Справа №760/19307/20
2/760/650/24
24 липня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
за участю секретаря - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди,-
07.09.2020 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди, у якій позивач просить:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь позивача суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 3 334,79 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача втрати товарної вартості у розмірі 17 349,66 грн. та суму франшизи у розмірі 2 000,00 грн.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір, витрати на правничу допомогу та витрати по оплаті звіту про оцінку пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 11.02.2020 позивач підійшов до належного йому автомобіля марки «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований за адресою: м. Київ, вул. Лаврухіна. 15/46. Та виявив пошкодження лівого боку автомобіля в його нижній частині. Оглянувши автомобіль, позивач виявив записку, в якій було зазначено, що на його автомобіль здійснив наїзд автомобіль марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , є відео даного наїзду та свідок. Зателефонувавши за вказаним у записці номером, позивач дізнався, що ДТП сталася о 20.57 год. 03.02.2020 і, після наїзду, другий учасник ДТП покинув місце події.
Позивач зателефонував до поліції та виклав обставини події. Після приїзду поліції на місце події прибув також і водій автомобіля «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , на якого працівниками поліції було складено протоколи про адміністративні правопорушення.
29 квітня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , з матеріалів про адміністративне правопорушення та протоколу серії ДПР18 №422869, встановив, що 03 лютого 2020 року о 20 год. 57 хв. в м. Києві по вул. Лаврухіна, 15/46, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху не витримав безпечного бокового інтервалу та не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого дані автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 б, п. 10.1 та п. 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №422870, 03 лютого 2020 року о 20 год. 57 хв. в м. Києві по вул. Лаврухіна, 15/46 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху не витримав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , після чого місце події залишив не дочекавшись поліції. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.10 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
За результатами розгляду протоколів, судом ухвалено рішення, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.
Позивач вказує на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» за Полісом №155930909.
12.02.2020 позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, до кого були додані всі необхідні документи. Також було надано заяву про виплату страхового відшкодування.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, ПрАТ «СК «Провідна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 11 856,21 грн.
Відповідно до листа відповідача вих. № 17-12/122 від 16.04.2020. розмір страхового відшкодування було розраховано на підставі Звіту про вартість матеріального збитку № 83-D/65/1 від 25.02.2020. Згідно зі Звітом № 83-D/65/1, вартість матеріального збитку склала 13 856,21 грн., тому, з урахуванням франшизи за полісом у розмірі 2000,00 грн., сума страхового відшкодування склала 11 856,21 грн. (13 856,21 - 2 000 грн.).
Позивач зазначає, що дана сума є недостатньою для відновлення належного позивачу автомобіля, тому він звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з проханням ознайомити його зі Звітом № 83-D/65/1, але у відповідь отримав відмову. Позивач вважає дану відмову протиправною, оскільки, відповідно до рішення Уряду з 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року, заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка приймає відвідувачів, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності. Таким чином, стразові компанії продовжують працювати і виконувати свої зобов'язання перед клієнтами та постраждалими.
Відповідно до Наряд-замовлення, яке має силу акту виконаних робіт, № РВ-0000046 від 06.04.2020, позивач сплатив за ремонт належного йому автомобіля 19 191,00 грн.
Позивач посилається на те, що у зв'язку з протиправною відмовою ПраТ «СК «Провідна» у ознайомленні позивача зі Звітом № 83-D/65/1, на підставі якого було визначено розмір страхового відшкодування, недостатності суми страхового відшкодування для відновлення належного позивачу автомобіля, позивач був змушений за власний кошт замовити складання звіту про вартість ремонту пошкодженого автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 . Так, за результатами огляду автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , 28.03.2020 ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» було складено Звіт 146_20_FO про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , становить 37 722,57 грн., вартість ремонту автомобіля становить 20 372,91 грн. Коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , рівний нулю.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з викладеним у ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
З урахуванням вартості ремонту автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , зазначеної в Звіті 146_20_FO, яка становить 20 372,91 грн. та суми ремонту згідно з наряд-замовленням - 19 191,00 грн., також з урахуванням норм Закону, ПрАТ «СК «Провідна» має відшкодувати позивачу наступну суму:
19 191,00 грн. - 2000 грн. = 17 191,00 грн., де:
19 191,00 грн. - вартість ремонту, згідно з наряд-замовленням;
2000 грн. - франшиза, згідно з полісом.
Враховуючи відшкодовану ПрАТ «СК «Провідна» суму 13 856,21 грн., до відшкодування належить 3 334,79 грн. (19 191,00 грн. - 2 000 грн. - 13 856,21 грн.), які позивач просить стягнути з відповідача-1 ПрАТ «СК «Провідна».
Окрім зазначеного позивач вказує на те, що відповідно до п. 36.6 Закону, Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Оскільки відповідно до вимог закону ПрАТ «СК «Провідна» має відшкодувати позивачу 17 191,00 грн., а вартість ремонту автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , склала 19 191,00 грн., не відшкодованою залишається сума франшизи у розмірі 2 000,00 грн., яку має відшкодувати ОСОБА_2 .
Також, позивач зазначає, що згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат. Яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Відповідно до Звіту 146_20_FO, сума втрати товарної вартості автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , становить 17 349,66 грн., які позивач просить стягнути з відповідача-2 ОСОБА_2 .
Також позивач просить стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір, витрати за складання Звіту 146_20_FO у розмірі 1000,00 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу.
З огляду на викладені обставини, позивач просить задовольнити позов.
07.09.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
05.11.2020 до суду надійшла інформаційна довідка з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за Вхід. №83970.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.12.2020 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди. Та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.
Відповідачем-1 ПрАТ «СК «Провідна» копію ухвали суду від 08.12.2020 та копію позовної заяви з додатками отримано 14.11.2023, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідачем-2 ОСОБА_2 копію ухвали суду від 08.12.2020 та копію позовної заяви з додатками не було отримано.
Вказані документи направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, які направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Станом на день ухвалення рішення відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали. Жодних заяв, клопотань з процесуальних питань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача-1 ПрАТ «СК «Провідна» та відповідача-2 ОСОБА_2 на адресу Солом'янського районного суду міста Києва не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію відповідачів щодо предмету спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №422869, 03 лютого 2020 року о 20 год. 57 хв. в м. Києві по вул. Лаврухіна, 15/46 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху не витримав безпечного бокового інтервалу та не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого дані автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 б, п. 10.1 та п. 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №422870, 03 лютого 2020 року о 20 год. 57 хв. в м. Києві по вул. Лаврухіна, 15/46 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху не витримав безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , після чого місце події залишив, не дочекавшись поліції.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.10 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2020 року (справа №754/2908/20), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн. 00 коп., за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.
За правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення за сукупністю правопорушень призначено ОСОБА_2 у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.
Постанова не оскаржувалася і набрала законної сили.
У відповідності з ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та повторному встановленню і доказуванню обставини, які були встановлені постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2020 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, щодо обставин, місця та часу події вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , якого визнано виним, зокрема у вчиненні ДТП, яка мала місце 03.02.2020 року о 20 год. 57 хв. в м. Києві по вул. Лаврухіна, 15/46, за участю транспортних засобів: автомобіля «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав механічні пошкодження автомобіль «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що на час ДТП, цивільно - правова відповідальність відповідача-2 ОСОБА_2 була застрахована у відповідача-1 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», згідно Полісу обов'язкового страхування № 155930909.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з ЦБД МТСБУ, Поліс № 155930909 станом на 03.02.2020 діючий.
Встановлено, що позивач 12.02.2020 звернувся до Страховика ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» із Повідомленням про ДТП № 298258 та заявою № 298258 про виплату страхового відшкодування.
Листом від 16.04.2020 р. № 17-12/1822, ПрАТ «СК «Провідна» повідомило позивачу наступне.
Так, відповідно до ст. 29 закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.07.2009 року, вартість матеріального збитку ПрАТ «СК «Провідна» було розраховано на підставі Звіту про вартість матеріального збитку Звіту №83-D/65/1 від 25.02.2020 року. Так, вартість матеріального збитку склала 13 856,21 грн., Розрахунок виплати страхового відшкодування проводився шляхом вирахування із розміру матеріального збитку: франшизи згідно умов договору ЕП №155930909 від 08.04.2019 року в сумі 2000,00 грн. у відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону, страхове відшкодування при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи.
Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування склав 11 856,21 грн.
Також повідомлено, що зазначена сума буде виплачена позивачу у строк визначений Законом.
Окрім того, вказано про те, що Законом не передбачений обов'язок Страховика щодо надання страхувальнику або потерпілій особі копії документів, на підставі яких страховиком визначено розмір матеріального збитку та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та інших документів.
Судом встановлено, що відповідно до Звіту № 146_20_FO від 28.03.2020 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» на замовлення позивача ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , становить 37 722 грн. 57 коп.; вартість відновлювального ремонту КТЗ: 20 372,91 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали); значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ: 0,0; втрата товарної вартості КТЗ: 17 349,66 грн.
Відповідно до Наряд-замовлення, яке має силу акту виконаних робіт, № РВ-0000046 від 06.04.2020, позивач сплатив за ремонт належного йому автомобіля 19 191,00 грн. без ПДВ.
04.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою, у якій повідомив Страховика, що із розрахованою ПрАТ «СК «Провідна» сумою збитку він не згоден. Зазначив, що на даний момент автомобіль відремонтовано, тому просив ПрАТ «СК «Провідна» відшкодувати фактичний розмір нанесеного збитку, який, відповідно до рахунку та акту виконаних робіт складає 19 190 грн. без ПДВ.
07.05.2020 позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з претензією, у якій вказав на те, що із розрахованою ПрАТ «СК «Провідна» та отриманою 05.05.2020 сумою відшкодування збитку він не згоден. Позивачем повідомлено, що на даний момент автомобіль відремонтовано. В зв'язку з чим позивач просив Страховика переглянути його справу щодо розміру збитку, з урахуванням наданих позивачем документів, що підтверджують фактичні витрати на відновлення транспортного засобу.
До претензії позивачем додано: Звіт про оцінку вартості матеріального збитку; рахунок та акт виконаних робіт СТО.
Вбачається, що подана позивачем претензія залишилась без реагування.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК «Провідна» не було ознайомлено позивача з документами, на підставі яких страховиком визначено розмір матеріального збитку та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Оцінюючи наявні у справі докази щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, які складаються із двох звітів (складених на замовлення страхової компанії та позивача) і висновку судової експертизи (проведеної за ухвалою суду), суд у даному випадку надає перевагу висновку судової експертизи, як доказу, який найбільше відповідає принципу достовірності (ст. 79 ЦПК України), адже експерт був повідомлений судом про кримінальну відповідальність за надання недостовірного висновку, а також суд враховує формальну та реальну кваліфікацію осіб, які здійснювали оцінку, і приймає до уваги відомості надані саме експертом, а не суб'єктами оціночної діяльності.
Як свідчить Звіт № 146_20_FO від 28.03.2020 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складений ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» на замовлення позивача ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , становить 37 722 грн. 57 коп.; вартість відновлювального ремонту КТЗ: 20 372,91 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали); значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ: 0,0; втрата товарної вартості КТЗ: 17 349,66 грн.
Як вбачається з Наряду-замовлення, яке має силу акту виконаних робіт, № РВ-0000046 від 06.04.2020, позивач сплатив за ремонт належного йому автомобіля 19 191,00 грн. без ПДВ.
Страховик сплатив на користь потерпілої особи 13 856,21 грн.
Таким чином, з урахуванням вартості ремонту автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , зазначеної в Звіті 146_20_FO, яка становить 20 372,91 грн. та суми ремонту згідно з наряд-замовленням - 19 191,00 грн., також з урахуванням норм Закону, ПрАТ «СК «Провідна» має відшкодувати позивачу наступну суму:
19 191,00 грн. - 2000 грн. = 17 191,00 грн., де:
19 191,00 грн. - вартість ремонту, згідно з наряд-замовленням;
2000 грн. - франшиза, згідно з полісом.
Враховуючи відшкодовану ПрАТ «СК «Провідна» суму 13 856,21 грн., до відшкодування належить різниця недоплаченої суми страхового відшкодування, що дорівнює 3 334,79 грн. (19 191,00 грн. - 2 000 грн. - 13 856,21 грн.).
Страховиком при виплаті позивачу страхового відшкодування було взято за основу Звіт про вартість матеріального збитку Звіту №83-D/65/1 від 25.02.2020 року.
Вказаний Звіт ПрАТ «СК «Провідна» не наданий позивачу для ознайомлення, а також не наданий суду, а огтже не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
Разом із тим, уважно проаналізувавши наданий позивачем Звіт № 146_20_FO від 28.03.2020 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складений ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» на замовлення позивача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що він є належним та допустимим доказом, оскільки виконаний повноважною особою, транспортний засіб оглядався безпосередньо оцінювачем, останнім визначено всі встановлені вказаною Методикою ідентифікаційні дані КТЗ: його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Відтак, враховуючи, що транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулась з вини власника застрахованого транспортного засобу «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_2 , після чого позивач з метою отримання страхового відшкодування у встановленому законом порядку звернувся до його страховика - ПрАТ «СК «Провідна», який свої зобов'язання зі сплати страхового відшкодування фактично виконав частково, зокрема сплатив тільки 11 856,21 грн., суд дійшов висновку, що в силу приписів статей 22, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з відповідача-1 ПрАТ «СК «Провідна» підлягає стягненню сума невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 3 334,79 грн., що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту 19 191,00 грн. й суми франшизи в розмірі 2 000,00 грн. та виплаченою сумою страхового відшкодування 13 856,21 грн. (фактично сплачена сума страхового відшкодування)).
Відповідно до п 36.6. ст. 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Таким чином з відповідача-2 ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація франшизи у розмірі 2 000,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15 зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Аналіз наведених положень чинного законодавства України вказує на те, що потерпіла особа має безумовне право на відшкодування у повному обсязі заподіяної шкоди, спричиненої пошкодженням її майна.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Висновки проведеної у справі транспортно-товарознавчої експертизи свідчать про те, що для повного відновлення пошкодженого транспортного засобу необхідним є заміна пошкоджених деталей на нові і відповідно вартість відновлювального ремонту станом на дату проведення експертизи з урахуванням ПДВ становить 265179,27 грн.
Разом з цим, відповідальність страхової компанії згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежена вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, тобто відповідно до закону у страховика не виникає обов'язку сплати страхового відшкодування з урахуванням вартості заміни необхідних деталей на нові, відтак з огляду на право потерпілої особи на отримання повного відшкодування завданої шкоди, обов'язок з відшкодування шкоди по проведенню відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу покладається на винну у ДТП особу.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).
Пунктом 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Так, системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Зазначений правовий висновок неодноразовота послідовно зазначається у постановах Верховного Суду у ревалентних справах, зокрема в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №503/1597/16-ц.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц, провадження № 14-27цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17).
З огляду на частину другу статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнав власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисник властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Показник передчасного погіршення товарного 9зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо (п.п. «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей. Вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13.05.2019 р. у справі №369/2403/17.
Відповідно до пп. «б'п. 185.1 ПКУ операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (визначається за правилами, встановленимистаттею 186 ПКУ), є об'єктом обкладення ПДВ. Тобто послуги з ремонту автомобіля, який потрапив у ДТП, є об'єктом обкладення ПДВ незалежно від того, за рахунок чого платнику податку, який здійснює такий ремонт, надходить компенсація витратна проведення такого ремонту: чи у вигляді страхових виплат від страхової компанії, чи у вигляді покриття франшизи від страхувальника.
А тому, у разі якщо страхові суми спрямовуються страховою компанією або потерпілим на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відновлення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані у процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості ремонту і виділяються особою, яка здійснює такий ремонт, окремим рядком у розрахункових документах.
У разі якщо придбання страховою компанією або потерпілим послуг з ремонту, заміщення, відновлення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані у процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у особи, яка не є зареєстрованим платником ПДВ, то таке придбання здійснюється без урахування сум ПДВ, бо особа, не зареєстрована платником ПДВ, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму цього податку.
Відповідно до Звіту № 146_20_FO від 28.03.2020 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 527/19 від 09.07.2019, дійсний до 09.07.2022) на замовлення позивача ОСОБА_1 , сума втрати товарної вартості автомобіля «KIA Sportage», н.з. НОМЕР_1 , становить 17 349,66 грн.
Позивачем надано докази здійснення відновлювального ремонту автомобіля та придбання запчастин у особи, яка є зареєстрованим платником ПДВ, а саме - ФОП ОСОБА_3 : Наряд-замовлення № РВ-0000046 від 06.04.2020; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Витяг з реєстру платників єдиного податку.
Як послідовно визначено у сталій практиці Верховного Суду , підставним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (Постанова ВС від 18.02.2022, справа 522/1251/15-ц).
Враховуючи вищезазначене та дослідженні в судовому засіданні докази і встановлені обставини, у тому числі рік випуску пошкодженого автомобіля, суд вважає, що позивачем доведена наявність підстав для стягнення з відповідача-2 ОСОБА_2 суми величини втрати товарної вартості автомобіля.
Відповідач-2 ОСОБА_2 не надав суду доказів на спростування наведеного висновку, не заявляв клопотань про проведення судової експертизи, а отже несе ризики настання негативних наслідків нереалізації процесуальних прав.
Таким чином, з метою відшкодування позивачу збитків, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням автомобіля, з відповідача-2 ОСОБА_2 підлягає стягненню сума втрати товарної вартості транспортного засобу, що складає 17 349,66 грн., як з особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать, серед іншого витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до квитанції до платіжного доручення № 291 від 28.07.2020 р., позивачем сплачено 1000,00 грн. за оцінку вартості матеріального збитку КТЗ.
Також, оскільки позивач поніс витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та складання вказаного вище звіту, який був прийнятий судом під час вирішення спору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 1 000,00 грн. витрат, понесених на складення цього звіту та судовий збір у розмірі 840,00 грн., пропорційно до задоволених вимог.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано: копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 05/07 від 27.07.2020, укладений між адвокатом Аврамець Оленою Миколаївною та ОСОБА_1 , копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії КВ № 447064, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Аврамець О.М. серії КВ №6361, розрахунок суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу на суму 4 200,00 грн.
Як вбачається з наданого суду розрахунку суми гонорару за надану правову (правничу) допомогу на суму 4 200,00 грн., адвокатом Аврамець О.М. згідно з договором про надання правової допомоги № 05/07 від 27.07.2020 надано правову допомогу наступного характеру:
- зустріч з клієнтом та надання попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин (1,5 год. - 500 грн.); вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (3 год. - 1000 грн.); підготовка та направлення адвокатського запиту до Деснянського районного суду м. Києва про надання постанови суду по справі № 754/2908/20 (2 год. - 1 000 грн.); складання позовної заяви (2 год. - 1 500 грн.); формування та подання позовної заяви (1 год. - 200 грн.).
Всього: 7,5 год. - 4 200 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Ваховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає. що заявлений позивачем розмір витрат за надання правової допомоги в сумі 4 200 грн. є обґрунтованим і пропорційними до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
У зв'язку з наведеним, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 4 200 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме, з відповідача-1 - 63, 50 грн. судового збору, 317, 52 грн. на правничу допомогу, 75, 60 грн. по оплаті звіту про оцінку, з відповідача- 2- 776, 50 грн. судового збору, 3882, 48 грн. на правничу допомогу, 924, 40 грн. по оплаті звіту про оцінку.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11. 15, 16, 22, 988, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди, задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ: 23510137, місцезнаходження: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 334,79 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_3 ) франшизу у розмірі 2 000,00 гривень та суму втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 17 349,66 гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ: 23510137, місцезнаходження: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені витрати за складання звіту на оплату послуг оцінювача у розмірі 75,60 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 63, 50 грн. , витрати на правничу допомогу у розмірі 317, 52 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_3 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені витрати за складання звіту про оцінку у розмірі 924,40 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 776,50 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 3882, 48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 24.07.2024.
Суддя О.М. Букіна