Справа №760/12199/23
2-а/760/267/24
23 липня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Усатової І.А.
при секретарі - Омелько Г.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7023251 та закритя провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою серії ЕАС №7023251 від 20.05.2023 в справі адміністративне правопорушення, прийнятою інспектором роти №1 батальйону №3 УПП в м. Києві, її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, 20.05.2023 о 12.36 год. в м. Києві по вул. Верхній Вал, 1, керуючи транспортним засобом BMW 5281, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила поворот ліворуч з трамвайних колій, чим порушила вимогу дорожнього знаку 5.16, та порушила п.8.4.г ПДР України «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у вказаний день, вона дійсно, керуючи автомобілем марки BMW 5281, д.н.з. НОМЕР_1 рухалася по Верхній Вал, 1 в м. Києві і була зупинена працівником УПП в м. Києві, яка заявила, що вона переїхала через трамвайні колії при здійсненні повороту наліво, допустила порушення ПДР України, на що вона категорично заперечує.
Не зважаючи на її пояснення про те, що вона жодного адміністративного правопорушення не вчиняла, інспектор УПП не реагувала, і не надала жодних доказів порушення нею Правил дорожнього руху та відповідно підтвердження її вини у їх порушенні, сказала, що буде приймати відносно неї постанову в справі про адміністративне правопорушення. На підтвердження своїх доводів, що вона здійснила поворот ліворуч згідно ПДР, надала фото фіксацію вказаного перехрестя з відповідно встановленими дорожніми знаками та з транспортними засобами, які рухалися по даному перехрестю доріг, включаючи проїзд по трамвайних коліях.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 позовну заяву залишено без руху.
11.07.2023 на виконання вимог ухвали від 05.06.2023 позивачем усунено недоліки.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву та оптичний диск відео фіксації. Зі змісту даного відзиву вбачається, що відповідач вважає вимоги позивача безпідставними. Так, 20.05.2023 екіпажем УПП в м. Києві, під час несення служби було виявлено транспортний засіб BMW 5281, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого під час руху здійснила поворот ліворуч з трамвайних колій, чим порушила вимогу дорожнього знаку 5.16, чим порушила п.8.4.г ПДР України «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків». Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідач виявив адміністративне правопорушення, яке вчинив позивач, а саме: не виконання вимоги наказового дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугах» та здійснив рух прямо, розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення, виніс законну постанову на підставі фактично отриманих даних. Таким чином, інспектором не порушено вимоги ст. 245, 280 КУпАП при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинене останнім адміністративне правопорушення. В ході розгляду справи відповідачем на місці, позивач ознайомившись із відео-доказом моменту правопорушення, з метою уникнення адміністративної відповідальності намагається заперечити щодо факту вчинення нею порушення. Однак, в наявності є диск із відео, на якому вбачається момент порушення ПДР позивачем. Дане відео повністю спростовує усі доводи позивача щодо його невинуватості, та в свою чергу підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення в діях останнього. Просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Розглянути справу у відсутності представника відповідача.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.ст.245, 246 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до постанови серії ЕАС №7023251 в справі про адміністративне правопорушення, прийнятої інспектором УПП в м. Києві капралом поліції Новіцьким Н.В., 20.05.2023 року о 12.36 год. в м. Києві по вул. Верхній Вал, 1 керуючи транспортним засобом BMW 5281, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила поворот ліворуч з трамвайних колій, чим порушила вимогу дорожнього знаку 5.16, чим порушила п.8.4.г ПДР України «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків», за що її визнано винуватою у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддано штрафу у сумі 340 гривень.
Позивач стверджує, що керуючи автомобілем марки BMW 5281, д.н.з. НОМЕР_2 , вона жодного адміністративного правопорушення не вчиняла.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сама по собі оскаржувана постанова, без інших належних та допустимих доказів, не підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність, в тому числі за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 8.4. ґ ПДР України інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Знак 5.16 підрозділу 5 розділу 33 "Напрямки руху по смугах", показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Відповідно п.п.8, 11 частині 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Європейський суд з прав людини в певних випадках поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення тобто, фактично «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати обставини вчинення адміністративного правопорушення (відповідні висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії»).
Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім цього, суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Так, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за обставин, що вказані в оскаржуваній постанові, відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого в даній категорії справ покладається обов'язок доказування, не надав жодних належних та допустимих доказів.
Судом досліджений наданий відеозапи та встановлено, що на ньому зафіксовано сам факт зупинки водія, спілкування працівника поліції з позивачем ОСОБА_1 , яка заперечувала факт, що порушла Правила дорожнього руху.
Суд критично оцінює відеозапис, оскільки на ньому не зафіксовано самого факту вчинення позивачем правопорушення, вони відображають лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Таким чином, вина особи має бути підтверджена сукупністю належних та допустимих доказів, які кожен окремо та у взаємозв'язку між собою поза розумним сумнівом підтверджують обставини викладенні у постанові, натомість таких доказів за наслідками розгляду даного спору суб'єктом владних повноважень не надано.
Крім того, суд зазначає, що надані відповідачем суду на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП відеозапис не відповідає вимогам електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Таким чином, наданий відповідачем відеозаписи на DVD-диску підпадають під визначення електронного доказу, встановлене ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Разом з тим, шляхом огляду змісту DVD-диску, який вкладено представником відповідача в конверт з паперу формату А-4, та скріплений скобами, судом встановлено, що на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення копії відеозапису.
Наданий суду відеозапис, що містяться на наданому відповідачем DVD-диску не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.
Тобто, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 20.05.2023 Правил дорожнього руху України, а саме п. 8.4.г. ПДР України.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки дії інспектора поліції під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача не відповідають вимогам ст.ст.245, 251, 280 КпАП України.
В зв'язку з чим постанова серії ЕАС №7023251 від 20.05.2023 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України, про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. підлягає скасуванню.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.
Керуючись ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7023251 від 20.05.2023, винесену інспектором роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Києві, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., а провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А.Усатова