05.2010р.
Згідно наданих актів звірки та копій платіжних доручень, Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості, при цьому станом на 01.09.2010р. сума боргу за договором №2 від 01.01.2008р. становить 9 240,82грн.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, але й визнається, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі 9 240,82грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 5.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Арифметично перевіривши вимоги Позивача в частині стягнення пені, приймаючи до уваги дату початку прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку (04.05.2010р.) , вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 1267,69 грн.
Представлений позивачем розрахунок судом до уваги не береться, з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування пені, зокрема, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано момент виникнення права вимоги щодо оплати вартості поставленого товару, розмір заявленої до стягнення пені перевищує встановлений ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», граничний розмір, а період стягнення визначений без урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені за Договором комісії за №1/04 від 22.04.2009р. у розмірі 501,68грн., з огляду на наступне:
Відповідно п.5.1. Договору комісії №1/04 Консигнатор перераховує кошти за реалізований консигнаційний товар на розрахунковий рахунок Консигната шляхом безготівкового переказу на протязі 3-х днів з дня продажу.
Строк реалізації кожної партії товару становить 60 календарних днів, починаючи з дати, вказаної в накладній. Якщо за вказаний строк Консигнатор не реалізує товар, то відстрочка реалізації продовжується, при цьому перерахування вартості товару, що визначена в накладних здійснюється після реалізації товару, протягом 7-ми календарних днів від дати реалізації конкретного найменування Товару (п.5.3. Договору комісії).
Відповідно до п.7.3 Договору комісії у випадку порушення Відповідачем терміну перерахування коштів Позивачу зазначеного в п.п. 5.1., 5.3., 5.4., 7.1., 7.2., даного Договору, Відповідач сплачує пеню, яка обраховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від не перерахованої (несвоєчасно перерахованої) суми за кожний день затримки.
Доказів, того що на дату з якого починається нарахування пені, наданий на комісію товар Відповідачем був реалізований і у останнього виник обов'язок щодо перерахування Позивачу належних йому грошових коштів в матеріали справи не надано.
За умовами договору, враховуючи п.5.3. Договору комісії сторонами визначено лише первісний термін реалізації товару, який складає 60 календарних днів. Проте якщо за цей час товар не буде реалізовано, то строк його реалізації продовжується на невизначений термін.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у Позивача відсутні правові підстави для нарахування Відповідачу пені за несвоєчасне виконання останнім грошових зобов'язань перед Позивачем по Договору комісії та недоведений факт порушення Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем по цьому Договору.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України.
Суд відмовляє у задоволенні заяви Позивача про відшкодування інших витрат з розглядом справи в сумі 946,73 грн., оскільки вказані витрати не відносяться до складу судових витрат, згідно приписів ст.44 ГПК України. Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що відповідно до розділу VІ ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні ст.44 ГПК України відносяться зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 ГПК) .
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Мисливець», м.Львів задовольнити частково.
2.Стягнути з Промислово-торговельного комерційного підприємства «Фірма Мисливпромпостач»на користь Закритого акціонерного товариства «Мисливець»заборгованість за Договором №2 від 01.01.2008р. у розмірі 9 240,80грн., пеню у розмірі 1267,69грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
4.Стягнути з Промислово-торговельного комерційного підприємства «Фірма Мисливпромпостач»на користь Закритого акціонерного товариства «Мисливець», м.Львів витрати по сплаті державного мита в розмірі 105,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 110,02 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 15.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписаний 20.09.2010р.
Суддя Н.І. Ягічева