СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11127/23
пр. № 2/759/435/24
02 липня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі судових засідань Шило М.І.,
за участі відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах сімї та дітей Святошинської районної в місті Києві адміністрації (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9, кім. 422) про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Святошинської районної в місті Києві адміністрації про визначення місця проживання дитини,
У червні 2023 р. ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом у якому просить відібрати дитину, ОСОБА_4 , від матері - ОСОБА_1 , без позбавлення батьківських прав та передати дитину батькові - ОСОБА_3 , а також визначити місце проживання дитини разом із батьком - ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог вказує на фактичне припинення шлюбних відносин між сторонами. Вказує, що він фактично самостійно відібрав сина від матері через її недбале ставлення до дитини. Відповідач не має можливості доглядати і піклуватися про дитину та передала сина на виховання своїй матері ОСОБА_5 . Однак остання не могла належним чином здійснювати свої обов'язки щодо догляду за дитиною та виховувати її, про що свідчить погіршення стану дитини, а також посилається на факт втечі дитини з дому без відома бабусі. Оскільки відповідач не має змоги здійснювати свої батьківські обов'язки щодо дитини, ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини шляхом доручення виховання сина особі, котра неналежним чином виховує і піклується про дитину, позивач вбачає підстави для відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2023 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
17.07.2023 р. представником відповідача подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. Просить визначити місце проживання дитини разом з матір'ю - ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує недбалим ставленням ОСОБА_3 до виконання батьківських обов'язків. Заяви позивача за первісним позовом вважає необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Вказує, що позивач за зустрічним позовом весь час піклується про сина, який окрім іншого, потребує особливого догляду внаслідок встановленого діагнозу аутизм. У свою чергу, ОСОБА_1 має всі необхідні ресурси і можливості, щоб забезпечити дитині належні умови для проживання, виховання та розвитку.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.07.2023 р. зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
04.08.2023 р. до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини у якій відповідач за зустрічним позовом заперечує проти заявлених вимог. Вказує на неправдивість викладення обставин справи у зустрічному позові. Посилається на належне виконання ним батьківських обов'язків, надання матеріальної допомоги сину, яка є достатньою для потреб дитини.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2023 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 21.11.2023 р. судом допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
У судовому засіданні 23.01.2024 р. представник позивача підстримав позов, відповідач первісний позов не визнає. Сторонам надано час для укладення мирової угоди.
У судове засідання 26.03.2024 р. позивач та його представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з'явились.
У судове засідання 02.07.2024 р. позивач та його представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з'явились.
У судовому засіданні 02.07.2024 р. відповідач та її представник проти вимог первісного позову заперечують, зустрічний позов підтримують та просять задовольнити.
У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Своєю заявою просить розглядати справу за відсутності представника Служби у справах сім'ї та дітей Святошинської районної в місті Києві адміністрації.
06.10.2023 р. до суду надійшов висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4
Заслухавши пояснення сторін справи, допитавши свідків, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 26.03.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві складено актовий запис №252 та видано відповідне свідоцтво.
Наразі між сторонами фактично припинено шлюбні відносини, що не заперечується жодною зі сторін.
Згідно з свідоцтва про народження, виданого 11.05.2018 р. Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 . Батьком дитини вказано ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 24.02.2023 р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі всіх видів заробітку (доходу).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №71988427 Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 12.07.2023 р. станом на 30.06.2023 р. за ОСОБА_3 значиться заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 59978,35 грн.
Разом з цим, з наданих суду копій платіжних банківських інструкцій, вбачається, що ОСОБА_1 перераховує грошові кошти, надаючи матеріальну допомогу на утримання сина.
Встановлено, що ОСОБА_3 проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді військовослужбовця та отримує достатній рівень доходу (а.с.167).
Згідно з медичним висновком №630 від 21.09.2021 р. ОСОБА_4 встановлено діагноз - дитячий аутизм.
Так, з довідки Центру соціалізації дитини «Фламінго», де ОСОБА_4 проходив курс інтенсивної АВА терапії, за заняття у повному обсязі перераховувала мати ОСОБА_1 , супровід дитини на заняття переважно здійснював батько ОСОБА_3 .
Згідно акту Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про обстеження умов від 07.06.2023 р. за адресою проживання ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 , а саме: АДРЕСА_3 , умови проживання задовільні, наявні всі комунальні зручності, необхідні предмети побуту та інтер'єру. Для дитини виокремлено кімнату з усіма необхідними меблями та приладдям. В квартирі створено належні умови для проживання та всебічного розвитку дитини, у разі потреби для дитини будуть придбані необхідні речі.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї від 16.06.2023 р. (а.с.60) ОСОБА_3 здатний забезпечити потреби дитини. Базові потреби дитини задоволені.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовому інституті телекомунікацій та інформації імені Героїв Крут (а.с.95).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 від 07.06.2024 р. має достатній рівень доходу.
Згідно акту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про обстеження умов проживання від 28.06.2023 р. проведеного за місце реєстрації та проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , умови проживання задовільні. В квартирі прибрано, наявні всі необхідні меблі. Мати займає окрему кімнату, де проживала разом із сином ОСОБА_4 до 30.05.2023 р. Умови для проживання дитини створені належним чином.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
06.10.2023 р. до суду надійшов висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , згідно якого комісія вважає за доцільне визначити місце проживання дитини почергово, а саме: тиждень з матір'ю, тиждень з батьком.
21.11.2023 р. судом допитано свідків. Свідок ОСОБА_6 , яка доводиться дитині хрещеною матір'ю, повідомила, що приблизно з 2016 року знайома зі сторонами у справі. Вказує, що позивач як батько непоганий, але Марк - дитина з особливими потребами, яку батьку виховувати важко. Більше вихованням дитини займається матір.
Свідок ОСОБА_5 , яка доводиться матір'ю відповідачу за первісним позовом зазначає, що мати дитини більше розуміється на його догляді, пошуку необхідних спеціалістів. Батько дитини не обізнаний у особливому догляді за дитиною, що стосується як психологічного виховання, так і щодо харчування. Також повідомила, що батько дитини постійно запізнювався з ним у спеціалізований дитячий садочок.
23.11.2023 р. від Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві отримано копії матеріалів до заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події (№28621 в єдиному обліку), які були складені працівниками Святошинського управління поліції, після їх виклику через дзвінок на номер 102; матеріалів до заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події (№28648 в єдиному обліку), які були складені працівниками Святошинського УП, після їх виклику через дзвінок на номер 102.
Так, встановлено, що 27.05.2023 р. о 16:22 год. за адресою: АДРЕСА_5 » було виявлено дитину - ОСОБА_4 , який знаходився без нагляду дорослих. Батько дитини ОСОБА_3 повідомив, що відволікся, допомагаючи колишній тещі ОСОБА_5 внаслідок чого дитина вибула з його контролю (а.с.223).
У зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, дана подія не вносилась до ЄРДР.
Правова аргументація та мотиви, з яких виходить суд.
Щодо позовної вимоги про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 1ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Так, із системного аналізу діючого сімейного законодавства України та практики Європейський суд з прав людини вбачається, що позбавлення батьківських прав, як і відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (за відсутності безпосередньої загрози для життя або здоров'я дитини) можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (пункти 2-5).
Згідно з ч. 3 ст. 12та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) N 303-A, пункт 29).
Позивачем за первісним позовом не підтверджено жодним належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 неналежно виконує батьківські обов'язки, недоведено її ухилення від виховання дитини.
Посилання позивача на єдину ситуацію, коли дитина загубилась та залишалась без нагляду дорослих, як на підставу неналежного виконання матір'ю свої батьківських обов'язків суд оцінює критично. Оскільки дана ситуація мала місце за участю батька та матері відповідача. Як повідомив ОСОБА_3 у своїх поясненнях поліції, причиною залишення дитини без нагляду стала його неуважність, так як він відволікся і допомагав колишній матері дружини. Окрім того, з пояснень наданих позивачем, вбачається, що він особисто не передав дитину бабусі після прогулянки з дитиною, а лише завів дитину у під'їзд будинку, внаслідок чого малолітній ОСОБА_4 залишився без нагляду дорослих. У матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження будь-яких дій з боку матері, які свідчать про загрозу життю чи здоров'ю дитини.
Крім того суд враховує, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є радикальним заходом впливу на осіб, які належно не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Отже, суд бере до уваги активну позицію матері - відповідача у справі: її ставлення до дитини, заперечення проти позову, відстоювання своєї позиції під час розгляду справи по суті, які свідчать про її заінтересованість дитиною.
Разом із тим, зважаючи на те, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав можливе у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні позовної вимоги про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За частиною 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У Постанові Верховного Суду від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19 зазначається, що під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У Постанові Верховного Суду від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19, йдеться про те, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати. Виходячи зі встановлених обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, Верховний Суд вважає, що суди, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з матір'ю, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму дою. дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Таким чином, суд, беручи до уваги особливі потреби дитини ОСОБА_4 , якому необхідні спеціальні умови розвитку і виховання, піклування про його фізичний, духовний і моральний розвиток, його вік, та те, що він до моменту самостійного відібрання його батьком постійно проживав з матір'ю та бабусею, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, вважає за доцільне визначити місце його проживання з матір'ю - ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливає на його взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі N 404/3499/17).
Тобто, визначення місця проживання сина із матір'ю не впливатиме на їхні взаємини з батьком, оскільки не позбавляє його прав і не звільняє від виконання батьківських обов'язків.
Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку про відмову у задволені первісного позову, та задоволення вимог зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 12, 76-82, 89, 109, 141, 209, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах сімї та дітей Святошинської районної в місті Києві адміністрації (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9, кім. 422) про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Святошинської районної в місті Києві адміністрації про визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова