іменем України
Справа № 210/1213/24
Провадження № 1-кп/210/403/24
22 липня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесено 03 лютого 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710000137,-
На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 ч. 4 ст. 296 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував з приводу заявленого прокурором клопотання, просив застосувати домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала з приводу заявленого клопотання, та просила суд змінити запобіжний захід на більш м'який.
Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2024 року застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041710000137 від 03.02.2024 року ОСОБА_4 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року продовжено строк запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на строк 60 /шістдесят/ днів, а саме до 27 липня 2024 року включно.
Попередньо обраний розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 146000 гривень у національній грошовій одиниці, з попередньо визначеними обов"язками у разі зміни запобіжного заходу залишено без змін
Щодо продовження строку запобіжного заходу
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема характеру обвинувачення та особи обвинуваченого, а саме:
- у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки: не одружений, відсутність на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, осіб з інвалідністю тощо,
- соціальне та матеріальне становище: ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, останньому інкримінується вчинення хуліганських дій під час проходження військової служби, останній наразі немає доходів;
- відсутність місця реєстрації та постійного проживання на території України.
Факт перебування на утриманні обвинуваченого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також наявність у обвинуваченого місця постійного проживання, міцних соціальних зв"язків, джерел доходів матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні та ОСОБА_4 неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбаченого частиною 1 статті 263, частиною 4 статті 296 КК України.
За вчинення вказаних кримінальних правопорушень законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченої, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.
Суд частково погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із характеру пред"явленого обвинувачення та наявності попередніх судимостей. Обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в умовах позбавлення волі, та обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, з використанням вибухових речовин в умовах воєнного стану.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.
Доводи захисника про відсутність ризиків, які б безпосередньо вказували на можливість втечі обвинуваченого та/або вчинення нового злочину спростовуються даними про особу підозрюваної, який не має не лише міцних соціальних зв'язків, а й постійного місця реєстрації чи проживання , що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих обставин, які б могли запобігти переховуванню останнього від органів досудового розслідування та суду; маючи середню освіту ніде не працював не працює, а отже не має постійного, законного джерела доходу, у період з 1997 по 2022 роки одинадцять разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення крім за все злочинів проти власності, що свідчить про його нестабільний майновий стан, на даний час всі судимості зняти та погашені.
Щодо альтернативного заходу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Відносно ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено заставу в розмірі - у межах 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 146000 (сто сорок шість тисяч гривень).
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на неї з боку сторони обвинувачення для досягнення результату протилежного від легального об'єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру..
Зважаючи на природу та обсяг злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, відсутність ризику впливу на свідків знищення доказів, а так само й майновий стан обвинуваченого, який не має доходів, суд вважає, що розмір на рівні 80 520,00 (вісімдесят тисяч п"ятсот двадцять гривень 00 копійок), тобто в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
Суд вважає за доцільне, зменшити розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 80520,00 (вісімдесят тисяч п"ятсот двадцять) гривень з попередньо визначеними обов"язками у разі зміни запобіжного заходу.
Керуючись статями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 19 вересня 2024 року включно.
Розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 146000 (сто сорок шість тисяч гривень) гривень, зменшити до 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 80520,00 (вісімдесят тисяч п"ятсот двадцять) гривень з попередньо визначеними обов"язками у разі зміни запобіжного заходу.
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 309 ( АДРЕСА_1 ).
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошення 23 липня 2024року об 11год. 40 хв.в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1